Про Молдову. Частина перша. Сахарна
Sunday, 12 November 2017 09:30![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
falkonerОй там, на горі, там на високій,
Там, де дубовий хрест стоїть,
А під хрестом тим – зелена рожа
Зелена рожа, білий цвіт.
Там, де дубовий хрест стоїть,
А під хрестом тим – зелена рожа
Зелена рожа, білий цвіт.
В Молдову ми поїхали на Фестиваль молодого вина разм з туроператором Україна Інкогніта. Розпочалася вона з Одеси, де ми загрузилися в комфортабельний Ford Transit і рушили в сторону кордону.
В країну ми потрапили через прикордонний пункт Маяки-Паланка. Дуже швидко пройшовши всі формальності ми рушили вглиб Республіки Молдова.
Слідуючи плану подорожі спочатку ми рушили до містечка Сахарна, яке відоме скельним монастирем ХІІІ століття.
По дорозі зупинилися подивитися на реконструкцію традиційної Молдавської церкви періоду турецького панування тут. Османи дозволяли молдаванам будувати православні церкви, але висота їх не повинна була перевищувати вершника на коні. Це пояснює те, що церква розташована ніби в ямі і її форму.
Реконструкція на гроші посольства США в Молдові.
Але мені більше сбодобався павільйончик надбудований над криницею. В Молдові це така традиція - художньо оформляти криниці.
Це пару годин доволі непоганими дорогами (ремонт основних трас відбуваєтьмя в Молдові на гроші США) і ми потрапляємо в село Сахарна, резинського району Молдови. Розташовано воно на самому кордоні з невизнаним Придністров'ям, на березі Дністра. Проте відоме воно насамберед старовинним скельний монастирем і мальовничими пейзажами ущелини ріки Сахарна.
Тут же розташований діючий чоловічий моманстир Святої Трійці, але ми спочатку піднімаємося на гору помилуватися пейзажами.
Це ще не скельний монастир, так. печарка якась).
Отам за рікою , власне, невизнана Придністровська республіка. Етнічні українські землі.
Завжди , при можливості, лізьте нагору. Там найгарніше)).
На одній із скель є слід, залишений, згідно з легендою, Божою Матір'ю. Легенда свідчить, що Схіеромонаху Варфоломію наміснику старого скельного монастиря на одній зі скель з'явився світиться образ Богородиці. Дійшовши до цієї скелі, ченці виявили в камені слід від ноги, знак, який вони сприйняли як божественну звістку і свідоцтво «божественної чистоти» цього місця.
В мене на роботі нещодавно заливали рампу бетоном. Після вихідних залишилися якісь собачі сліди відьтисненні в бетоні. Треба показати якомусь попу буде... може монастир побудую)).
Але таких краєвидів в мене на роботі немає... Чого нема, того нема.
Ну і хрест на горі, куди ж без Хреста то).
І під горою хрест).
Спустилися до сучасного монастиря Святої Трійці. Веселеньке таке місце). Не знаю чому, але будівлі тут в комплексі мені нагадують якийсь придоржний ресторан). Натикано всього і кольорового.
Поки ми з Оленкою роздивлялися людські кістяки ...
В оцій от церкві на території монастиря...
Основна група кудись пропала.. тобто то ми відстали.
Доганяючи і шукаючи їх, ми правда не могли не зупинитися і поспостерігати за прекрасним лебедем, що живе тут.
Шлях привів нас в ліс. А тут розвилки. Куди пішли наші - непанятна... тому треба вибирати саму мальовничу дорогу.
Нас дорога вивела до купелі...
... а далі , власне, основна місцева пам'ятка - скельний монастир.
Монастир то ми знайшли. а нашу групу ні. Зустріли ми їх по дорозі назад вже. Вони ходили до водоспаду.
Водвспад!? Де?! Ми також хочемо! Швидко побігли за їх слідами.
Хвилин 10 ходу бережком річки і ми спостерігаємо водоспад з доволі нетолерантною назвою.
Яма цигана.
Висота водоспаду близько 10 метрів.
Але час дуже обмежений, нам ще на винзавод бухати треба! Не хочеться щоб нас чекали. Повертаємося назад.
Стоп. Це ж чоловічий монастир...
Пробіглися ще разок швидко територією...
Всім по хаті з хрестом!
Якщо на горі поклоняються дірці в камені, то в храмі поклоняються якомусь тапку.
Фоткати в середині не можша, але повірте мені, в церкві серед реліквій лежить тапок якогось святого.
От що тут дійсно красиве , то це квіти.
Останні кадри, бо машина вже заведена...
І ми на всіх парах вирушаємо в Кріково, пити вино.
Але про то іншим разом. Буде цікаво. Не перемикайтеся.
Реконструкція на гроші посольства США в Молдові.
Але мені більше сбодобався павільйончик надбудований над криницею. В Молдові це така традиція - художньо оформляти криниці.
Це пару годин доволі непоганими дорогами (ремонт основних трас відбуваєтьмя в Молдові на гроші США) і ми потрапляємо в село Сахарна, резинського району Молдови. Розташовано воно на самому кордоні з невизнаним Придністров'ям, на березі Дністра. Проте відоме воно насамберед старовинним скельний монастирем і мальовничими пейзажами ущелини ріки Сахарна.
Тут же розташований діючий чоловічий моманстир Святої Трійці, але ми спочатку піднімаємося на гору помилуватися пейзажами.
Це ще не скельний монастир, так. печарка якась).
Отам за рікою , власне, невизнана Придністровська республіка. Етнічні українські землі.
Завжди , при можливості, лізьте нагору. Там найгарніше)).
На одній із скель є слід, залишений, згідно з легендою, Божою Матір'ю. Легенда свідчить, що Схіеромонаху Варфоломію наміснику старого скельного монастиря на одній зі скель з'явився світиться образ Богородиці. Дійшовши до цієї скелі, ченці виявили в камені слід від ноги, знак, який вони сприйняли як божественну звістку і свідоцтво «божественної чистоти» цього місця.
В мене на роботі нещодавно заливали рампу бетоном. Після вихідних залишилися якісь собачі сліди відьтисненні в бетоні. Треба показати якомусь попу буде... може монастир побудую)).
Але таких краєвидів в мене на роботі немає... Чого нема, того нема.
Ну і хрест на горі, куди ж без Хреста то).
І під горою хрест).
Спустилися до сучасного монастиря Святої Трійці. Веселеньке таке місце). Не знаю чому, але будівлі тут в комплексі мені нагадують якийсь придоржний ресторан). Натикано всього і кольорового.
Поки ми з Оленкою роздивлялися людські кістяки ...
В оцій от церкві на території монастиря...
Основна група кудись пропала.. тобто то ми відстали.
Доганяючи і шукаючи їх, ми правда не могли не зупинитися і поспостерігати за прекрасним лебедем, що живе тут.
Шлях привів нас в ліс. А тут розвилки. Куди пішли наші - непанятна... тому треба вибирати саму мальовничу дорогу.
Нас дорога вивела до купелі...
... а далі , власне, основна місцева пам'ятка - скельний монастир.
Монастир то ми знайшли. а нашу групу ні. Зустріли ми їх по дорозі назад вже. Вони ходили до водоспаду.
Водвспад!? Де?! Ми також хочемо! Швидко побігли за їх слідами.
Хвилин 10 ходу бережком річки і ми спостерігаємо водоспад з доволі нетолерантною назвою.
Яма цигана.
Висота водоспаду близько 10 метрів.
Але час дуже обмежений, нам ще на винзавод бухати треба! Не хочеться щоб нас чекали. Повертаємося назад.
Стоп. Це ж чоловічий монастир...
Пробіглися ще разок швидко територією...
Всім по хаті з хрестом!
Якщо на горі поклоняються дірці в камені, то в храмі поклоняються якомусь тапку.
Фоткати в середині не можша, але повірте мені, в церкві серед реліквій лежить тапок якогось святого.
От що тут дійсно красиве , то це квіти.
Останні кадри, бо машина вже заведена...
І ми на всіх парах вирушаємо в Кріково, пити вино.
Але про то іншим разом. Буде цікаво. Не перемикайтеся.
no subject
2017-11-12 13:10 (UTC)Люди постійно вихоплюють якийсь вигідний їм відрізок історії, щоб обґрунтува́ти реваншизм. Наприклад, поляки у своїх претензіях до литовців посилаються на ті часи, коли вони панували у Вільнюсі ("це польські етнічні землі!" - кажуть), але чомусь замовчують попередні і наступні часи, коли ними у Вільнюсі й не пахло. Сумно, коли так само роблять українці.
no subject
2017-11-12 13:11 (UTC)no subject
2017-11-12 14:31 (UTC)