Про Яремче. Частина четверта. Водоспади

[falkoner]

Яремчанський водоспаде,
Яремчанський водоспаде,
Людям ти даруєш радість і любов.
Яремчанський водоспаде,
Промениста моя звабо,
Я прийшов до тебе знов.

Про Яремче. Частина перша. Про Карпати, пиво і те, як збуваються мрії
Про Яремче. Частина друга. До вершини
Про Яремче. Частина третя. Куполи

Як і обіцяв, розповідь про Яремче продовжується. Сьогодні про яремчанські водоспади.

Спочатку про більш відомий водоспад. Водоспад "Пробій".
"Пробій" - один з небагатьох карпатських водоспадів, до яких дуже легко добратися. Знаходиться він прямо в містечку.

Всі нормальні люди ходять дивитися на нього з мосту. Ми ж пішли дивитися знизу, по бережку.
Взимку це той ще експірієнс. Каміння обморожене і слизьке. Зверху нависають брили. Знаки "Обережно каменепад" також напружували.





Кажуть, раніше висота падіння води тут сягала 25 метрів, проте для сплаву лісу по ріці Прут водоспад підірвали, значно зменшивши його висоту. Зараз висота падіння води 8 м, кут нахилу — майже 45 градусів.

Над водоспадом побудований міст заввишки 20 м, влітку тут облаштовано роупджампінг.
Нижче водоспаду є розлога і глибока улоговина зі спокійнішою течією.
За водоспадом міститься другий сувенірний ринок Яремче. Також від водоспаду бере початок промаркований туристичний маршрут на хребет Явірник.





Влітку водоспад я не бачив. Але взимку він зачаровує. Ми довго сиділи і просто дивилися на нього.







Поверталися тими самими чугурями ( проте дехто пропонував перечти річку по льоду. Сподіваюся Оленка так жартувала).

Хто хоче подивитися на воспад з самого туристичного ракурсу орієнтуйтеся на автомобільний міст.



А потім повз цю ось кафешку по камінчикам)



Поряд з кафешкою залишки якогось льоху старого. Перетворені на божатник...




Поки ще не стемніло пішли до іншого, менш відомого місцевого водоспаду "Дівочі сльози"



Вказівники в принципі є. Але не дуже явні.
Побачили по дорозі мрію будь-якого хлопчика).



Йти потрібно повз вольєрне господарство і музей ( виявляється був такий. А ми пропустили) " Карпати в мініатюрі".
Йти довгенько. Від автомобільного мосту кілометри 2-3.



При бажанні можна проїхатися туди верхи. Місцеві надають таку послугу. Звичайно ж не безкоштовнно. Ми ж пішли пішки.



Чи то через те, що вже сутеніло, чи просто "Дівочі сльози " не такі популярні як "Пробій", але туристів ми зустріли зовсім мало по дорозі і назад.



Дійшли до місця. Дуже навіть облаштованого. Є стоянка під кемпінг, є альтаночка, є табличка " Водоспад "Дівочі сльози". А самого водоспада нема. Тобто він є, але знайти його виявилося непростою задачею. В моєму розумінні водоспад це щось таке гуркітливе і високе. Довго ходили колами.







Все виявилося не надто масштабно, але красиво.

Дівочі сльози — невисокий водограй. Один каскад грайливо спадає з висоти 1,5 м, утворюючи неглибоке плесо — своєрідну ванну в людський ріст. Ми ж звичайно не перевіряли глибину. Прохододно трохи було).







Місце спуску до водоспада здається і облаштованим...але після відлиги і наступного морозу спіскалися ми на карачках. Слизько. І ніхто з місцевих, які зароблять на покатушках сюди туристів не додумався посипати то пісочком. Хоча евакуювати туристів з поламаними кінцівками, мабуть, дорожче))).



Ми ж вирушили в зворотню путь і нарешті нормально поїли в " Красній садибі". Смачно відносно недорого... але забито туристами. Довго намагалися сісти там, але тільки лиш смалець , який там подають як перезент, вартував того). Так що раджу.



Залишилося ще частинку написати. Так що буде цікаво, не перемикайтеся.