Про Стамбул. Частина друга. Атмосфера.
Sunday, 30 July 2017 11:00![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
falkonerКозацький син з козацькими очима,
При чому тут мечеть і той півмісяць?
І з ким йдеш? Орда твого вітчима
Усе на зраді скоїть і замісить.
При чому тут мечеть і той півмісяць?
І з ким йдеш? Орда твого вітчима
Усе на зраді скоїть і замісить.
Про Стамбул. Частина перша. Доторкнутись
Підкріпившись каштанами на пірсі Еміненю (Eminönü) вирушили таки на оглядини історичної частини міста.
Легких шдяхів, ми звичайно не шукали, до Блакитної мечеті і Айя Софії вирушили трошки крюком.
Вузесенькими вуличками, ширина яких зовсім не завадила їм перетворитися на суцільний ринок піднялися до площі Асіра Ефенді ( Aşir Efendi Cd.)
Площа манюсінька. Головною прикрасою її є скульптура мануфактурщика. Враховуючи, що навколо торгують всім віж шкарпеток до шуб, місце вибрано недаремно.
Ще, жверніть увагу на смітники на пам'ятником. Щось схоже на початку літа встановили в Києві. Хоча гандонів, що кричали "зрада" будо вдосталь - штука дуже зручна і корисна.
А ще на цій площі знаходиться найвигідніший обмінник з тих, що ми бачили. І різниця непогана така з більшістю. Так що раджу міняти ваші долари і євро саме тут. В будні курс вигідніший.
А потім якось так бочком , бочком... і ми потрапили до околиць Великого ринку ( GRAND BAZARE).
Важке випробування для мізантропів і соціофобів. Бачачи європейські лиця - кожен продавець вважає за потрібне з тобою поздороватися і запропонувати свій товар. Якби був один, то одягнув би навушники). Страшне місце. Оленка дуже потерпала, вона надто на все реагує.
Тож бо самому Базару ми не пішли лазити, так, заглянули на хвильку. Що не завадило мені купити якусь місцеву смачну штуку за 5 лір, щось типу шаурми нашої, але з перетертим м'ясом. Назву її я успішно забув. Але дуже гостра була.
Набожність турків зовсім не заважає продавати їм килими зі стін мечеті. На фото вхід в Мечеть Нуруосманіє (Nuruosmaniye Camii), у двір якої ми сховалися від натовпу, щоб спокійно доїсти "штуку").
Якщо ви ще раптом не вкурсі - здаю лайфхак. В мусульманських країнах можна практично не купувати воду. Біля більшості мечетей ви зможете набрати собі холодненької, смачної води. Ну і в туалет можна сходити на шару).
Як не дивно, я ніколи не був в середині мечеті. Можливо можна вважати за мечеть Караїмську кенасу в Євпаторії, але думаю, що все таки трохи інше.
От і цього разу, спочатку я не надто рвався в середину ( я починаю димитися в церквах , ггг). Мені достатньо було і так подивитися, зовні.
Зайшли ось у внутрішній двір, наприклад.
Вийшли. Охоронець, побачивши нашу нерішучісь, показав де вхід до туристів . І от я вперше в мечеті. Не страшно. Довелося роззутися, взуття часто або охороняє якийсь дідусь при вході ( в невеликих мечетях), або видають пакетики, в яких ви можете забрати свої боти з собою. Пакетики найчастіш видають у головних мечетях, де величезний потік як відвідувачів так і туристів. Жінкам треба покрити голову і бути в спідниці ( якщо немає - видадуть). Загалом туристів тут прирівнюють до жінок і пускають тільки у відведене місце у мечеті. Але красиво. Щось заворожує в цих лініях.
А ці стелі. Скільки я їх перефоткав за дні в Стамбулі).
Більшість мечетей закрита для відвідування туристами під час молитви. В Нуруосманіє правила простіші.
Вийшли, пішли далі гуляти. Це один з входів на Гранд Базар. На вході озброєна охорона. Всі проходять через металодетектори. Наплічники перевіряють. Нагадую, в березні, коли ми відвідували Стамбул в Туреччинні був ще введений надзвичайний стан.
Всі всім торгують). Зараз там мабуть все в спінерах).
Через густину забудови величність мечеті, в якій ми побували ми змогли оцінити відвійшовши метрів на 500 тільки.
От відійшли від однієї і відразу потрапили до другої).
Мечеть Джамія „Атік Алі Паша“ (Gazi Atikali Paşa Camii).
Всередині також дуже красиво. Кажу ж. надивився я на них знатно на 5 днів. На ці купола, стелі, візерунки. Але кожного разу мені нічого не заважало ними щиро захоплюватися.
Цього разу алгоритм ми вже знали самі. Зайшли в середину.
Ця ж мечеть з іншого ракурсу.
Ми вперто таки намагаємося потрапити в центр).
Колона Константина.
Сучасна назва колони — Чемберліташ, що означає «оперезана колона» або "обпалена колона ", дані назви пов'язані із залізними обручами, які стягують колону і регулярними пожежами, від яких ця колона постраждала.
Площа Чемберліташ знаходиться на місці древнього форуму імператора Костянтина, з усіх споруд якого частково вціліла тільки колона Костянтина, побудована близько 330 року. Спочатку колона була заввишки 35 метрів і служила постаментом для статуї імператора, але під час урагану 1106 статуя була зруйнована.
Мавзолей Махмуда Другого ( Sultan II. Mahmut Türbesi)
Нарешті ми майже дійшли до своєї мети. Пів дня добиралися). Хоча живемо за 800 метрів).
Шпилі Блакитної мечеті ( Sultan Ahmet Camii)
Погруддя. Як не дивно не Ататюрку.
Амфітеатр Мехмета Акіфа ( Mehmet Akif Ersoy Park Amphitheatre). Зверху напис району. Як я зрозумів, поділ на район відбувається за назвою найголовнішої мечеті в ньому. Тут . як не дивно головна не всесвітньо відома Блакитна мечеть. Такі написи є на всьому, на лавках в парках, на наметах вуличних продавців, на смітниках, на будинках.
Сунемо до туристичної цікавинки. Фоточка зроблена від мечеті Фируз ага джамі ( Firuz Ağa Camii).
Біля неї завжди стоїть важко озброєний поліцейський патруль . Ну... може знадобиться комусь.
Перед бічним входом до Блакитної мечеті, на площі Султанхамет, роздивіться дуже красивий фонтан.
Німецький фонтан ( Alman Çeşmesi) носить таку назву, бо був подарований Німецькою імперією в 1898 році під час ( чи на честь) візиту до Стамбулу кайзера Вільгельма ІІ. Запрацював , правда, лише в 1901 році.
Ну і як же без лоточка з сувенірами)
Це дерево на території Блакитної мечеті.
Ми так неспіша собі прогулювалися, роздивлялися будівлю зовні. Тут до нас підійшов якийсь молодий турок. Спитав звідки ми, запитав чи ми прийшли подивитися на мечеть. Почувши ствердну відповідь порадив нам поспішити, бо якраз мало зачинятися друге денне вікно для відвідування блакитної мечеті. Ми і побігли в середину. Пощастило - зайшли без черги, в наступні дні, я бачив, які можуть бути черги в до стамбульських туристичних принад.
Що ж там всередині? Про то наступного разу. Буде цікаво. Не перемикайтеся.
Вузесенькими вуличками, ширина яких зовсім не завадила їм перетворитися на суцільний ринок піднялися до площі Асіра Ефенді ( Aşir Efendi Cd.)
Площа манюсінька. Головною прикрасою її є скульптура мануфактурщика. Враховуючи, що навколо торгують всім віж шкарпеток до шуб, місце вибрано недаремно.
Ще, жверніть увагу на смітники на пам'ятником. Щось схоже на початку літа встановили в Києві. Хоча гандонів, що кричали "зрада" будо вдосталь - штука дуже зручна і корисна.
А ще на цій площі знаходиться найвигідніший обмінник з тих, що ми бачили. І різниця непогана така з більшістю. Так що раджу міняти ваші долари і євро саме тут. В будні курс вигідніший.
А потім якось так бочком , бочком... і ми потрапили до околиць Великого ринку ( GRAND BAZARE).
Важке випробування для мізантропів і соціофобів. Бачачи європейські лиця - кожен продавець вважає за потрібне з тобою поздороватися і запропонувати свій товар. Якби був один, то одягнув би навушники). Страшне місце. Оленка дуже потерпала, вона надто на все реагує.
Тож бо самому Базару ми не пішли лазити, так, заглянули на хвильку. Що не завадило мені купити якусь місцеву смачну штуку за 5 лір, щось типу шаурми нашої, але з перетертим м'ясом. Назву її я успішно забув. Але дуже гостра була.
Набожність турків зовсім не заважає продавати їм килими зі стін мечеті. На фото вхід в Мечеть Нуруосманіє (Nuruosmaniye Camii), у двір якої ми сховалися від натовпу, щоб спокійно доїсти "штуку").
Якщо ви ще раптом не вкурсі - здаю лайфхак. В мусульманських країнах можна практично не купувати воду. Біля більшості мечетей ви зможете набрати собі холодненької, смачної води. Ну і в туалет можна сходити на шару).
Як не дивно, я ніколи не був в середині мечеті. Можливо можна вважати за мечеть Караїмську кенасу в Євпаторії, але думаю, що все таки трохи інше.
От і цього разу, спочатку я не надто рвався в середину ( я починаю димитися в церквах , ггг). Мені достатньо було і так подивитися, зовні.
Зайшли ось у внутрішній двір, наприклад.
Вийшли. Охоронець, побачивши нашу нерішучісь, показав де вхід до туристів . І от я вперше в мечеті. Не страшно. Довелося роззутися, взуття часто або охороняє якийсь дідусь при вході ( в невеликих мечетях), або видають пакетики, в яких ви можете забрати свої боти з собою. Пакетики найчастіш видають у головних мечетях, де величезний потік як відвідувачів так і туристів. Жінкам треба покрити голову і бути в спідниці ( якщо немає - видадуть). Загалом туристів тут прирівнюють до жінок і пускають тільки у відведене місце у мечеті. Але красиво. Щось заворожує в цих лініях.
А ці стелі. Скільки я їх перефоткав за дні в Стамбулі).
Більшість мечетей закрита для відвідування туристами під час молитви. В Нуруосманіє правила простіші.
Вийшли, пішли далі гуляти. Це один з входів на Гранд Базар. На вході озброєна охорона. Всі проходять через металодетектори. Наплічники перевіряють. Нагадую, в березні, коли ми відвідували Стамбул в Туреччинні був ще введений надзвичайний стан.
Всі всім торгують). Зараз там мабуть все в спінерах).
Через густину забудови величність мечеті, в якій ми побували ми змогли оцінити відвійшовши метрів на 500 тільки.
От відійшли від однієї і відразу потрапили до другої).
Мечеть Джамія „Атік Алі Паша“ (Gazi Atikali Paşa Camii).
Всередині також дуже красиво. Кажу ж. надивився я на них знатно на 5 днів. На ці купола, стелі, візерунки. Але кожного разу мені нічого не заважало ними щиро захоплюватися.
Цього разу алгоритм ми вже знали самі. Зайшли в середину.
Ця ж мечеть з іншого ракурсу.
Ми вперто таки намагаємося потрапити в центр).
Колона Константина.
Сучасна назва колони — Чемберліташ, що означає «оперезана колона» або "обпалена колона ", дані назви пов'язані із залізними обручами, які стягують колону і регулярними пожежами, від яких ця колона постраждала.
Площа Чемберліташ знаходиться на місці древнього форуму імператора Костянтина, з усіх споруд якого частково вціліла тільки колона Костянтина, побудована близько 330 року. Спочатку колона була заввишки 35 метрів і служила постаментом для статуї імператора, але під час урагану 1106 статуя була зруйнована.
Мавзолей Махмуда Другого ( Sultan II. Mahmut Türbesi)
Нарешті ми майже дійшли до своєї мети. Пів дня добиралися). Хоча живемо за 800 метрів).
Шпилі Блакитної мечеті ( Sultan Ahmet Camii)
Погруддя. Як не дивно не Ататюрку.
Амфітеатр Мехмета Акіфа ( Mehmet Akif Ersoy Park Amphitheatre). Зверху напис району. Як я зрозумів, поділ на район відбувається за назвою найголовнішої мечеті в ньому. Тут . як не дивно головна не всесвітньо відома Блакитна мечеть. Такі написи є на всьому, на лавках в парках, на наметах вуличних продавців, на смітниках, на будинках.
Сунемо до туристичної цікавинки. Фоточка зроблена від мечеті Фируз ага джамі ( Firuz Ağa Camii).
Біля неї завжди стоїть важко озброєний поліцейський патруль . Ну... може знадобиться комусь.
Перед бічним входом до Блакитної мечеті, на площі Султанхамет, роздивіться дуже красивий фонтан.
Німецький фонтан ( Alman Çeşmesi) носить таку назву, бо був подарований Німецькою імперією в 1898 році під час ( чи на честь) візиту до Стамбулу кайзера Вільгельма ІІ. Запрацював , правда, лише в 1901 році.
Ну і як же без лоточка з сувенірами)
Це дерево на території Блакитної мечеті.
Ми так неспіша собі прогулювалися, роздивлялися будівлю зовні. Тут до нас підійшов якийсь молодий турок. Спитав звідки ми, запитав чи ми прийшли подивитися на мечеть. Почувши ствердну відповідь порадив нам поспішити, бо якраз мало зачинятися друге денне вікно для відвідування блакитної мечеті. Ми і побігли в середину. Пощастило - зайшли без черги, в наступні дні, я бачив, які можуть бути черги в до стамбульських туристичних принад.
Що ж там всередині? Про то наступного разу. Буде цікаво. Не перемикайтеся.
no subject
2017-07-30 09:45 (UTC)no subject
2017-09-05 20:50 (UTC)Дивно що ти не сфоткав ще одну стеллу там де був іподром, ви там повинні були проходити.
Стамбул, дуже хочу поїхати, аж сумую. Тре подивится квитки, хоч на два-три дні гайнути