Про Вінницю.Частина перша. Пирогов і всі, всі, всі
Saturday, 15 April 2017 07:39![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
falkonerТи не схожа на колір і смак, на цукерки тік-так,
Ти на смак наче повільної бомби заряд, віскі і шоколад.
Ти на смак наче повільної бомби заряд, віскі і шоколад.
Не пройшо і півроку ( ну чесно не пройшло ще!), як я добрася до фоток з Вінниці.
Власне ми приїхали сюди на Codafest і взагалі відпочити трохи, а прогулянки містом стали просто додатковою вишенькою на торті ( звичайно ж, що тортік " Рошен").
Вінниця чудове місто для туру вихідного дня. Є що подивитися, є де поїсти, є що випити.
Від Києва їхати всього нічого. Кілька годин поїздом. До того ж через Вінницю зараз побудовано дуже багато маршрутів.
Перше що доставило в місті - громадський транспорт. Трамваї особливо.
Так, це старі ( дуже старі, року так 67 десь, якщо правильно пригадую табличку прочинату) швейцарські трамваї, але доволі якісно відремонтовані. Двері на кпопках, щоб берегти тепло, Wifi у салоні, простий, зрозумілий і головне ТОЧНИЙ розклад. Шкода тільки не цілодобові. Контує то щастя 3 грн. Кондуктори дуже уважні і принципові, прокатися зайцем не вийде. Це я не до того. що ми пробували. Просто констатую.
Власне дивитися місто ми вибралися після обіду другого нашого дня перебування у Вінниці. Приїхавши ввечері в готель, ми так і не змогли знайти сил вийти з номера і піти на фестиваль. Наступного дня дуже довго спали, потім пішли послухали послухали лекцію про Стівена Кінга і вирішили перейти до культурної програми.
Сходити в музей-садибу Пирогова.
Коли ми вийшли з Мегамолу( де відбувався фестиваль) і трохи пройшлися в напрямку музею, мені здалося, що я трохи в Донецьку. Ковані скульптури...
ДНУ...
Далі шлях наш пролягав через парк Дружби народів.
Коли я казав, що Вінниця - чудове місце для подорожей вихідного дня, я не обманював.
Просто цю подорож треба робити в теплу пору року. Пізня осінь не дуже красить будь яке місто.
Впевненний, влітку тут повеселіше буде...
Біля мостику до нас причепився котик, але ми трохи залізли в багнюку, а тварючка ( от , скотиняка!) не захотіла бруднити лапи. Тому далі ми рушили вдвох. А вода на фото - то не вода.
Вишенське озеро сковано льодом. Але чистим таким. Давно такого не бачив.
Хоча один з головних атрибутів моєї подорожі, тобто погана погода, був присутній, з іншим вийшла накладка. Ми не блуканули і доволі швидко вийшли до музею. Територію навколо нього активно ремонтували. вкладали новий асфальт, ремонтували тротуари. Коротше старалися для туристів.
Пирогов у Вінниці майже бог, куди там Порошенку. Йменням Великого лікаря названі вулиці, парки, університети, водойми... все до чого могла дотягнутися народна любов.
Вичитав, що з нового року змінилися ціни на відвідування музею. В листопаді минулого року за вхід на територію парку і до головного корпусу ми заплати по 45 грн.
А от зараз не знаю як сказати. В музеї працюють чудові люди, фанати свої справи, вони хочуть ділится своїми знаннями ( ми спочатку відмовилися від екскурсії, але потім таки ходили з усіма,бо слухати було реально цікаво), вони ввічливі і просто приємні люди.
А музей гавно.
Автентичного там нічого майже немає. І все прям просякло совком, тобто совковим музеєм. Пирогов, безусловно заслужив своє місце в історії, людина насправді Велика ( ви ж знаєте, що Пирогов першим придумав використовувати медсестер на полі бою...хє-хє-хє ), людина яка просто створила військову хірургію, придумала анестезію і гіпс... заслуговує на щось більше.
Для такої навіть останню шапку віддати не шкода!
Розказувати біографію великого хірурга не буду. Сенсу немає то робити в еру інтернету.
Набагато більшої уваги, як на мене, заслуговують сама садиба і парк навколо. Навіть в похмурий день наприкінці листопада вони виглядали круто.
Липова алея.
В садибі Микола Пирогов помер, тіло ж його знаходиться десь за кілометр, в церкві-некрополі .
Туди ми і вирушили. Нам сказади йти недалечко, і я спочатку подумав що це тут:
Але це виявився Храм Покрови Пресвятої Богородиці. Новобуд. Але красивий. І "золотих куполів" немає.
Вінницькі митці))
Ми все йшли-йшли, вже почався приватний сектор, а усипальниці Пирогова все не було. Головне триматися вулиці Пирогова, щоб не промахнутися.
Ми не промахнулися.
Зайшли в середину. Заплатили по 20 грн. Під наглядом тітоньки подивилися на труп Пирогова. Постояли мовчки секунд 15 ( фоткати в склепі не можна) і вийшли. Що це було? Навіщо ми туди ломилися? Навіщо туди ломляться туристи? Нагадує якесь поклоння Леніну прямо.
Доречі, чуткам, що Пирогов забальзумав себе сам, тобто придумав якийсь там мега рецепт - не вірте.
Точних даних про спосіб бальзамуваня немає, але дослідники вважають, що ймовірніше за все Давид Ілліч Виводцев, учень Пирогова, виконав бальзамування за власною методикою — мінімально-інвазивного бальзамування, не здійснюючи розтин тіла і залишивши усі внутрішні органи, які збереглися й до сьогодні.
Для збереження останків М. І. Пирогова спочатку спорудили склеп, згодом церкву над ним і дзвіницю. Будівництво тривало впродовж 1882–1885 років за проектом і під керівництвом архітектора В. І. Сичугова.
Тут почало швидко темніти, тому фоток в цей день більше не буде. А ми ще мотнули в центр. поїли гарно, потім погуляли набережною, подивилися на фабричку "Рошен" ... і поїхали знову на фестиваль.
Наступного дня ми нуляли центром Вінниці. але про то наступного разу. Буде цікаво. Не перемикайтеся.
no subject
2017-08-02 09:11 (UTC)no subject
2017-08-02 09:25 (UTC)no subject
2017-08-02 09:39 (UTC)no subject
2017-08-02 09:27 (UTC)http://ukrainaincognita.com/vinnytska-oblast/vinnytsya/pro-vinnytsyuchastyna-persha-pyrogov-i-vsi-vsi-vsi