Про Хортицю. Частина перша. Оаза посеред індастріалу

[falkoner]

Куба острів волі — хто це сказав?
Мабуть, той, хто на Хортиці ніколи не бував.
Але головне — наші люди, які знають одне:
Ми такі, як і вони, ми такі, які є.

Наша дорога в Стамбул пролягала через Запоріжжя, що, як мені здається, доволі знаково.
Скільки там разів козацькі чайки ходили до стін Константинополя?

Нічний поїзд № 71 висадив нас о 7 ранку в Запоріжжі.
Вокзал порадував. Звичайно, обшарпаний трохи, але має доволі пристойний безкоштовний туалет (наявністю якого не за кілометр від будівлі можуть похвалитися дуже мало українських вокзалів), і цілодобова камера зберігання речей. Наш літак був аж під ранок наступного дня, тож ми оцінили можливість забрати речі в будь-який час. На залізничному вокзалі Запоріжжя навіть працюють автоматичні камери зберігання! Правда, ще совкові. Щоб покласти туди речі, треба купити жетончики в тітоньки. В ролі жетончика — радянські 15 копійок. Так що маєте можливість зекономити, якщо у вас завалялася дрібнота з минулого. Курс — 30 радянських копійок рівні 20 грн зараз. За добу дуже добра ціна. Хотів ввести код 1488, як справжній укрофашист, але першим знаком є літера.

Вже з легкими рюкзаками вирушили на Хортицю. Там нас чекало трохи ексклюзиву, але про то наступні рази розкажу. Я завжди потрапляв на Хортицю через Арковий міст, тож коли маршрутка (6 гривень, до речі) звернула з проспекту Соборності, не доїхавши до його кінця, я трохи розгубився. Але не промахнулися, вийшли там, де треба, на острові. Правда, трохи південніше.

Знаєте, що поєднує Київ і Запоріжжя? Недобудовані мости через Дніпро. Хотіли підійти ближче, але нас відігнала зграя бродячих псів. Якраз перед тим інтернетом гуляла новина, що в Запоріжжі собаки загризла косулю, що якось перебралася з острова в місто. Вирішили не ризикувати.



Далі пішли до дуже красивого мосту ім. Преображенського. Ні, не того , що з "Собачого серця".



Офіційне відкриття мосту відбулося 31 грудня 1952 року. Через відсутність високотехнічної сталі у післявоєнні роки мости будували з монолітного залізобетону. Мости названі на честь розробника проекту інженера Б. Н. Преображенського. На фото "перший" міст. Той, який через Новий Дніпро.



Прямували ми до відбудованої "Запорізької Січі". І хоча я ніколи не потрапляв на острів з цього боку, з напрямком промахнутися було важко. Нам до тих он ЛЕПів.




Йти вранішньою Хортицею в перші теплі весняні дні — то велике задоволення. Особливо, якщо сіре місто десь там... і взагалі, в тебе перший день невеличкої відпустки.



Ще раз міст в красивому світлі.





Ми сподівалися надибати на острові первоцвіти, але не склалося. Натомість побачили пару реконструйованих стоянок давніх людей, а також капище з давніми руськими ідолами.



Після зими захоплення у нас викликав навіть мох) Головне, щоб він зелений був))





А дихалося-то як гарно! І не скажеш, що навколо — місто, яке має серйозні проблеми з екологією. А ще — тиша...





Усі проблеми — десь далеко.





Спустилися до кам'яного берега Нового Дніпра. Звідси вже видно Дніпрогес.
Дивні відчуття: розумієш, що ця махіна принесла багато смертей — і напряму, й опосередковано, знаєш, що її спорудження завдало непоправної шкоди природі навколишній, але все одно — масштаб вражає і заворожує.



Знайшли наскельний живопис давніх запорожців :)



Скелі. До речі. На самому острові Хортиця Січі не було ніколи... Але всі секрети — в наступному пості. Довелося розділити: багато красивих фоток просто. Викидати шкода, а писати «простирадло» не хочеться.



Мартини тут водяться у величезній кількості, а ще — баклани, качки і білохвості орлани. Так, на Хортиці гніздяться ці величні птахи.



А ще тут багато вільх. Я сфоткав цю чомусь, але ми бачили багато старезних — таких, що я б не охопив стовбур.



Башти ЛЕПів не дають забути, що ми посеред мегаполіса, але у цьому поєднанні індастріалу і природи є свій шарм.











Ще один прекрасний вид на Дніпрогес.



А тут майже несподівано виявилося, що ми дісталися-таки до своєї мети. Але про це наступного разу, буде ще цікавіше. Не перемикайтеся!

Comments

[cyanblack]

Да первоцветы ж нужно немного в других местах искать)
Это же не одуванчики, что вдоль дорог растут - а крокусы, сон-трава и прочие милые тайные красоты.
Будете снова там - то спуститесь в ложбинки под мостом Преображенского или под Арочным - увидите первоцветы.

[falkoner]

Дякую. Наступного разу пошукаємо)