Про Прагу. Частина третя. Нічна.

[falkoner]

І замість розмови крізь - важкі гудки,
Я не перебільшую і настрій собі псую,
І ніч не відмовиться шукати по вулицях
Загадки...

Про Прагу. Частина перша. Староміська площа
Про Прагу. Частина друга. Набережна

Перескочимо трошки порядок. Отож сьогодні про нічну Прагу.

Ніч застала мене в Празькому Граді, а семе біля Собору св. Віта - величезної , монументальної і безумно цікавої споруди.





Отак просто розвалився, на лавці, або просто на землі ( як і багато туристів поряд зі мною) і роздивлявся цей шедевр.





Щастя , умиротворення і відпочинок тривали ,проте, недовго. Прийшли охоронці ( нормальтна така поліція - з автоматами, в броніках) і вигнали всіх. Дивуватися не треба. Празький Град - діюча резиденція презитента Чехії. Тож внутрішні будівлі відкриті для туристів до 9-10 вечора. Залежить від пори роки. Охоронті, утім, були доволі люб'язними , чемно чекали фотографів , що збираються.

Тож ось вам трошки Президенського палацу зовні.






А це такий вид відкривається від одних з воріт Празького Граду.



Купол Собору св. Миколая.



Паркан того ж таки президенського палацу.



Пішов до Влтави. Тобто спускався вниз.



А це вже фасад того ж таки Собору св. Миколая.



Сходи...



Туристів чомусь дуже мало тут було. Дивно. Не дуже холодно, не надто пізно.





Отак от дійшов до набережної. Відомий Карлів міст. Вночі.



Десь в цей час розпочалася печалька у вигляді накрапаючого дощу.





Староміська мостова башта - східні ворота Карлового мосту.



Пам'ятник Карлу IV.




Kostel Nejsvětějšího Salvátora. Без туристів. Ну. Майже.



Дощ періщив вже гарненько. Парасольки я звичайно ж не мав, тож вирішив перечекати його від воротами мосту. Звичайно ж в цьому є свій плюс. Мало людей на Карловому мосту. Тільки навіжені китайці зі своїми зйомками лавсторі сують.



Іноді душа не витримувала краси і я вибігав під дощ цю красу сфоткати.Празький Град.



Набережна Влтави. Найбільше світиться Національний музичний театр Чехії.



Карлів міст майже без туристів.





Ще трошки набережної.



Дощ трохи перестав і я пішов в хостел. По дорозі пофоткав трохи ще.
Костел Божої Матері перед Тином (Тинський храм).



Церква св. Миколи.





Ратуша.



Потім я ще трохи заблукав. Знову намок під дощем. купував пиво і льдяники з коноплею в якомусь дуже підозрілому цілодобовому магазинчику. Нарешті заснув. Щоб назавтра знову вирушити досліджувати місто.
Але про то іншим разом . Не перемикайтеся.