Про Чернігів
Sunday, 18 September 2016 11:45![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
falkonerЗемля Сіверян
В намисті лісів
В обіймах Десни
З давен процвітає.
Церков купала
І дзвіннить розлив
З князівських часів
В Дитинці лунає
В намисті лісів
В обіймах Десни
З давен процвітає.
Церков купала
І дзвіннить розлив
З князівських часів
В Дитинці лунає
Якщо пам'ятаєте, я нещодавно писав про те, як тиждень тому ми катали в Чернігів на Chernihiv Jazz Open. Тоді я більше про фестиваль розказував, сьогодні більше про місто напишу. Ну і покажу , звичайно.
70 грн з людини і водій з БлаБлаКару домчав нас за півтори години від метро Чернігівська.
Є варіанти ще їхати автобусами, але то трошки дорожче , і графік зовсім незручний. Особливо якщо ви хочете повертатися назад в Київ. Останній автобус/маршрутка о 20:30 чи щось близько того.
Закинули речі в хостел, тобто навітьне закинули, а залелись на дві години раніше часу чекіну, за що дяка Hostel Papa`s .Хостел на тверду четвірочку. Зі своїми приколами, але несуттєвими.
Отож заселилися і пішли гуляти містом.
Вирушили до Дитинця, історичного центру міста. На фото Катерининська церква. На скільки я зрозумів належить Київському патріархату. Там якщо вам цікаво почитайте на Вікі цікаву історію, як кацапські упирі воювали за приміщення храму.
Вийшли на вали, трошки пройшлися, але відразу почули оголошення про прогулянку на кораблику Десною. Побігли до місцевого річвокзалу.
Приміщення річкової станції побито життям трошки. Коли спускалися грала музика для тих, хто залишився ностальгувати за 90-тими.
Прогулянка на кораблику коштує 30 грн/людина . Час прогулянки - 1 година. На самому ж кораблику мулика грає покраще). Власне насолоджуватися музикою і вітром - це все , що залишається. Маршрут пролягає чи то парками на берегах, чи то лісами. Єдиною розвагою є проходити під мостами і розглядати рибалок.
Кожен мисливець бажає знати, де сидить фазан.
Свіженький малюнок на опорі мосту.
Повернулися назад до Дитинцю. Сходи від Річвокзалу до Валів мають просто неймовірну геометрію.
Побродили біля стареньких церков.
- Це Володимир!
- Нє, це Ярослав!
Виявивсья Ігорем)
Свято-Преображенський Собор. В середині музей якийсь зі скучаючими сильно касирами. Ми тільки підійшли до дверей, тітонька вибігла і майже насильно затягнула нас в середину. Пол доброму). Купили собі магнітиків у них.
Борисоглібський Собор. 12- століття, на хвилиночку.
Моїм же фаворитом в архітектурному комплексі Чернігівського Дитинця став Чернігівський колегіум. Неймовірно красива будівля.
Пішли назад в місто. Там типу ж фест починався.
Зафоткав мурал). Довго матюкалися на гандонів, що споганили його білою фарбою. Потім почитали в інеті, що то була задумка автора. Довго думав. Ну ... йогурт - так йогурт.
Дивлюся, що на цьому фотки з першого дня якось і закінчилися.Був фест пам'ятаю . Фула піца в "Челентано", була невеличка прогулянка нічним містом.
Наступного дня виселилися з хостелу і пішли просто бродити.
Поснідали, чи то вже радше пообідали в кабаку "Українське підпілля". Незважаючи на деяку награність концепції - дуже рекомендую. У русифікованому Чернігові ( працівниця пошти довго не могла вкурити значення слова "листівка") , ресторанчик з смачною і доволі дешевою кухнею ( на двох ми поїли на 150 грн), українською музикою і смішним меню ( спробуйте "Скотиняку в скотиняці) - виглядає доволі органчно. Непитущим веганам , правда , не раджу. Бо як зайшли і сіли нам принесли в подарунок по чарочці зубрівки з салом на закуску. Так що не мучайте себе).
Поїли і пішли . Виявилося що пішли по вулиці Коцюбинського.
На якій багато прикольних будиночків .
Казанська церква.
А це вже культура з низів) . Отаку штуку помітили в одному з дворів.
В Чернігові, кста, невеличкий такий культ особистості Коцюбинського. Він тут помер, тут захоронено його. Правда я так і не зрозумів де саме. Бо бачив три монументи його, які дуже навіть схожі на могили. І написи там відповідні. Трошки менший культ Леоніда Глібова. Його "могил" я бачив тільки дві.
Тим часом добрели до Елецького монастиря.
Будинк до монастиря немає відношення. Сподобався дивною фіговиною перед входом.
Прийшли до Болдиної гори. Пам'ятнику радянського монументалізму.
Знизу статуї робочих і інших червоноармійців /партизан чомусь в компанії з вікінгом/варягом.
Далі по дорозі барельєфи , які присвячені тяжкій долі захисників Чернігова. Два барельєфи пропали кудись , правда. Не витримали боротьби не знаю з ким, декомунізаторами чи вандалами.
Якщо піднятися сходами довисоченного фалоса височенної стели, можна погрітися біля вічного вогню. Який таки горить, вічно. Тепер я знаю , що відповідати тим, хто скаржитися буде на тарифи з Чернігова.
Монумент поставлений поряд ( не сумніваюся, що і замість якогось) з стародавніми курганами, які датуються 10 століттям. Вид звідси непоганий, доречі.
Прямуємо далі і виходимо до Ілінської церкви. Тут же розташований вхід до знаменитих антонієвих печер.
Якщо прямувати далі то вийдете до Свято-Троїцького кафедрального собору. Він дуже красивий, але дуже Московського патріархату . Всередині люстри вінчають двуголові орли Імперського герба. Чудовий напис, що фотографувати можна лише з благословіння, ряжані кАзаки бродять перед іконостасом. Все в кращих традиціях.
Нє, ну прям уявляю, як просиш " благословіть, батюшка, я заєбашу селфак"...
А так дуже красивий собор.
Вхід на дзвіницю, правда, коштував лише 2 гривні. Тож відчуття дисонансу було присутнє.
Вид з двінниці. Елецький монастир.
Власне Собор.
Живописно димлячий завод... чи це ТЕЦ...
З дзвіниці побачили шпиль залізничного вокзалу і я згадав, що він красивий).
Пішли до нього. По дорозі надибали ще муральчик.
А вокзад лійсно прекрасний.
Сіли потім на маршрутку і повернулися і центр.
П'ятницька церква.
Пофоткав трошки у вечірніх променях сонця центральну, Красну площу.
Такий величезний простір і без жодного МАФу. Кличко б задумався.
А далі була чарівна Катамадзе, валяння на валочці в парку, пошуки тортику і очікування машини з БлаБлакар, щоб повернутися додому. Доречі збивувало, що в на центральній площі міста після 12 ночі темно, хоч око виколи. Всі ліхтарі вимкнені. Економлять. А тепер згадайте вічний вогонь...
Загалом місто дуже сподобалося, хоча я тут не вперше. Можливо тому, що нарешті якось пройнявся духом Чернігова. Чудово розумію, що багато ще не встиг подивитися. Але так має бути. Щоб був стимул повернутися.
70 грн з людини і водій з БлаБлаКару домчав нас за півтори години від метро Чернігівська.
Є варіанти ще їхати автобусами, але то трошки дорожче , і графік зовсім незручний. Особливо якщо ви хочете повертатися назад в Київ. Останній автобус/маршрутка о 20:30 чи щось близько того.
Закинули речі в хостел, тобто навітьне закинули, а залелись на дві години раніше часу чекіну, за що дяка Hostel Papa`s .Хостел на тверду четвірочку. Зі своїми приколами, але несуттєвими.
Отож заселилися і пішли гуляти містом.
Вирушили до Дитинця, історичного центру міста. На фото Катерининська церква. На скільки я зрозумів належить Київському патріархату. Там якщо вам цікаво почитайте на Вікі цікаву історію, як кацапські упирі воювали за приміщення храму.
Вийшли на вали, трошки пройшлися, але відразу почули оголошення про прогулянку на кораблику Десною. Побігли до місцевого річвокзалу.
Приміщення річкової станції побито життям трошки. Коли спускалися грала музика для тих, хто залишився ностальгувати за 90-тими.
Прогулянка на кораблику коштує 30 грн/людина . Час прогулянки - 1 година. На самому ж кораблику мулика грає покраще). Власне насолоджуватися музикою і вітром - це все , що залишається. Маршрут пролягає чи то парками на берегах, чи то лісами. Єдиною розвагою є проходити під мостами і розглядати рибалок.
Кожен мисливець бажає знати, де сидить фазан.
Свіженький малюнок на опорі мосту.
Повернулися назад до Дитинцю. Сходи від Річвокзалу до Валів мають просто неймовірну геометрію.
Побродили біля стареньких церков.
- Це Володимир!
- Нє, це Ярослав!
Виявивсья Ігорем)
Свято-Преображенський Собор. В середині музей якийсь зі скучаючими сильно касирами. Ми тільки підійшли до дверей, тітонька вибігла і майже насильно затягнула нас в середину. Пол доброму). Купили собі магнітиків у них.
Борисоглібський Собор. 12- століття, на хвилиночку.
Моїм же фаворитом в архітектурному комплексі Чернігівського Дитинця став Чернігівський колегіум. Неймовірно красива будівля.
Пішли назад в місто. Там типу ж фест починався.
Зафоткав мурал). Довго матюкалися на гандонів, що споганили його білою фарбою. Потім почитали в інеті, що то була задумка автора. Довго думав. Ну ... йогурт - так йогурт.
Дивлюся, що на цьому фотки з першого дня якось і закінчилися.Був фест пам'ятаю . Фула піца в "Челентано", була невеличка прогулянка нічним містом.
Наступного дня виселилися з хостелу і пішли просто бродити.
Поснідали, чи то вже радше пообідали в кабаку "Українське підпілля". Незважаючи на деяку награність концепції - дуже рекомендую. У русифікованому Чернігові ( працівниця пошти довго не могла вкурити значення слова "листівка") , ресторанчик з смачною і доволі дешевою кухнею ( на двох ми поїли на 150 грн), українською музикою і смішним меню ( спробуйте "Скотиняку в скотиняці) - виглядає доволі органчно. Непитущим веганам , правда , не раджу. Бо як зайшли і сіли нам принесли в подарунок по чарочці зубрівки з салом на закуску. Так що не мучайте себе).
Поїли і пішли . Виявилося що пішли по вулиці Коцюбинського.
На якій багато прикольних будиночків .
Казанська церква.
А це вже культура з низів) . Отаку штуку помітили в одному з дворів.
В Чернігові, кста, невеличкий такий культ особистості Коцюбинського. Він тут помер, тут захоронено його. Правда я так і не зрозумів де саме. Бо бачив три монументи його, які дуже навіть схожі на могили. І написи там відповідні. Трошки менший культ Леоніда Глібова. Його "могил" я бачив тільки дві.
Тим часом добрели до Елецького монастиря.
Будинк до монастиря немає відношення. Сподобався дивною фіговиною перед входом.
Прийшли до Болдиної гори. Пам'ятнику радянського монументалізму.
Знизу статуї робочих і інших червоноармійців /партизан чомусь в компанії з вікінгом/варягом.
Далі по дорозі барельєфи , які присвячені тяжкій долі захисників Чернігова. Два барельєфи пропали кудись , правда. Не витримали боротьби не знаю з ким, декомунізаторами чи вандалами.
Якщо піднятися сходами до
Монумент поставлений поряд ( не сумніваюся, що і замість якогось) з стародавніми курганами, які датуються 10 століттям. Вид звідси непоганий, доречі.
Прямуємо далі і виходимо до Ілінської церкви. Тут же розташований вхід до знаменитих антонієвих печер.
Якщо прямувати далі то вийдете до Свято-Троїцького кафедрального собору. Він дуже красивий, але дуже Московського патріархату . Всередині люстри вінчають двуголові орли Імперського герба. Чудовий напис, що фотографувати можна лише з благословіння, ряжані кАзаки бродять перед іконостасом. Все в кращих традиціях.
Нє, ну прям уявляю, як просиш " благословіть, батюшка, я заєбашу селфак"...
А так дуже красивий собор.
Вхід на дзвіницю, правда, коштував лише 2 гривні. Тож відчуття дисонансу було присутнє.
Вид з двінниці. Елецький монастир.
Власне Собор.
Живописно димлячий завод... чи це ТЕЦ...
З дзвіниці побачили шпиль залізничного вокзалу і я згадав, що він красивий).
Пішли до нього. По дорозі надибали ще муральчик.
А вокзад лійсно прекрасний.
Сіли потім на маршрутку і повернулися і центр.
П'ятницька церква.
Пофоткав трошки у вечірніх променях сонця центральну, Красну площу.
Такий величезний простір і без жодного МАФу. Кличко б задумався.
А далі була чарівна Катамадзе, валяння на валочці в парку, пошуки тортику і очікування машини з БлаБлакар, щоб повернутися додому. Доречі збивувало, що в на центральній площі міста після 12 ночі темно, хоч око виколи. Всі ліхтарі вимкнені. Економлять. А тепер згадайте вічний вогонь...
Загалом місто дуже сподобалося, хоча я тут не вперше. Можливо тому, що нарешті якось пройнявся духом Чернігова. Чудово розумію, що багато ще не встиг подивитися. Але так має бути. Щоб був стимул повернутися.
