Про Афіни. Частина одинадцята. Пагорб Муз

[falkoner]

Где же ты делась,
Когда ты мне так нужна?
Что же мне делать?
В кого ты опять влюблена?
Муза, ты слышишь, вернись,
Я все тебе прощу.
Я выучу пару новых аккордов.

Поснідавши в хостелі ми вже разом вирушили в місто.
Хто такі "ми" і чому " разом" ви можете дізнатися прочитавши минулі пости про Афіни.

Все ще продовжуючи використовувати квитки-абоненти завернули подивитися на Театр Діоніса, повз який промахнулися днем раніше.



Багато століть тому театр Діоніса був місцем проведення фестивалів на честь бога Діоніса - Великих і Малих Діонісій, під час яких проходили і популярні в Афінах театральні змагання. Саме на сцені театру Діоніса на суд публіки були вперше представлені п'єси таких відомих давньогрецьких авторів як Софокл, Евріпід, Есхіл і Аристофан.

Перший театр Діоніса був побудований ще в 5-м столітті до н.е. Сцена і сидіння в оригінальному театрі були виконані з дерева. До кінця 5-го століття деякі дерев'яні конструкції були замінені кам'яними. У другій же половині 4-го століття в рамках плану благоустрою Афін було прийнято рішення про реконструкцію театру. Новий зведений з мармуру театр Діоніса славився чудовою акустикою і був здатний вмістити 17 000 глядачів, що на момент закінчення його будівництва становила майже половину населення Афін. В 4-му столітті до н.е., як, втім, і через кілька століть, місця в першому ряду призначалися для високопоставлених осіб, про що свідчать частково збереглися до наших днів іменні гравіювання.



У 1-му столітті н.е. за часів правління римського імператора Нерона була проведена масштабна реконструкція театру, в тому числі доданий і високий бортик перед першим рядом, який ми можемо бачити і сьогодні. До цього ж періоду відноситься виявлений археологами під час розкопок скульптурний фриз із зображенням сатирів.



Не дивуйтеся відбитим головам. Це все мирна релігія - Християнство. В Афінах дуже небагато статуй пережили моралізм і фанатиків від християнства.



Приблизно в 4-му столітті н.е. театр Діоніса був покинутий.

Одина з небагатьох статуй, обличчя якої пережило століття.



Далі ми вирушили до пагорбу Філлопаппу , який ще називають пагорбом Муз. Він не настільки розпіарений, як гора Лікавіт, але види звідти не менш захопливі.



Дорогу вирішили зрізати пройшовши поряд з Акрополем. Як не дивно нас пропустили не відірвавши частину квитка. Повірили, коли ми пояснили, що транзитом.



Задньому плані видніється монумент Філопаппу, власне до нього ми і йшли.пагорб названий на честь Гая Юлія Антіоха Филопаппу - політичного і релігійного діяча II ст. У 114-116 роках на вершині вдячними жителями був встановлений мармуровий пам'ятник




Ще раз пройшли повз Одеон Герода Аттичного.




В Акрополь ми постійно заходили через бокові входи, до того ж в день проведення афінського марафону. Тепер я зрозумів, що означає "багато туристів". Пройшовшись біля центрального входу до комплексу.





Недалеко від входу в парк (з вулиці Діонісія Ареопагіта) розташована маленька церква Святого Димитрія.



Поряд розташовані печери, які за легендою були в'язницею Сократа.



Види тут чудові. На акрополь, зокрема.





Підйом, правда не зовсім простий. Особливо по спеці. В листопаді. + 30 всього.



Давня білетна каса)). Жартую. Я так і не знайшов інфи, що це за будівля.



Нарешті піднялися до монументу.





Хто ж такий був Філопаппос і чому в його честь названо цілий пагорб? Гай Юлій Філопаппос був онуком останнього з династії сирійських царів - Антіоха IV Єпіфана, а також царем Коммагина - провінції Римської імперії. Однак майже все своє життя Філопаппос прожив в Афінах і вважав себе громадянином Греції, шанував грецькі закони і церкву, поважав традиції. Після смерті Філопаппоса жителі Афін прийняли рішення вшанувати пам'ять царя, і встановили в його честь пам'ятник Филопаппу на вершині найвищого пагорба поруч з Акрополем. Пізніше і вся гора почала називатися «пагорб Філопаппу», і відома під цією назвою і по цей день.

А зараз трошки видів. Я пофоткав. А потім довго сидів на краю скелі, курив і дивився... просто дивився на давнє місто.













Традиційна панорамка.



Спускалися з пагорбу ми іншим шляхом. Прошлися повз Національну обсерваторію.





Райончик тут дуже престижний.





По дорозі побачили Церкву Агії Марини, яка давно мозолила нам очі. Вона дуже вписується в пейзаж, височіє так органічно на горі.





Пройшлися по вуличці з сувенірами.






На станції метро Thissio сіли в метро і поїхали до морька... але про це буде наступний пост. Останній про афіни. Буде цікаво. Не перемикайтесь.

Про Афіни. Частина перша. Перельоти
Про Афіни. Частина друга. Перші враження.

Про Афіни. Частина третя. Нічна
Про Афіни. Частина четверта. Акрополь.
Про Афіни. Частина п'ята. Граффіті
Про Афіни. Частина шоста. Почестний караул
Про Афіни. Частина сьома. Спорт
Про Афіни. Частина восьма. В Пірей
Про Афіни. Частина дев'ята. Трошки про Пірей
Про Афіни. Частина десята. Ранесенько