Про Афіни. Частина восьма. В Пірей
Tuesday, 24 May 2016 20:45![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
falkonerЯ те містечко пішки обходив.
Я знав його, як власний досвід знають.
Звучав для мене золотий мотив
Далеких днів, які не забувають.
В круговерті навколишнього пиздеця зовсім забув поділитися з вами журбинкою. TUI Україна пару тижнів тому пропонували мені , як блоґеру , тур в Турцію, але нажаль кончена робота. Дякую їм, що помітили ці мої звіти з очепятками, але змушений був відмовитися.... пєчаль. Тож доводиться згадувати минулі подорожі. Сьогодні продовжую про Афіни.
В Храмі Зевса Олімпійського нас відвідала до болю дурнувата думка відвідати Пірей. Тобто нічого дурнуватого у відвідуванні Пірею немає, але ми вирішили піти туди пішки. На карті воно виглядало не дуже так далеко. Думали за годинку-другу справимося. А ніфіга ж...
Покинувши храм через Арку Адріана ми вирушили на захід.
Центральна частина , навіть житлова її частина виглядає доволі респектабельно. Окремо на фотках звертайте увагу на те, як припарковані авто. Особливо врахуйте те, що парковка коштує дохуя і те, що на дорогах греки ведуть себе взагалі страшно, кожен їде як хоче. Але паркуються під лінійку. Штрафи рішають.
Засклених балконів майже немає. Але тут клімат рішає. Кондиціонери ж на фасадах всюди.
Звичайна така вуличка. Звичайні мандаринові дерева. Нічого особливого, проходьте далі.
Такі самі звичайні столики на трамвайних рейках. Правда не знаю, чи діючі вони.
Тильна сторона музею Акрополя.
Ще центральні вулички
Трохи сучасної архітектури в античному місті.
Чим далі від центру, тим менш прилизано і більше ... атмосферно).
Але і тут паркуються файно.
Притомившись зайшли в кафешку. Ми з Тьомою замовили по пиву. Аня - чай. Спочатку принесли без запитань взагалі по стакану холодної води.Спека ж . Листопад. До пива безкоштовно принесли тарілочку горішків, до чаю - тістечко. Чайових звісно ми не шкодували..... Колись і ми доживемо до такого сервісу.
А ровер в кафешці на стіні сфотканий
Чим далі, тим цікавіше на вулицях. Трапляються такі артефакти.
Не артефакти, але також трапляються. Афіни взагалі місто котів.
Більше скла.
Те що стіни розмальовані - не значить що ми далеко від центру. Навпаки, в Монастеракі, де ми жили забомблено все нахуй, а то центральний район ( про то читайте в попередніх постах).
І ніхто не будує цегляні гаражі. Номери написані, я так розумію, щоб не крали.
Це фото адресується тим, хто особливо р'яно захищає Київ від літніх терас в кафе і ресторанах.
З горем пополам і протягом трьох годин ми забрели вже зовсім в якісь єбеня...Десь тут залишилась чергова часточка моєї камери. Я знову загубив резинку від наглазника.
Балкони не засклені, але всі тераси закриваються такими ось тентами. На деяких будинках вони в одному стилі і виглядають симпатично. На деяких же особливо не відрізняються концертуально від наших балконів.
Подобається мені архітектура грецьких церков. Ніякого пафосу. А такі ж як і ми православні. Власне як і грузини... де ж ми так протупили то зі своїми золотими куполами?
Сміх сміхом, але ми вже добре притомилися, а пірей все ще не маячив на горизонті. Ми ж йщли по якійсь взагалі промзонній просзоні. Де не було нічо, ні людей, не будинків , ні машин... одиного так корзинки з мупермаркету вулицями катаються. Не вистачало дуже перекотиполя.
Вирішивши, що ну його, добралися до зупинки і сіли в автобус. А тут нежданчик в водія немає квитків купити ( на зупинці теж автомату не було. Таке доречі часто трапляється, тому завжди краще мати кілька запасних квитків). Водій уважно нас вислухав, сказав стояти біля нього. Ми послухалися, і стояли дивилися в лобове скло автобуса, як він возить нас колами по пірею. На кінцевій він нас висадив. На питання де ми можемо купити квитки , щоб заплатити за проїзд махнув на нас рукою ( що взяти з цих тупих туристів) , показав нам напрямок до порту ( ми питали ) і пішов курити собі. Ми ж пішли гуляти Піреєм. Але про то іншим разом. Далі буде цікаво. Не перемикайтесь.
Покинувши храм через Арку Адріана ми вирушили на захід.
Центральна частина , навіть житлова її частина виглядає доволі респектабельно. Окремо на фотках звертайте увагу на те, як припарковані авто. Особливо врахуйте те, що парковка коштує дохуя і те, що на дорогах греки ведуть себе взагалі страшно, кожен їде як хоче. Але паркуються під лінійку. Штрафи рішають.
Засклених балконів майже немає. Але тут клімат рішає. Кондиціонери ж на фасадах всюди.
Звичайна така вуличка. Звичайні мандаринові дерева. Нічого особливого, проходьте далі.
Такі самі звичайні столики на трамвайних рейках. Правда не знаю, чи діючі вони.
Тильна сторона музею Акрополя.
Ще центральні вулички
Трохи сучасної архітектури в античному місті.
Чим далі від центру, тим менш прилизано і більше ... атмосферно).
Але і тут паркуються файно.
Притомившись зайшли в кафешку. Ми з Тьомою замовили по пиву. Аня - чай. Спочатку принесли без запитань взагалі по стакану холодної води.Спека ж . Листопад. До пива безкоштовно принесли тарілочку горішків, до чаю - тістечко. Чайових звісно ми не шкодували..... Колись і ми доживемо до такого сервісу.
А ровер в кафешці на стіні сфотканий
Чим далі, тим цікавіше на вулицях. Трапляються такі артефакти.
Не артефакти, але також трапляються. Афіни взагалі місто котів.
Більше скла.
Те що стіни розмальовані - не значить що ми далеко від центру. Навпаки, в Монастеракі, де ми жили забомблено все нахуй, а то центральний район ( про то читайте в попередніх постах).
І ніхто не будує цегляні гаражі. Номери написані, я так розумію, щоб не крали.
Це фото адресується тим, хто особливо р'яно захищає Київ від літніх терас в кафе і ресторанах.
З горем пополам і протягом трьох годин ми забрели вже зовсім в якісь єбеня...Десь тут залишилась чергова часточка моєї камери. Я знову загубив резинку від наглазника.
Балкони не засклені, але всі тераси закриваються такими ось тентами. На деяких будинках вони в одному стилі і виглядають симпатично. На деяких же особливо не відрізняються концертуально від наших балконів.
Подобається мені архітектура грецьких церков. Ніякого пафосу. А такі ж як і ми православні. Власне як і грузини... де ж ми так протупили то зі своїми золотими куполами?
Сміх сміхом, але ми вже добре притомилися, а пірей все ще не маячив на горизонті. Ми ж йщли по якійсь взагалі промзонній просзоні. Де не було нічо, ні людей, не будинків , ні машин... одиного так корзинки з мупермаркету вулицями катаються. Не вистачало дуже перекотиполя.
Вирішивши, що ну його, добралися до зупинки і сіли в автобус. А тут нежданчик в водія немає квитків купити ( на зупинці теж автомату не було. Таке доречі часто трапляється, тому завжди краще мати кілька запасних квитків). Водій уважно нас вислухав, сказав стояти біля нього. Ми послухалися, і стояли дивилися в лобове скло автобуса, як він возить нас колами по пірею. На кінцевій він нас висадив. На питання де ми можемо купити квитки , щоб заплатити за проїзд махнув на нас рукою ( що взяти з цих тупих туристів) , показав нам напрямок до порту ( ми питали ) і пішов курити собі. Ми ж пішли гуляти Піреєм. Але про то іншим разом. Далі буде цікаво. Не перемикайтесь.
Про Афіни. Частина третя. Нічна
Про Афіни. Частина четверта. Акрополь.
Про Афіни. Частина п'ята. Граффіті
Про Афіни. Частина шоста. Почестний караул
Про Афіни. Частина сьома. Спорт
