![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
falkonerПекельну журбу навік поховай,
Рости козаків
І знов у бій проводжай.
Убий лютий щем! Чуєш чи ні?
Ще стане на всіх цієї борні!
...Ніколи не плач...
Світлана Алексієвич
"Цинковые мальчики"
"У войны не женское лицо"
"Чернобыльская молитва"
Давно не писав про книги. Це не означає, що не читав, просто якось клавіші недоходили.
Алексієвич я почитав ще тоді, коли їй дали Нобелевку. Що сказати. Страшні в своїй документальності і відвертості книги. Це реальні спогади людей. Живих. Іноді вже мертвих. Книги - це розповіді. листи, сповіді солдатів, ліквідаторів, матерів. Читати дуже важко. Але треба. Треба знати правду, якою б страшною вона не була.
