Про церкву
Sunday, 12 May 2013 09:53![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
falkonerВидишь там, на горе, возвышается крест.
Под ним десяток солдат. Повиси-ка на нем.
А когда надоест, возвращайся назад,
гулять по воде, гулять по воде, гулять по воде со мной!"
Под ним десяток солдат. Повиси-ка на нем.
А когда надоест, возвращайся назад,
гулять по воде, гулять по воде, гулять по воде со мной!"
Храм вознесіння христового ( Фороська церква)
Ну і фото називається " Знайдикота церкву"
Ну і фото називається " Знайди
У Форосі, неподалік від Байдарського перевалу, практично на самому обриві скелі височить церква Воскресіння Христа - Воскресенська церква, або як її просто називають, Фороська церква. Ця крихітна церківка - одне з найвідвідуваніших туристами місць.
На висоті 427 метрів над рівнем моря, серед чарівної природи, зайняла своє місце красива церква .
Побудували її в 1890-1892 роках за проектом академіка М. М. Чагіна на честь щасливого порятунку царської родини при катастрофі поїзда. Імператор Олександр III повертався з сім'єю з Ялти до Петербурга. 17 жовтня 1888 року на станції Борки Харківської залізниці, сталася аварія. Царське сімейство дивом уціліло. Саме це подія й послужила поштовхом для зведення Фороської церкви. Проспонсорував будівництво храму у Форосі купець і чаєпромисловець Олександр Кузнецов, власник Фороського маєтку. Через кілька років Фороську церкву відвідав сам імператор Микола II з імператрицею Олександрою Федорівною.
Церква у Форосі побудована в російському стилі, з боків два яруси, а по центру – куполи різних розмірів, всього їх налічується 9. Цей храм будувався по особливій техніці кладки плоскої цегли – плінфи, стіни були облицьовані інкерманським білим каменем. Візерунковий ганок став особливою прикрасою храму, з нього височіє дзвіниця, на якій позолочені хрести яскраво сяють на сонці. З караррского мармуру виконані панелі і підвіконня, колони з різьбленими капітелями. Знаменитий італійський мозаїст Антоніо Сальвіаті прикрасив підлогу церкви найкрасивішою мозаїкою.
Коли ви зайдете в церкву, то неодмінно зверніть увагу на різьблений дубовий іконостас, який відкриває позолочені Царські врата. Відомі російські живописці писали для храму ікони: академік Є. Сверчков, А. Корзухин, К. Маковського (ікона «Різдва Христового»). А самі стіни храму всі були розписані візантійським орнаментом. У 1992 році до сторіччя Фороської церкви реставратори виконали нові мідні куполи, закінчили внутрішній розпис вівтаря і купола в храмі, у вікна поставили кольорові вітражі, а на куполах знову засяяли позолочені хрести. Крім того, в Храм Воскресіння Христового знову поставили мідні дзвони і через роки, поки церква не працювала (близько 70 років) знову зазвучав церковний благовіст.
Стараннями першого настоятеля Храму батька Павла Ундольського, Фороська церква. Крим. Українаякий вів активну просвітницьку роботу серед населення селища і навколишніх сіл, тут відкрили церковно-приходську школу, а в сусідньому селі Мухолатка — школу грамотності.
Фороська церква, хоч і була оточена численними грецькими, татарськими селами, була далеко від великих міст. Саме це дозволило настоятелеві деякий час після революції 1917 року вести службу Божу в стінах храму. Але, на жаль, немає нічого вічного на цьому світі. Батько Павло Ундольский був репресований в 1924 році. Храм позбавили усіх відповідних атрибутів. За рішенням комісії вилучили церковні цінності: посудини для богослужінь, позолочені свічники, дарохранитель, паникадило, зірвали дорогоцінні ризи з ікон, а ікони робіт відомих майстрів пропали безслідно. Під час Другої світової війни Фороська церква часто давала притулок радянським військам. З часом, після спорудження зручнішої дороги на Севастополь, про Храм забули зовсім. Іноді в спорожнілу будівлю заглядали туристи, які по часточці розтаскували Храм Божий.
Тільки в 1980 році за наполяганням жителів Фороса була розпочата реставрація церкви. Йшла вона, звичайно ж, повільно. Тільки з призначенням в 1990 нового настоятеля архімандрита Петра (який прийшов в церкву в сані святого отця) були повернені дзвони, відновлений іконостас, розписи. Фороська церква подібно до птаха Фенікса, виникла з попелу.
Добиратися до неї потрібно по крутій серпантинній дорозі. Але воно того варте. До того ж з оглядового майданчика Фороської Воскресенської церкви відкривається незабутній кримський пейзаж.
На висоті 427 метрів над рівнем моря, серед чарівної природи, зайняла своє місце красива церква .
Побудували її в 1890-1892 роках за проектом академіка М. М. Чагіна на честь щасливого порятунку царської родини при катастрофі поїзда. Імператор Олександр III повертався з сім'єю з Ялти до Петербурга. 17 жовтня 1888 року на станції Борки Харківської залізниці, сталася аварія. Царське сімейство дивом уціліло. Саме це подія й послужила поштовхом для зведення Фороської церкви. Проспонсорував будівництво храму у Форосі купець і чаєпромисловець Олександр Кузнецов, власник Фороського маєтку. Через кілька років Фороську церкву відвідав сам імператор Микола II з імператрицею Олександрою Федорівною.
Церква у Форосі побудована в російському стилі, з боків два яруси, а по центру – куполи різних розмірів, всього їх налічується 9. Цей храм будувався по особливій техніці кладки плоскої цегли – плінфи, стіни були облицьовані інкерманським білим каменем. Візерунковий ганок став особливою прикрасою храму, з нього височіє дзвіниця, на якій позолочені хрести яскраво сяють на сонці. З караррского мармуру виконані панелі і підвіконня, колони з різьбленими капітелями. Знаменитий італійський мозаїст Антоніо Сальвіаті прикрасив підлогу церкви найкрасивішою мозаїкою.
Коли ви зайдете в церкву, то неодмінно зверніть увагу на різьблений дубовий іконостас, який відкриває позолочені Царські врата. Відомі російські живописці писали для храму ікони: академік Є. Сверчков, А. Корзухин, К. Маковського (ікона «Різдва Христового»). А самі стіни храму всі були розписані візантійським орнаментом. У 1992 році до сторіччя Фороської церкви реставратори виконали нові мідні куполи, закінчили внутрішній розпис вівтаря і купола в храмі, у вікна поставили кольорові вітражі, а на куполах знову засяяли позолочені хрести. Крім того, в Храм Воскресіння Христового знову поставили мідні дзвони і через роки, поки церква не працювала (близько 70 років) знову зазвучав церковний благовіст.
Стараннями першого настоятеля Храму батька Павла Ундольського, Фороська церква. Крим. Українаякий вів активну просвітницьку роботу серед населення селища і навколишніх сіл, тут відкрили церковно-приходську школу, а в сусідньому селі Мухолатка — школу грамотності.
Фороська церква, хоч і була оточена численними грецькими, татарськими селами, була далеко від великих міст. Саме це дозволило настоятелеві деякий час після революції 1917 року вести службу Божу в стінах храму. Але, на жаль, немає нічого вічного на цьому світі. Батько Павло Ундольский був репресований в 1924 році. Храм позбавили усіх відповідних атрибутів. За рішенням комісії вилучили церковні цінності: посудини для богослужінь, позолочені свічники, дарохранитель, паникадило, зірвали дорогоцінні ризи з ікон, а ікони робіт відомих майстрів пропали безслідно. Під час Другої світової війни Фороська церква часто давала притулок радянським військам. З часом, після спорудження зручнішої дороги на Севастополь, про Храм забули зовсім. Іноді в спорожнілу будівлю заглядали туристи, які по часточці розтаскували Храм Божий.
Тільки в 1980 році за наполяганням жителів Фороса була розпочата реставрація церкви. Йшла вона, звичайно ж, повільно. Тільки з призначенням в 1990 нового настоятеля архімандрита Петра (який прийшов в церкву в сані святого отця) були повернені дзвони, відновлений іконостас, розписи. Фороська церква подібно до птаха Фенікса, виникла з попелу.
Добиратися до неї потрібно по крутій серпантинній дорозі. Але воно того варте. До того ж з оглядового майданчика Фороської Воскресенської церкви відкривається незабутній кримський пейзаж.
