Про дорогу до моря. Частина 2.

[falkoner]

А ти гулєй, гулєй, гулєй
Синігори це не місто
А ти гулєй, гулєй, гулєй
В синіх горах іще чисто

Продовжу свою розповідь про невеличкий похід кримськими горами до моря. Першу частину ви можете прочитати тут

Отже день другий. Чи перший. Але точно найважчий для мене. Розпочався він з такого от чудного аборигена)

От саме туди нам і потрібно

Здається воно не дуже і високо,як здається.. перепад метрів 400.

Набираємо водички. Воду пили з річок аж бігом, не дуже задумуючись. Ніхто не отруївся.

А потім я повісив язик на плече і піднімався вверх. Кілька разів кидав курити, кілька разів починав бігати з ранку. Радувало одне. Я йшов не крайнівм :). Зрозумів. Підйоми - то явно не моє. Дійшли до першого нормального привалу. Ще трошки вверх і більш менш рівна місцина.

Маштабні вітри взимку були, мабуть.

Довго не розсиджуємося - вперед.

І є заради чого. Гарнючі перевали на горизонті.

Десь тут закінчилася вода. До найближчого джерела топати і топати. Пізнав ще одну істину - багато пити не треба. Потіє набагато більше.



Зовсім трохи до виходу на плато.

А ось і він Великий канйон Криму. Про нього я детальніше про нього тут розповідав.

А внизу ущелина глибиною 300 м

Ящірок дуже багато, але швидкі сцуки. Не наздоженеш.


Далі легше було. Поступовий спуск в канйон, де можна було скупнутись в холодній воді (11 градусів), там ми і пообідали та далі почовгали.

Хоча я ще встиг махнутися пофоткати трохи канйон. Збігали до ванни молодості.



Далі все спускали, обходили КПП ( 40 грн з рила - тож бабло). А я от йшов і думав, що завтра вже не зможу встати)). А мені ще чергувати.

Довго шукали місце, але знайшли кльове. Правда якесь вгашене тіло кацапської національності ( я ВДВшник! Один в молдові в оточенні воював!!!) три рази приходило з другом, шукало свій табір.

Заснув я дуже швидко... завтра буде цікавіше).