Про відпустку. Частина 2.

[falkoner]

Пели вы вам было больно
Пусть вы слишком долго ждали
Не для вас команда вольно
Отдохнем когда раздавят
Время неба прошлый слог, вскормленный лежалым снегом
Время неба ваш исток Время неба, время неба ©

Чому друга частина, спитаєте ви? Якщо першої ще не було. Просто не витачає часу обробляти фото. Тому почнемо з того, що вже готово. І поки пам*ять ще не підводить.
Дубно.

Як виявилось палатку я розклав на полі засипаному маками. Зелене з яскраво червоним з вкрапинками роси в променях ранкового сонця. Все блистить і переливається. Неймовірне видовище. І холодне. То дула перша ніч, коли на наметіз*явився конденсат. Ночі стали набагато холоднішими.
Але час в дорогу. Зранку стопилося набагато легше і вже через 20 хвилин, я їхав в сторону Дубно з Мирком( Мирославом ? Правильно ж?).. Хлопець виявився веселим і взагалі прикольним. Розвозить газети з луцька по області. Підвіз мене на дубненьську автостанцію , хоч йому і було не зовсім по дорозі. Далі маршрутка за 2 грн і я з рюкзачком ( чогось не додумався залишити його в камері схову) човгаю по лісу за Таракановом в пошуках Таракановського ( дубненського)форту. Так як дружбан Сліма вказав мені правильний напрямок на першому ж розгалудженні дороги вказав мені "правильний" напрямок то я замість 50 метрів до форту нахдив кілька кілометрів лісом) Ніжки підкачав. І бачив поїзд який перевозив велику кількість танків) Є ще в Україні танки! Марку не скажу, бо не кумекаю, але виглядали досить бойовими і грізними. І ось нарешті я знайшов форт! сів і на радосях стер всі фото зроблені раіше ( я про то вже писав) проте дещо таки вдалося відновити). Але зараз про форт. Форт вразив. Атмосфера непередається словами. Відчуваєш себе сцуко Індіаною Джонсом якимось. Ти один . навколо ліс і величні закинуті стіни. І тиша.

Опісля форту попуточкою я дуже швидко повернувся на атовокзал. Залишив речі і пішов гуляти по місту І... Ну, я явно не вражений). Дубно зустріло мене відсутністю світла на головній вулиці, тому я не міг не поїсти, не знати гроші з картки . Будинки правда, досить симпатичні, сподобалися вузенькі , кладені бруківкою вулички.Побродивши від банка до банка, від кафешки до кафешки, мені довелося повернутися за речами, до того ж на автовокзалі було світло). Пообідавши там же хот-догами паїхав на Дубненьське перехрестя ловити машину, бо вже було пізно по обіді, а ночувати другий раз біля дороги мене не дуже впирало. Колос розповідав про Дубненський замок, про найстарішу синагогу.Але просто було мало часу(. Я ще обов*язково повернуся туди і побачу це. Чесно -чесно).
Під містом мені знову пощастило. Вже через півгодини я їхав в сторону Ковеля з білорусом, який перевозив щось там в Польшу. Розмова не дуже клеєлеся, тут же зіпсувалася погода і я побачив єдиний за відпустку нормальний такий дощ. Тарабаніння крапель по даху кабіни я , змучений , заснув.