Про дитинство
Tuesday, 5 October 2010 17:42![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
falkonerКоли зорі всплинуть,
Там вже нас не буде.
Та житимуть надії наші
На Землі.
Тоді, може, вчені
Та й дізнають у генах
Про те що ми мали зараз
У душі.
Там вже нас не буде.
Та житимуть надії наші
На Землі.
Тоді, може, вчені
Та й дізнають у генах
Про те що ми мали зараз
У душі.
Враження і події які відбулися в дитинстві врізаються в пам*ять дуже сильно. Яким би сміттям не забивалася твоя голова, ти завжди згадуєш з ніжністю події, які відбувалися 20/30/40 років тому..
Запах дитинства - то запах мазі Вишневського. Коліна і локті в мене апріорі буди розбиті і все це діло лікували цією гидотою з жахливим запахом.. до цього часу я його просто ненавиджу.
Смак дитинства - морозиво. От як вчора відбувалося. Пам*ятаю стометрову чергу біля чорнобильського ( чогось він так називався) магазину на вул Бальзака. І найсмашніше в світі морозиво по 20 копійок стаканчик...
Жах дитинства. Мама везла мене в дитячий садок ( знаходився він на вулиці Цитадельній) в метро і через натовп народу ми не змогли вийти на свої станції ( Льва Толстого).. вийшли на наступній і повернулися. Моральна травма залишилася на все життя))).
Жах номер 2 дитинства. Батько пішов на вулицю залишивши мене в квартирі, а сам залишив вдома ключі. Я був тоді зовсім маленький. І не міг відчинити двері не вхідні не на балкон.. і вікно не міг відчинити. Просто не вистачало сил. Тоді надламували двері на балконі і я через щілину просовував ті кляті ключі.
Хвороба дитинства. Я взагалі то хворів рідко. В лікарні навіть не був ніколи. І цю хворобу я також смутно пам*ятаю. Але в пам*яті залишилося, як я лежу на килимі в дитячому садку, а навколо мене стіни крутяться як в калейдоскопі. Потім мене кудись несуть.
Про біль дитинства. Ми грали в гольф. Нормально так грали в гольф ніжкою від стільця. Друг промахнувся по м*ячу, зуте лучив мені в скулу... Так багато зірок я ніколи не бачив.
Про школу. Сам похід в перший клас я не пам*ятаю. але пам*ятаю перший урок в першому класі, коли однокласник дістав яблуко і почав його гризти. От так і пам*ятаю.. Гробова тиша - потім чвакання)
Про кольори дитинства. Я був якось звалився з турніка. Вдарився головою.. потер.. побіг далі гратися. Коли прийшов додому і зняв шапку. мама спитала , де я вліз головою в червону фарбу. Червону фарбу, тобто кров, змили.. але облили голову зеленою фарбою.. тобто зеленкою)).
Про понти дитинства. Хрещена привезла з Польщі жувачки! То сама ходова валюта була у дитсадку. А ще якщо вони полежать на килимі десять хвилин - вони тають набагато смачніші.
Про одяг дитинства. Коліна на всі штанах завжди були жовтими від мастики. Ми грали у вкладиші. Вкладишів були сотні і тисячі. Якось шукав свої колекції, але вже незнайшов((
А ще.. ох скільки ж було ще... я з трьох років ходив сам в дитячий садок. І дуже цим пишався. Ховався за барханами ( на будівельному майданчику) від білого братцтва , а то виявився мій тренер з футболу, тижнями харчувався волоськими горіхами. А ще манка, яку варив дідусь. Ложка стояла в каструлі. Хе-хе.. як ми ходили красти горох на колгоспному полі, жарити сало на ставу, кидали ампули у вогнище, винищували популяцію жаб з рогаток.
Запах дитинства - то запах мазі Вишневського. Коліна і локті в мене апріорі буди розбиті і все це діло лікували цією гидотою з жахливим запахом.. до цього часу я його просто ненавиджу.
Смак дитинства - морозиво. От як вчора відбувалося. Пам*ятаю стометрову чергу біля чорнобильського ( чогось він так називався) магазину на вул Бальзака. І найсмашніше в світі морозиво по 20 копійок стаканчик...
Жах дитинства. Мама везла мене в дитячий садок ( знаходився він на вулиці Цитадельній) в метро і через натовп народу ми не змогли вийти на свої станції ( Льва Толстого).. вийшли на наступній і повернулися. Моральна травма залишилася на все життя))).
Жах номер 2 дитинства. Батько пішов на вулицю залишивши мене в квартирі, а сам залишив вдома ключі. Я був тоді зовсім маленький. І не міг відчинити двері не вхідні не на балкон.. і вікно не міг відчинити. Просто не вистачало сил. Тоді надламували двері на балконі і я через щілину просовував ті кляті ключі.
Хвороба дитинства. Я взагалі то хворів рідко. В лікарні навіть не був ніколи. І цю хворобу я також смутно пам*ятаю. Але в пам*яті залишилося, як я лежу на килимі в дитячому садку, а навколо мене стіни крутяться як в калейдоскопі. Потім мене кудись несуть.
Про біль дитинства. Ми грали в гольф. Нормально так грали в гольф ніжкою від стільця. Друг промахнувся по м*ячу, зуте лучив мені в скулу... Так багато зірок я ніколи не бачив.
Про школу. Сам похід в перший клас я не пам*ятаю. але пам*ятаю перший урок в першому класі, коли однокласник дістав яблуко і почав його гризти. От так і пам*ятаю.. Гробова тиша - потім чвакання)
Про кольори дитинства. Я був якось звалився з турніка. Вдарився головою.. потер.. побіг далі гратися. Коли прийшов додому і зняв шапку. мама спитала , де я вліз головою в червону фарбу. Червону фарбу, тобто кров, змили.. але облили голову зеленою фарбою.. тобто зеленкою)).
Про понти дитинства. Хрещена привезла з Польщі жувачки! То сама ходова валюта була у дитсадку. А ще якщо вони полежать на килимі десять хвилин - вони тають набагато смачніші.
Про одяг дитинства. Коліна на всі штанах завжди були жовтими від мастики. Ми грали у вкладиші. Вкладишів були сотні і тисячі. Якось шукав свої колекції, але вже незнайшов((
А ще.. ох скільки ж було ще... я з трьох років ходив сам в дитячий садок. І дуже цим пишався. Ховався за барханами ( на будівельному майданчику) від білого братцтва , а то виявився мій тренер з футболу, тижнями харчувався волоськими горіхами. А ще манка, яку варив дідусь. Ложка стояла в каструлі. Хе-хе.. як ми ходили красти горох на колгоспному полі, жарити сало на ставу, кидали ампули у вогнище, винищували популяцію жаб з рогаток.
