Про Вроцлав. Частина перша. Краснолюдки

І в широті одній не плавати з брудним судном,
Де з-за штурвалу ледь видніється маленький гном.

Нарешті ноут відремонтовано, настроєно, час знайдений. Починаю показувати вам фотки.
Буду старатися кожного дня тепер зробити хоч один великий репортаж.

Сьогодні почну розказувати про Вроцлав, який я відвідав в грудні минулого року напередодні місцевого Різдва.
Не буду сьогодні вам розказувати про додирання до міста, квитки хостели і гроші. Покажу одну з найголовнішим принад міста. Вроцлавських гномів.

( Багато краснолюдок)) )

Про дрібнички

І бачить - ти ходиш поруч тими ж дворами,
Через перехід праворуч, потім біля брами.
Можливо ти зупинишся, поглянеш - третій поверх зліва.
Така дурниця, але вона була б щаслива.

Bonan matenon

Катаючись по цим вашим закордонам, часто спостерігаю явище, яке найбільше мене засмучує. Явище, тобто хороше, прекрасне навіть. Просто в нас воно дуже недорозвинене. Там кожен намагається створити який маленький комфорт, чи красу, чи зручність. Просто через те, що йому тут жити, цими вулицями ходити кожного дня.
Як не дивно , але вираз кровосісі " досить скігліті" - в чому таки має рацію.
Створити красиву дрібничку так легко, часто зовсім незатратно. Щоб її сфоткав турист, показав друзям, вони захотіли приїхати в то місто, залишити там трошки своїх грошей.

Це зрозуміли в нас поки на Заході, здебільшого. Але це фото не звідти. Вгадаєте місто?