Про сюр

Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.

Вчора я не витримав. По дорозі додому купив віскаря і випив його в прикуску з цигарками дивлячись "Футураму". Вперше нажрався до виключення сам. Я просто відмовляюся це сприймати. Це моя країна. Я сховався. Не читав того сюру в коментах, не дивився тих фотографій, просто не думав...
Для мене не існує більше росіян. Тільки гнилі кацапи. І не треба мені розказувати що там не всі такі, що є нормальні. З мовчазної згоди цих нормальних моя Україна тоне в крові. Мордор... в якому живуть гобліни і раби. І не знаю. хто мені гидотніший.