falkoner | Про відпустку18. Частина вісімнадцята.Випадкова столиця.

Там, де гори й полонини,
Де стрімкі потоки й ріки,
Де смерічок, ген, розмай,
Ллється пісня на просторі,
Вільна, сильна, наче море,
Про мій милий рідний край.

Обставини (а саме вартість квитків) склалися так, що Балкани ми мали покидати літаком з Подґориці, тож після Албанії ми мали повернутися до Чорногорії. Але зробити це зі Шкодера — взагалі не проблема. Дві години автобусом ( і відсутність албанського штампу в паспорті, ну не ставлять албанські прикордонники штампи.. ми просили навіть) і ми прибули на автовокзал столиці Чорногорії.

Наш літак до Будапешту був тільки наступного ранку, тож ми мали трохи часу глянути місто. Закинули спочатку речі до хосту. Поселилися ми в .. важко визначити що це. Пише що "апартаменти", а так хостел хостелом. Хіба без ресепшену.Explorer Podgorica називається. Головними критеріями при бронюванні його була близькість до автовокзалу ( ну і залізничного вокзалу відповідно), бо виліт в нас був раненько, а дешево до місцевого аеропорту можна добратися електричкою. Але про це пізніше. Отже хостел ( чи апартаменти)... таке собі. Не надто рекомендую. Мені здається там наявні клопи, бо на наступний день моя рука виявилася трохи погризена і виглядала страшнувато... Я спочатку грішив на хімію, якою прали постіль... але пізніше трошки почитав... Але значить закинули речі і пішли бродити містом. Благо воно малесеньке і обійти все цікаве можна за день. Дня у нас не було, тож ми відвідали не всі цікавинки, але більшість так точно.

Завернули спочатку на Залізничний вокзал, дізнатися розклад електрички в сторону аеропорту і купити квитки на ранок. Нас запевнили, що зробити це ми зможемо в потязі, тож паритися не треба.
На станції народу не спостерігалося зовсім.... тільки один самотній причіпний вагон чекав свого часу... дивно, що в середині так само очікували свого часу і люди.

Такий от він. Головний залізний вокзал столиці Чорногорії.

Архітектура спочатку не надто вразила ( та і далі, якщо чесно, також).

Хоча з України в Чорногорію кожного року літають сотні тисяч туристів, але по Подґориці , думаю, гуляли одиниці. Основні туристичні маршрути пролягають крізь місто Тіват, екскурсії до Подґориці возити сенсу немає, а якщо хтось і летить на відпочинок через столицю, то бачить її тільки з вікна автобусу.
Як на мою думку, то втрачають вони не багато). Це найнецікавіша столиця з бачених мною.
Історія ж міста набагато більш захоплива.

Подґориця (Подгорица/Podgorica ) розташована недалеко від руїн давнього римського міста Доклеї (Dioclea). У Середньовіччі тут було поселення, яке мало назву Рибниця (Рибница), і під цим ім'ям місто вперше згадується в 1326 році.

Як місто відома приблизно з 1330 року. З кінця XV століття у складі Османської імперії. Рішенням Берлінського конгресу 1878 року повернута Чорногорії. З 1918 року в Королівстві сербів, хорватів та словенців (з 1929 року — Королівство Югославія). У 1952—1992 роках місто називалось Тітоград (Титоград) на честь Йосипа Броз Тіто. Історична назва місту була повернута тільки 2 квітня 1992 року.
Під час Другої світової війни місто піддавалося потужним артилерійським обстрілам, які зруйнували його вщент.
У 2006 році після розпаду Сербії та Чорногорії місто стало столицею Чорногорії.
Доречі, наразі в місті діє лише один кінотеатр. Це для розуміння масштабу столиці.

Добрели до початку так званого історичного центру. Стало цікавіше.

Одна з найвпізнаваніших пам'яток міста — башта Сахат Кула ( Сат кула, Sat kula).
Сахат Кула була побудована в 1667 році Хаджи-пашею Османагічем (Hadži-paša Osmanagić). Висота вежі — 18 метрів. Нинішній механізм годинникової башти був виготовлений у 1890 році ливарним заводом П’єтро Колбачіні в Бассано -дель -Граппа(Італія), після включення Подгориці до складу Чорногорії (оригінальний механізм був зроблений в Австрії). Приблизно в той же час у верхній частині вежі був встановлений металевий хрест, що символізує передачу міста від османів у руки християнських чорногорців. Механізм замінено на сучасний в 2012 році, а старий відправлено до музею.

І це майже центр міста!) Контрасти.

Побродили трохи по історичному османському району. Вийшли до Мечеті Османагіч (Џамија Османагића). Набрали собі водички в в місцевому фонтані ( якось швидко звикаєш до того, щоб набирати воду для пиття з крану в місті....у себе в місті ви так зможете зробити?) і рушили далі.

Вечірні види на річку Морача (Morača).
Перед першим кадром я намагався сфоткати звичайний собі такий триповерховий багатоквартирний будинок на перехресті. Несподівано від будинку до мене підбіг чоловік і почав вимагати, щоб я видалив кадр, бо це його будинок і фоткати його не можна...Вперше потрапив до такої ситуації... а я завжди думав, що на Балканах серби найбільш намахані).

Союзний міст (Union bridge) через річку Морача.

А це ще два мости через Морачу — Міста Блажо Івановіча ( Most Blaža Jovanovića) і візитка міста - Міст Тисячоліття (most Milenijum). Про другий я розкажу докладніше трохи пізніше.

Ще трохи погуляли по старому райончику.

Парк Саставці ( Park Sastavci).

Статуя короля Чорногорії Миколи Першого (Споменик краљу Николи), який народився 7 жовтня 1841 р. І помер 1 березня 1921 р. Микола І Петрович-Негош (Краљ Никола I Петровић Његош); був правителем Чорногорії з 1860 по 1918 рік, правив як суверенний князь з 1860 по 1910 рік і як король з 1910 по 1918 рік.

Залишки старої фортеці Рибніца або Неманжин (Рибница тврђава / Рибница тврђава, Nemanjin Grad).
Фортеця була побудована в кінці 15 століття (близько 1477 р.), В період правління Османської імперії. Вона постала на місцем злиття річок Рібніца та Морача і була однією з 2 фортець, що оточували місто.
Довгий час фортеця використовувалася як склад боєприпасів. Вона була серйозно пошкоджена у 1878 році, коли удар грому спровокував вибух, який зруйнував значну частину внутрішньої та зовнішньої частини будівлі.

Старий міст через Рибницу (Stari Most na Ribnici) або Кам'яний міст на Саставцях (Kameni most na Sastavcima). Веде від парку до залишків фортеці. Ми потрапили туди восени, коли води не було зовсім. Ходили по дну річки. Незвично так.

Зовсім поруч вже показаний мною Міст Блажо Івановіча.

Потрохи вечоріло.

Будівля... Міської ради Подґориці (Скупштина града Подгорице), здається правильно переклав.
Мова, доречі, трохи зрозуміла, особливо коли читаєш.. на слух сприймати важко.
А сербська вона ( мова) чи чорногорська, суперечки про що тривають вже давно — не мені вирішувати.

А і так... яке ж в той день було небо... це найкрасивіше небо що я бачив.

Вгадаєте кому пам'ятник? Володимиру Висоцькому. Він свого часу написав один рядок в пісні зі словом Чорногорія,тепер носяться вони з тим.. ну і мордор звичайно качає бабло в країну, мокшанська мова тут зовсім не дивина.
Найбільше підприємство країни Подґорицький алюмінієвий комбінат ( Kombinat aluminijuma Podgorica ) належить компанії РУСАЛ...і не тільки він, я думаю... Та і взагалі Москва в містах побратимах Подґориці... такоє от.

Міст Тисячоліття (Міст Міленіјум, Most Milenijum) - вантовий міст через річку Морача в Подгориці, Чорногорія — справжня гордість місцевих жителів. Він тут найже на всіх листівках і магнітиках).

Міст довжиною 140 м був відкритий 13 липня 2005 року та поєднав бульвар Івана Черноевіча (Булевар Ивана Црнојевића) в центрі Подгориці з вулицею 13 липня( Тринаестојулску улица) у новому місті. Побудований міст за проектом Младена Улічевіча (Младен Улићевић) і обійшовся бюджету близько 7 млн. Євро. Міст Тисячоліття є вантовий міст з пілоном висотою 57 м над дорогою з 12 кабелями і 24 противагами.

Пішохідний Московський міст (Московски мост, Moskovski most) побудований свого часу Лужковим, про що свідчить табличка.

Але рано потрібно було на літак, тож чи рушили в сторону хосту. Зайшли скуштували місцевих солодощів в кондитерську... фонтани пофоткали). А взагалі місто вночі ( навіть центр) виглядає доволі гнітюче...

Зранку ми поїхали в місцевий аеропорт (Аеродром Подгорица; також Аеропорт Голубовці). Сюди не ходить ( станом на 2018 рік) місцевий транспорт, тож добратися сюди можна або на таксі, або ... залізницею. Від головного вокзалу міста в сторону аеропорту ходять електрички... ну як в сторону... зупинка в 1 кілометрі від летовища.. зате проїзд лише 1,25 євро. Та й ті гроші кондуктор в нас не взяв просто махнувши на нас рукою ( у вагоні їхала ще пара так само в аеропорт з них ті гроші він також не взяв). Мабуть ліньки виписувати папірці за таку дрібну суму.

Аеропорт невеличкий. Дуже компактний і милий, незважаючи на купу диких туристів. З України зокрема.

Ну а далі.. літак до Будапешта.. так закінчилася поки наша крайня подорож на Балкани.. але лише на Балкани)) Бо ще залишилося розказати про Будапешт.. повірте, маршрути будуть доволі нестандартні.

І тут я зрозумів чому Чорногорія так називається)).
НА сьогодні все. Далі буде цікаве. Не перемикайтеся.