Про Львів культурний. Частина перша. Туристичні місця
Tuesday, 1 December 2020 16:14![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
falkonerУ ратуші леви камінні
Варту при брамі несуть
Знають вони що незмінні
Юні мрії і цвіт бузку
Варту при брамі несуть
Знають вони що незмінні
Юні мрії і цвіт бузку
Були часи, коли люди подорожували Україною і не тільки. Можна було сісти в потяг і бути впевненним. що ти зможеш повернутися додому і потяг не відмінять. Люди ходили без масок, відвідували кав'ярні, випивали в пабах і відвідували концерти. Так... я ще пам'ятаю це.
Саме в такі часи, а саме минулорічної осені, ми з Оленкою вирішили скататися до Львова, щоб ... сходити до театру.
Ну, насправді в тічаси потрапити до львівського театру було не так і просто.
Ми давно збиралися до Львівського театру імені Леся Курбаса , але виникала проблема з логістикою. Купити нормальні квитки на зручний поїзд до Львова можна було тільки за 45 днів, а афішу вони виставляли лише за місяць, і підгадати так, щоб купити квитки на їхню "Лісову пісню" і на потяг одночасно, було доволі проблематично. Я вже мовчу про постійні завали на роботах.
Але наприкінці вересня 2019 року нам це таки вдалося. І суботній осінній ранок ми зустрічали у місті Лева.
Прогулялися пішки до площі Ринок. Так як час був ранній, то довелося снідати в "Криївці", потім ми прокатилися сіли в трамвай і поїхали до Шевченківського гаю.
В Шевченківському Гаю особисто я бував вже двічі. Одного разу в далекому 2003 році, а вдруге я тут гуляв ,коли повертався з Любліна в 2016.
Перше відвідування запам'яталося слабо (студенські роки пройшли весело), а вдруге я потрапив сюди під час весняних Гаївок і натовпи народу дуже мене напрягали. Оленка ж тут ніколи не була, тож потрапити сюди нам було цікаво .
Навіть Каняці було цікаво.
Заплативши по 50 гривень за квиточки ми вирушили гуляти осіннім сканесоном.
Якщо ви оминули Шевченковський гай тусячи у львівських ресторанчиках, то раджу вам при нагоді виправити цю ситуацію. Тут справді класно і цікаво. Ну... і душевно, якось.
Храм Премудрості Божої монахів Студійського уставу. Діючий навіть. Належить УГКЦ.
Це перший об’єкт музею, який був сюди перенесений в 1930 році Митрополитом Андреєм Шептицьким та його братом о. Климентієм.
Справді сакральний український символ Перуниця.
Храм Святого Миколая, що на Чернечій Горі в Шевченківському гаю Львова, має більш як двохсотлітню історію. Збудований він 1763 року в карпатському селі Кривці (Турківщина, нині Львівська область). Також діючий. Також УГКЦ.
Оригінальний такий вулик.
Лемківська церква Святих Володимира й Ольги.
Який же класний дерев'яний гонт. Шкода, що багато церков зараз обшиваються бляхою. Це повільна сверть для дерев'яних споруд.
Люди мали час і натхнення) Ніколи не зустрічав такого "лайфхаку")).
Походили місцевими "горами")).
Дзвіниця церкви Пресвятої Трійці. Перевезений храм із села Клокучки – передмістя Чернівців. Збудований 1774 року у місті Магала. Через сто років був перенесений та відновлений у будові у Клокучці. До львівського музею храм перевезений та встановлений 1969 року
Трошки дивних скульптур з дерева.
Церква святої Параскеви П'ятниці
А це найновіший експонат скансена. Дерев’яна римо-католицька каплиця.
Церква, переміщена з Язловчика біля Броди, є першою сакральною будівлею латинського обряду, пов'язаного з польською культурою в музеї. Церква була побудована в 1936-1937 роках. Колишня Катериненська церква.
Знаходиться вона в глибині скансену, не кожен турист доходить сюди, тож доглядачка була дуже рада поговорити. Розказувала багато цікавого.
Кілька годин пролетіли непомітно і ми трохи стомлені і голодні поїхали до центру. треба було вбити трохи часу до заселення в хост.
Про хостел довга і весела історія, тож розкажу її в наступному пості.
А поки ми прогуляли стандартними туристичними маршрутами). Але хіба "Вірменка" то стандартно? Це традиція.
На площі Ринок народу значно побільшало.
То є Львіу)).
Про місцеве Cat cafe також буде окрема розповідь.
Закинувши речі ( жили ми неподалік від Церкви Св. Ольги та Єлизавети) ми знову погуляли в сторону центру.
Собор святого Юра — як завжди прекрасний.
Ще котиків вам.
Мій улюблений будинок у Львові)). Хто знає його народну назву?
А йшли ми до музею пива Львіварня . Тобто як прямували... бігли. бо вперіщила така хороша львівська злива.
Ну я розумію що Музей пива — то банально, але ми там не були жодного разу, галочку то треба поставити.
Квиток коштує 90 грн ( для дорослих), з історичної точки зору нічого надто цікавого немає, але фотозони класні.
Окремо можна позалипати розглядаючи історичні пляшки, етикетки і пивні кухлі.
Для туристів дуже спрощений екскурс в процес виробництва пива.
Макет виробничої лінії. На заводах воно не таке красиве, але суть передана правильно.
Але який же музей пива без дегустації? Коштує тут вона 60 грн і включає в себе чотири сорти місцевого пива. Львівське в пляшкахми купуємо майже ніколи, але на розлив звичайно ж спробували.
Ціна 45 - то минулорічна , зараз таки 60 грн.
Ну, а на цьому ми закінчили прогулянку ( про театр ми не забули, вистава була наступного дня)) , бо промокли трохи і притомилися. Ніч була "весела", але про то наступного разу. Буде цікаво. Не перемикайтеся.
Booking тимчасово завершив свою реферальну програму, тож знижку ( суттєву, до 39 $) ви можете отримати тільки за одним з моїх реферальних лінків. Потрібно зареєструватися на AirBnb через посилання www.airbnb.ru/c/shuras1 - і отримати плюшки. Ну і мені трохи перепаде).
Ми давно збиралися до Львівського театру імені Леся Курбаса , але виникала проблема з логістикою. Купити нормальні квитки на зручний поїзд до Львова можна було тільки за 45 днів, а афішу вони виставляли лише за місяць, і підгадати так, щоб купити квитки на їхню "Лісову пісню" і на потяг одночасно, було доволі проблематично. Я вже мовчу про постійні завали на роботах.
Але наприкінці вересня 2019 року нам це таки вдалося. І суботній осінній ранок ми зустрічали у місті Лева.
Прогулялися пішки до площі Ринок. Так як час був ранній, то довелося снідати в "Криївці", потім ми прокатилися сіли в трамвай і поїхали до Шевченківського гаю.
В Шевченківському Гаю особисто я бував вже двічі. Одного разу в далекому 2003 році, а вдруге я тут гуляв ,коли повертався з Любліна в 2016.
Перше відвідування запам'яталося слабо (студенські роки пройшли весело), а вдруге я потрапив сюди під час весняних Гаївок і натовпи народу дуже мене напрягали. Оленка ж тут ніколи не була, тож потрапити сюди нам було цікаво .
Навіть Каняці було цікаво.
Заплативши по 50 гривень за квиточки ми вирушили гуляти осіннім сканесоном.
Якщо ви оминули Шевченковський гай тусячи у львівських ресторанчиках, то раджу вам при нагоді виправити цю ситуацію. Тут справді класно і цікаво. Ну... і душевно, якось.
Храм Премудрості Божої монахів Студійського уставу. Діючий навіть. Належить УГКЦ.
Це перший об’єкт музею, який був сюди перенесений в 1930 році Митрополитом Андреєм Шептицьким та його братом о. Климентієм.
Справді сакральний український символ Перуниця.
Храм Святого Миколая, що на Чернечій Горі в Шевченківському гаю Львова, має більш як двохсотлітню історію. Збудований він 1763 року в карпатському селі Кривці (Турківщина, нині Львівська область). Також діючий. Також УГКЦ.
Оригінальний такий вулик.
Лемківська церква Святих Володимира й Ольги.
Який же класний дерев'яний гонт. Шкода, що багато церков зараз обшиваються бляхою. Це повільна сверть для дерев'яних споруд.
Люди мали час і натхнення) Ніколи не зустрічав такого "лайфхаку")).
Походили місцевими "горами")).
Дзвіниця церкви Пресвятої Трійці. Перевезений храм із села Клокучки – передмістя Чернівців. Збудований 1774 року у місті Магала. Через сто років був перенесений та відновлений у будові у Клокучці. До львівського музею храм перевезений та встановлений 1969 року
Трошки дивних скульптур з дерева.
Церква святої Параскеви П'ятниці
А це найновіший експонат скансена. Дерев’яна римо-католицька каплиця.
Церква, переміщена з Язловчика біля Броди, є першою сакральною будівлею латинського обряду, пов'язаного з польською культурою в музеї. Церква була побудована в 1936-1937 роках. Колишня Катериненська церква.
Знаходиться вона в глибині скансену, не кожен турист доходить сюди, тож доглядачка була дуже рада поговорити. Розказувала багато цікавого.
Кілька годин пролетіли непомітно і ми трохи стомлені і голодні поїхали до центру. треба було вбити трохи часу до заселення в хост.
Про хостел довга і весела історія, тож розкажу її в наступному пості.
А поки ми прогуляли стандартними туристичними маршрутами). Але хіба "Вірменка" то стандартно? Це традиція.
На площі Ринок народу значно побільшало.
То є Львіу)).
Про місцеве Cat cafe також буде окрема розповідь.
Закинувши речі ( жили ми неподалік від Церкви Св. Ольги та Єлизавети) ми знову погуляли в сторону центру.
Собор святого Юра — як завжди прекрасний.
Ще котиків вам.
Мій улюблений будинок у Львові)). Хто знає його народну назву?
А йшли ми до музею пива Львіварня . Тобто як прямували... бігли. бо вперіщила така хороша львівська злива.
Ну я розумію що Музей пива — то банально, але ми там не були жодного разу, галочку то треба поставити.
Квиток коштує 90 грн ( для дорослих), з історичної точки зору нічого надто цікавого немає, але фотозони класні.
Окремо можна позалипати розглядаючи історичні пляшки, етикетки і пивні кухлі.
Для туристів дуже спрощений екскурс в процес виробництва пива.
Макет виробничої лінії. На заводах воно не таке красиве, але суть передана правильно.
Але який же музей пива без дегустації? Коштує тут вона 60 грн і включає в себе чотири сорти місцевого пива. Львівське в пляшкахми купуємо майже ніколи, але на розлив звичайно ж спробували.
Ціна 45 - то минулорічна , зараз таки 60 грн.
Ну, а на цьому ми закінчили прогулянку ( про театр ми не забули, вистава була наступного дня)) , бо промокли трохи і притомилися. Ніч була "весела", але про то наступного разу. Буде цікаво. Не перемикайтеся.
Booking тимчасово завершив свою реферальну програму, тож знижку ( суттєву, до 39 $) ви можете отримати тільки за одним з моїх реферальних лінків. Потрібно зареєструватися на AirBnb через посилання www.airbnb.ru/c/shuras1 - і отримати плюшки. Ну і мені трохи перепаде).
