![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
falkonerТепло й благодать сходять на землю Галичини,
на наші теплі приходи, на наші церкви,
криті сріблом та авіаційним дюралюмінієм.
Спаситель стоїть поміж наших овець,
в руках у нього — коров’ячий дзвоник,
і він грає нам наше греко-католицьке ска.
на наші теплі приходи, на наші церкви,
криті сріблом та авіаційним дюралюмінієм.
Спаситель стоїть поміж наших овець,
в руках у нього — коров’ячий дзвоник,
і він грає нам наше греко-католицьке ска.
Про самоізоляцію. Частина перша. Кути
Про самоізоляцію. Частина друга. Вижниця
Про самоізоляцію. Частина Третя. Селятин-Париж
Що можуть робити молодята в селі Кути в перший день нового, 2020 року? Звісно ж — піти на кладовище)).
Але не прям так от одразу. Про все по порядку розкажу.
Але не прям так от одразу. Про все по порядку розкажу.
Прокинулись раненько... годині так о 12. Вибралися з ліжечка і пішли пити каву в кав'ярню при готелі. Як не дивно, вони навіть працювали.
Щемливо поспостерігали за бабусею якоюсь, яка прийшла відсвяткувати Новий рік сюди. Випила кави з тортиком. Нагадую, що кути - це село! Не найзабитіше, але ж таки село. Навіть не можу уявити собі такого десь на Житомирщині, наприклад.
І собі захряцали по тістечку і вирушили гуляти... Ну як гуляти, я ж написав, що на кладовище пішли.
Вже перебуваючи в кутах вичитали, що тут чудом збереглося старе єврейське кладовище. Фоток притомних , як часто це буває з пам'ятками на території України не було, але хоч на мапі кладовище було таки позначено.
Прогулялися трохи і ... були вражені, виглядає воно нереально...
Кладовищу за оцінками дослідників 300-400 років, перед Другою світовою війною юдеї складали до 80% населення села.
Свого часу тут проживав засновник однієї з найвпливовіших течій юдействі — хасидизму, Баал Шем Тов (בעל שם טוב, дослівно єврейською: Володар доброго імені). Похований він в Меджибожі, я колись писав про це.
Зараз в Кутах не залишилося жодного єврея. Наслідки Другої світової війни.
Кладовище не тільки дивом пережило комуністів і нацистів (в селі просто стояли румунські частини, СС-сівці, тут були не часто. Приїджали в основному властовувати масові розстріли), але і виглядає дость пристойно.
Декілька років тому на цьому кладовищі була епіграфічна експедиція, більшість маців були транскрибовані і перекладені англійською мовою, можна подивитися фото і написи онлайн. Кладовище не огороджене, але не заросло і є родина, що мешкає поруч і косить траву.
Взимку, звичайно це не дуже актуально було.
Мабуть на кошти якоїсь єврейської громади, посеред кладовища поставлено навіс, під який знесено повалені надгробки. Багато з них відреставровано.
Побродили ще трохи і пішли далі. В нас в планах було побачити ще декілька цікавинок села і околиць.
Старий павільйон, в якому колись торгували меблями. Судячи зі стану, то його або доглядають, або торгувати тут перестали зовсім нещодавно... Але мене зацікавила вивіска... шикарна!
Перекусили в Pizza/bar/kuty . Не те, щоб нам дуже хотілося італійської кухні... нам би юшечки грибної, але 1 січня ж.. нічого більше не працювало. Взагалі здивувалися, що піцерія відкрилася... хоч і в обід. Загалом раджу місце. Смачно, недорого, телефон не ловить, бо підвал. В наш час то плюс, правда ж?
Рушили далі бродити. Вже показував вам в першому постику з серії цю будівлю. колишнього Вірменський костел , збудований на початку 18 ст. в стиллі барокко. Зараз це Церква св. Володимира . РПЦ.
Але я фоточки я вам показую, щоб ви порівняли кількість снігу). Два дні всього, а яка різниця).
Центральна площа Кутів. Головна Новорічна ялинка села)) . Вночі тут було до десятка людей. Вдень. як бачите не більше. Міська ратуша — історична будівля і має доволі цікаву історію, як про неї такж розказував вже,
А це просто по дорозі сфоткано... По багатому))).
Вирушили ми до сусіднього села, що має назву Старі кути. Сусіднє воно досить умовно, бо ми так і не знайли межі, де одне село переходить в інше.
Будинок культури місцевий.
З першого погляду стандартний. але таки досить цікавий пам'ятник Тарасові Шевченку.
Звичайна хата в селі. Чисто, акуратно, невеликий паркан.. яка ж таки різниця з селами центральної і особливо східної України.
Бюст Євгену Коновальцю в дворі місцевої школи.
Йшли сюди ми подивитися , зокрема на історичну церкву Преображення Господнього (УГКЦ).
Церква і дзвіниця датуються 1865 роком. Відносно нещодавно проведена реконструкція. Саме завдяки цій споруді вибраний епіграф до посту)).
У 1942—1952 рр. в лавах УПА полягли понад 70 жителів села. 99 чоловік були засуджені до тривалих термінів каторжних робіт, 209 чоловік вивезено. На радянсько-німецькому фронті загинули 32 старокутчани.
Атмосферна споруда.
Вирушили далі , вже в сторону готелю, бо зимовий день не надто довгий, скоро мало стемніти.
Ще вичитали, що в Старих кутах колись добували сіль і по всьому селі залишилися розкидані унікальні соляні криниці. Фотографій цих криниць я так і не знайшов, але ми їх спробували знайти поки гуляли... як думаєте, це одна з таких?
В селі Старі кути дві церкви Покрови пресвятої Богородиці. Одна з них історична (1882), інша ж новобудова ( середина 1990-х). До історичної ми не пішли, бо вона на тому боці село, що нам зовсім не по дорозі була, але випадково потрапили до сучасної.
Будівля також належить Греко-католицькій громаді, я не знаю, хто архітектор, але це точно найкрасивіша новозбудована православна церква, що мені довелося бачити в Україні.
Ну от скажіть, що я не правий?
Сутеніло і ми вирушили до Кутів ( звичайних, не Старих))).
Деякі будинки претендують на небанальність в архітектурі і доволі симпатичні.
Стара будівля чи то Клубу, чи то лікарні в Кутах. Чи то колишній панський маєток... Інтернет про то мовчить...Не зважаючи на 1 січня в парку поруч з будівлею активно працювали бензопилами... розчищали.
В центрі села несподівано надибали розклад транспорту, що курсує через кути. Так що якщо треба кому - користуйтеся, бо добути цю інформацію в інтернеті чи по телефону - НЕРЕАЛЬНО!
Ми про час свого автобусу до Ворохти ( куди ми мали вирушати наступного ранку) дізналися в магазині розпитавши людей.
Повечерявши Кафе-Колибі "Три ведмеді" ( якби я в Києві забрів в подібний заклад, то назвав би його генделем, а тут норм. навіть порадити можу) ми вирушили спати, бо на завтра в нас було заплановано багато чого цікавого. Що ж саме? Не перемикайтеся, я розкажу.
Booking тимчасово завершив свою реферальну програму, тож знижку ( суттєву, до 39 $) ви можете отримати тільки за одним з моїх реферальних лінків. Потрідно зареєструватися на AirBnb через посилання www.airbnb.ru/c/shuras1 - і отримати плюшки. Ну і мені трохи перепаде).
Щемливо поспостерігали за бабусею якоюсь, яка прийшла відсвяткувати Новий рік сюди. Випила кави з тортиком. Нагадую, що кути - це село! Не найзабитіше, але ж таки село. Навіть не можу уявити собі такого десь на Житомирщині, наприклад.
І собі захряцали по тістечку і вирушили гуляти... Ну як гуляти, я ж написав, що на кладовище пішли.
Вже перебуваючи в кутах вичитали, що тут чудом збереглося старе єврейське кладовище. Фоток притомних , як часто це буває з пам'ятками на території України не було, але хоч на мапі кладовище було таки позначено.
Прогулялися трохи і ... були вражені, виглядає воно нереально...
Кладовищу за оцінками дослідників 300-400 років, перед Другою світовою війною юдеї складали до 80% населення села.
Свого часу тут проживав засновник однієї з найвпливовіших течій юдействі — хасидизму, Баал Шем Тов (בעל שם טוב, дослівно єврейською: Володар доброго імені). Похований він в Меджибожі, я колись писав про це.
Зараз в Кутах не залишилося жодного єврея. Наслідки Другої світової війни.
Кладовище не тільки дивом пережило комуністів і нацистів (в селі просто стояли румунські частини, СС-сівці, тут були не часто. Приїджали в основному властовувати масові розстріли), але і виглядає дость пристойно.
Декілька років тому на цьому кладовищі була епіграфічна експедиція, більшість маців були транскрибовані і перекладені англійською мовою, можна подивитися фото і написи онлайн. Кладовище не огороджене, але не заросло і є родина, що мешкає поруч і косить траву.
Взимку, звичайно це не дуже актуально було.
Мабуть на кошти якоїсь єврейської громади, посеред кладовища поставлено навіс, під який знесено повалені надгробки. Багато з них відреставровано.
Побродили ще трохи і пішли далі. В нас в планах було побачити ще декілька цікавинок села і околиць.
Старий павільйон, в якому колись торгували меблями. Судячи зі стану, то його або доглядають, або торгувати тут перестали зовсім нещодавно... Але мене зацікавила вивіска... шикарна!
Перекусили в Pizza/bar/kuty . Не те, щоб нам дуже хотілося італійської кухні... нам би юшечки грибної, але 1 січня ж.. нічого більше не працювало. Взагалі здивувалися, що піцерія відкрилася... хоч і в обід. Загалом раджу місце. Смачно, недорого, телефон не ловить, бо підвал. В наш час то плюс, правда ж?
Рушили далі бродити. Вже показував вам в першому постику з серії цю будівлю. колишнього Вірменський костел , збудований на початку 18 ст. в стиллі барокко. Зараз це Церква св. Володимира . РПЦ.
Але я фоточки я вам показую, щоб ви порівняли кількість снігу). Два дні всього, а яка різниця).
Центральна площа Кутів. Головна Новорічна ялинка села)) . Вночі тут було до десятка людей. Вдень. як бачите не більше. Міська ратуша — історична будівля і має доволі цікаву історію, як про неї такж розказував вже,
А це просто по дорозі сфоткано... По багатому))).
Вирушили ми до сусіднього села, що має назву Старі кути. Сусіднє воно досить умовно, бо ми так і не знайли межі, де одне село переходить в інше.
Будинок культури місцевий.
З першого погляду стандартний. але таки досить цікавий пам'ятник Тарасові Шевченку.
Звичайна хата в селі. Чисто, акуратно, невеликий паркан.. яка ж таки різниця з селами центральної і особливо східної України.
Бюст Євгену Коновальцю в дворі місцевої школи.
Йшли сюди ми подивитися , зокрема на історичну церкву Преображення Господнього (УГКЦ).
Церква і дзвіниця датуються 1865 роком. Відносно нещодавно проведена реконструкція. Саме завдяки цій споруді вибраний епіграф до посту)).
У 1942—1952 рр. в лавах УПА полягли понад 70 жителів села. 99 чоловік були засуджені до тривалих термінів каторжних робіт, 209 чоловік вивезено. На радянсько-німецькому фронті загинули 32 старокутчани.
Атмосферна споруда.
Вирушили далі , вже в сторону готелю, бо зимовий день не надто довгий, скоро мало стемніти.
Ще вичитали, що в Старих кутах колись добували сіль і по всьому селі залишилися розкидані унікальні соляні криниці. Фотографій цих криниць я так і не знайшов, але ми їх спробували знайти поки гуляли... як думаєте, це одна з таких?
В селі Старі кути дві церкви Покрови пресвятої Богородиці. Одна з них історична (1882), інша ж новобудова ( середина 1990-х). До історичної ми не пішли, бо вона на тому боці село, що нам зовсім не по дорозі була, але випадково потрапили до сучасної.
Будівля також належить Греко-католицькій громаді, я не знаю, хто архітектор, але це точно найкрасивіша новозбудована православна церква, що мені довелося бачити в Україні.
Ну от скажіть, що я не правий?
Сутеніло і ми вирушили до Кутів ( звичайних, не Старих))).
Деякі будинки претендують на небанальність в архітектурі і доволі симпатичні.
Стара будівля чи то Клубу, чи то лікарні в Кутах. Чи то колишній панський маєток... Інтернет про то мовчить...Не зважаючи на 1 січня в парку поруч з будівлею активно працювали бензопилами... розчищали.
В центрі села несподівано надибали розклад транспорту, що курсує через кути. Так що якщо треба кому - користуйтеся, бо добути цю інформацію в інтернеті чи по телефону - НЕРЕАЛЬНО!
Ми про час свого автобусу до Ворохти ( куди ми мали вирушати наступного ранку) дізналися в магазині розпитавши людей.
Повечерявши Кафе-Колибі "Три ведмеді" ( якби я в Києві забрів в подібний заклад, то назвав би його генделем, а тут норм. навіть порадити можу) ми вирушили спати, бо на завтра в нас було заплановано багато чого цікавого. Що ж саме? Не перемикайтеся, я розкажу.
Booking тимчасово завершив свою реферальну програму, тож знижку ( суттєву, до 39 $) ви можете отримати тільки за одним з моїх реферальних лінків. Потрідно зареєструватися на AirBnb через посилання www.airbnb.ru/c/shuras1 - і отримати плюшки. Ну і мені трохи перепаде).
