Про відпустку18. Частина п'ята. Життя, смерть і надія Сараєво
Thursday, 4 July 2019 20:36![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
falkonerКоли опустилися руки
Коли потемніло в очах
Не знаєш ти, як далі бути
На що сподіватись хоча б.
Коли потемніло в очах
Не знаєш ти, як далі бути
На що сподіватись хоча б.
Про відпустку18. Частина перша. Будапешт транзитний
Про відпустку18. Частина друга. I left my heart in Sarajevo
Про відпустку18. Частина третя. Вище неба Сараєво
Про відпустку18. Частина четверта. Зорі Сараєво
Сьогодні розкажу вам про наш крайній день в Сараєво під час минулорічної відпустки.
Виспалися гарно. Поснідали на площі Сібіль (Sebilj) з видом на однойменний фонтан. Придбали денні проїзні на громадський транспорт ( 5,3 КМ, що відповідає 2,65 євро. Проїзні такі забавні. Це квиточок , на якому проставлені номера місяців і числа, які вручну відмічаються. Як на радянський проїзних... або на старих етикетках), сіли на трамвай №3 і поїхали через все місто . Від кінцевої до кінцевої. Ми поїхали до славнозвісного "Тунелю життя". Насправді він тунель спасіння ( Tunel spasa/ Tunnel of rescue), але наші чомусь називають саме так. Їхати довгенько. Хвилин 40-50. Контролер ходив. Так що зайцювати не потрібно.
А це кінцева. Іліджа (Ilidža). По суті це величезний пересадковий вузол, звідки ходять автобуси в пригороди Сараєво з західної сторони. Звідси ж ходить і автобус, який підвезе вас до музею "Тунель життя". Номер я не пам'ятаю... але всі з радістю вам допоможуть). Хоч і не всі розуміють, що ж ви хочете). Автобус ходить не часто, десь раз на півгодини.
Автобус підходить не під сам музей. ПІдвозить до зупинки в селищі Добриня. Ще трошки пройтися треба. Але не далеко і цікаво подивитися на побут боснійського приміського селища.
А ось і музей. Звичайно ж можна приїхати сюди на таксі, але це не наш метод))).
Вхід в тунель розташовувався в цьому непоказному будиночку в селі Добриня біля аеропорту.
Довжина тунелю становила 2 800 метрів, його вихід був усередині житлового району , в підвалі багатоповерхового будинку.
Тунель рили з 1 березня по 1 липня 1993 року, справа була непроста, оскільки робилося це таємно і від ООН і від боснійських сербів. Кілька разів тунель затоплювало ґрунтовими водами, все це затягувало процес. Врешті решт тунель запрацював, там проклали рейки для доставки важких речей.
Незабаром після відкриття тунелю, про його існування стало відомо спостерігачам ООН, які контролювали аеропорт; більш того, міжнародні спостерігачі ще й самі їм користувалися, щоб потрапити в оточене місто.
За 2,5 року функціонування тунелю, через нього пройшло до 400 000 чоловік, тобто половина населення Сараєво. В більшості це були біженці і поранені, які залишали місто через тунель, рятуючись від щоденних обстрілів і голоду. Крім того, щодня через тунель в місто переправляли 30 тонн продуктів харчування, по кілька тонн боєприпасів. Тунель давав надію.
Я не розказуватиму історію блокади Сараєво. Пораджу тільки не користуватися узькомовними публікаціями для вивчення цього питання. Пишучи цей пост я багато "цікавого" начитався. Мокшани дуже вписуються за своїх ібанутих на всю голову "серських братушок".
Краще почитайте книгу Озрена Кебо Сараєво для початківців. Мінімум політики в книзі. Просто сповід людини. яка пережила блокаду Сараєво з середини...
Зараз відкрито для підвідування туристами близько 20 метрів тунелю. Інша частина на консервації і реконструкції. Вхід в музей контує 5 КМ . Розплатитися можна тільки готівкою Зважайте на це.
"Подарунки"... нам це ще на Донбасі розгрібати... довго(((.
Фотовиставка, яка ілюструє життя в оточеному місті. Дуже потужна виставка.
Будівники " Тунелю порятунку". Як думаєте, чи менше вони врятували життів за солдатів боснійської армії?
Крісло на якому по тунелю перевозили немічних і поранених.
Отак виглядав він.
Сліди від обстрілів. Їх зберігають. Це випадкові кулі . Серби так і не дізналися про місце виходу тунелю на поверхню, так би цю територію бомбили б прицільно і набагато інтенсивніше.
Відома на весь світ " Троянда Сараєво". Червоним кольором в місті замальовували ( і замальовують) по місту сліди від вибухів сербських мін в жилих районах Сараєво...є такі і на ринку Маркала (Markalama)... погугліть.
11541 - це кількість офіційно загиблих у тій блокаді людей – босняків, сербів, хорватів.
Боснійці пам'ятають. А головне точно знають, хто в тому винен.
Повернулися на зупинку. Поки чекали на автобус...
... то ненавмисно зайнялися спотингом. Не лякайтеся. Це не страшно). Це лиш спостереження за літаками. Аеропорт тут зовсім поряд. Погляділи на літачки.
Повернулися до Іліджи. Побачили на стенді рекламу парку Врело-Босне (Vrelo Bosne), що знаходиться неподалік. Вирішили піти туди прогулятися.
Заодно і подивилися на життя зовсім не центральної частини міста. а саме муніпаліцитету Іліджа.
Річка Залізниця пронизує район.
Звідси також можна поспостерігати на літачками.
В парку розташовано багато шикарних готелей.
До самого парку веде вражаюча платанова алея ( насправді платаново-каштанова, бо в Австро-Угорщині також тирили бюджетні кошти і на всі три кілометри платанів не вистачило.... чомусь). Уявіть собі прямісіньку трикілометрову алею над якою нависають багатовікові дерева...
Машини алею не їздять. До парку можна добратися або пішки, або велосипедом... або за 10 марок найняти от таку от карету).
Але ці коні якісь особливо смердючі.
Ми прогулялися пішки і зовсім про то не пожалкували.
Вхід в парк платний 2 КМ ( конвертаційні марки. хто ще не в курсі)... а парк шикарний. Просто неймовірний.
Врело-Босне перекладається як боснійське джерело і не даремно парк так називається. Тут дуже багато води. Струмки, озерця, водоспади. Величезна купа симпатичних мостиків, акуратні доріжки. Гуляти можна тут цілий день. Для фотографів - то взагалі рай. Шкода, коли я був, небо було білим і зовсім не фотогенічним.
Навесні вода в річці настільки чиста, що навіть придатна для пиття. Щорічно парк Врело-Босне відвідує понад 60 000 туристів.
Під час Боснійської війни парк не охоронявся, через що, багато дерев було зрубано і використано для опалення місцевими жителями. У 2000 році парк був відновлений до колишнього вигляду місцевою молоддю під керівництвом міжнародної екологічної організації.
Я ж трошки перерву розповідь. Просто подивіться фотографії.
Як я вже писав, транспорт під самий парк не ходить тож назад ми вирушили пішки, але трохи іншим шляхом. Була в нас одна мета... тут також симпатично. І дуже атмосферно.
Подивилися як живуть боснійці трошки. Машини в них з мигалками, бачите якими величезними!
Надибали православний храм св. Савви (Svetog Save).
Дуже дивна боснійська традиція. Вивішувати на фасадах будинків старі іграшки. Найчастіше ляльок. Не знаю, звідки традиція пішла і що означає. Але часто то виглядає дуже моторошно.
А прямували ми сюди.
Через річку Босна поблизу парку перекинуто Римський міст. Міст побудований близько 1530 і 1550 років зі справжніх римських каменів і руїн мосту, який стояв тут ще за часів Римської імперії і використовувався римлянами для переходу через річку в село Aquae Sulphurae.
Дуже мальовниче місце, особливо якщо постаратися, щоб в кадр не потрапляли п'яні компанії, які облюбували це місце для пікніків. Тусять прям як наші. Сім'ями. І сміття залишають скільки ж.
Ми ж з Оленкою розлякавши пару гопуватого вигляду любителів пивка пофоткали тут трохи).
Дивилися вони на нас як на інопланетян якихось)).
Вибралися до цивільної дороги, де вже ходили автобуси. Рушили назад. До трамвайчику.
Отак , доречі, виглядають проїзні на день і вхідні квитки до парку.
А так от виглядає сараєвський трамвай. Насправді всі трамваї в Сараєво різні. Вони отримані свого часу як гуманітарна допомога від країн Європи, тож в місті ви не часто зустрінете два трамваї одного виробника)).
Повернулися до центру.
Вечірня Вєчніца (Vijećnica).
Неймовірно приємно гуляти цими мальовничими вуличками Старого міста в надвечірній час. Вверх... вниз... знову вверх.
Чудова архітектура і атмосфера.
А взагалі я повів Оленку ... на кладовище. Навіть не на нього, а до нього. Це одне з найстаріших кладовищ в місті Аліфаковац ( Groblje Alifakovac)... Просто я знаю, що звідси дуже мальовничі заходи сонця.
Вид на Білу фортецю (Bijela tabija).
А спускалися ми вже під спів муедзина з найближчої мечеті..
зранку нас чекав переїзд до ще одного мальовничого міста Боснії і Герцеговини. До Мостару.
Але про це наступного разу. Буде цікаво. Не перемикайтеся.
Якщо ви збираєтеся кудись подорожувати, то можете трошки зекономити на житлі, забронювавши його через мої реферальні лінки:
www.airbnb.ru/c/shuras1
На airbnb треба зареєструватися
І зробитити перше бронювання від 75$, то 39$ отримаєте назад
Якщо ви юзаєте Booking.com, то зекономте собі 15 $ забронювавши щось через це ось посилання
Ну і мені щось перепаде)).
А це кінцева. Іліджа (Ilidža). По суті це величезний пересадковий вузол, звідки ходять автобуси в пригороди Сараєво з західної сторони. Звідси ж ходить і автобус, який підвезе вас до музею "Тунель життя". Номер я не пам'ятаю... але всі з радістю вам допоможуть). Хоч і не всі розуміють, що ж ви хочете). Автобус ходить не часто, десь раз на півгодини.
Автобус підходить не під сам музей. ПІдвозить до зупинки в селищі Добриня. Ще трошки пройтися треба. Але не далеко і цікаво подивитися на побут боснійського приміського селища.
А ось і музей. Звичайно ж можна приїхати сюди на таксі, але це не наш метод))).
Вхід в тунель розташовувався в цьому непоказному будиночку в селі Добриня біля аеропорту.
Довжина тунелю становила 2 800 метрів, його вихід був усередині житлового району , в підвалі багатоповерхового будинку.
Тунель рили з 1 березня по 1 липня 1993 року, справа була непроста, оскільки робилося це таємно і від ООН і від боснійських сербів. Кілька разів тунель затоплювало ґрунтовими водами, все це затягувало процес. Врешті решт тунель запрацював, там проклали рейки для доставки важких речей.
Незабаром після відкриття тунелю, про його існування стало відомо спостерігачам ООН, які контролювали аеропорт; більш того, міжнародні спостерігачі ще й самі їм користувалися, щоб потрапити в оточене місто.
За 2,5 року функціонування тунелю, через нього пройшло до 400 000 чоловік, тобто половина населення Сараєво. В більшості це були біженці і поранені, які залишали місто через тунель, рятуючись від щоденних обстрілів і голоду. Крім того, щодня через тунель в місто переправляли 30 тонн продуктів харчування, по кілька тонн боєприпасів. Тунель давав надію.
Я не розказуватиму історію блокади Сараєво. Пораджу тільки не користуватися узькомовними публікаціями для вивчення цього питання. Пишучи цей пост я багато "цікавого" начитався. Мокшани дуже вписуються за своїх ібанутих на всю голову "серських братушок".
Краще почитайте книгу Озрена Кебо Сараєво для початківців. Мінімум політики в книзі. Просто сповід людини. яка пережила блокаду Сараєво з середини...
Зараз відкрито для підвідування туристами близько 20 метрів тунелю. Інша частина на консервації і реконструкції. Вхід в музей контує 5 КМ . Розплатитися можна тільки готівкою Зважайте на це.
"Подарунки"... нам це ще на Донбасі розгрібати... довго(((.
Фотовиставка, яка ілюструє життя в оточеному місті. Дуже потужна виставка.
Будівники " Тунелю порятунку". Як думаєте, чи менше вони врятували життів за солдатів боснійської армії?
Крісло на якому по тунелю перевозили немічних і поранених.
Отак виглядав він.
Сліди від обстрілів. Їх зберігають. Це випадкові кулі . Серби так і не дізналися про місце виходу тунелю на поверхню, так би цю територію бомбили б прицільно і набагато інтенсивніше.
Відома на весь світ " Троянда Сараєво". Червоним кольором в місті замальовували ( і замальовують) по місту сліди від вибухів сербських мін в жилих районах Сараєво...є такі і на ринку Маркала (Markalama)... погугліть.
11541 - це кількість офіційно загиблих у тій блокаді людей – босняків, сербів, хорватів.
Боснійці пам'ятають. А головне точно знають, хто в тому винен.
Повернулися на зупинку. Поки чекали на автобус...
... то ненавмисно зайнялися спотингом. Не лякайтеся. Це не страшно). Це лиш спостереження за літаками. Аеропорт тут зовсім поряд. Погляділи на літачки.
Повернулися до Іліджи. Побачили на стенді рекламу парку Врело-Босне (Vrelo Bosne), що знаходиться неподалік. Вирішили піти туди прогулятися.
Заодно і подивилися на життя зовсім не центральної частини міста. а саме муніпаліцитету Іліджа.
Річка Залізниця пронизує район.
Звідси також можна поспостерігати на літачками.
В парку розташовано багато шикарних готелей.
До самого парку веде вражаюча платанова алея ( насправді платаново-каштанова, бо в Австро-Угорщині також тирили бюджетні кошти і на всі три кілометри платанів не вистачило.... чомусь). Уявіть собі прямісіньку трикілометрову алею над якою нависають багатовікові дерева...
Машини алею не їздять. До парку можна добратися або пішки, або велосипедом... або за 10 марок найняти от таку от карету).
Але ці коні якісь особливо смердючі.
Ми прогулялися пішки і зовсім про то не пожалкували.
Вхід в парк платний 2 КМ ( конвертаційні марки. хто ще не в курсі)... а парк шикарний. Просто неймовірний.
Врело-Босне перекладається як боснійське джерело і не даремно парк так називається. Тут дуже багато води. Струмки, озерця, водоспади. Величезна купа симпатичних мостиків, акуратні доріжки. Гуляти можна тут цілий день. Для фотографів - то взагалі рай. Шкода, коли я був, небо було білим і зовсім не фотогенічним.
Навесні вода в річці настільки чиста, що навіть придатна для пиття. Щорічно парк Врело-Босне відвідує понад 60 000 туристів.
Під час Боснійської війни парк не охоронявся, через що, багато дерев було зрубано і використано для опалення місцевими жителями. У 2000 році парк був відновлений до колишнього вигляду місцевою молоддю під керівництвом міжнародної екологічної організації.
Я ж трошки перерву розповідь. Просто подивіться фотографії.
Як я вже писав, транспорт під самий парк не ходить тож назад ми вирушили пішки, але трохи іншим шляхом. Була в нас одна мета... тут також симпатично. І дуже атмосферно.
Подивилися як живуть боснійці трошки. Машини в них з мигалками, бачите якими величезними!
Надибали православний храм св. Савви (Svetog Save).
Дуже дивна боснійська традиція. Вивішувати на фасадах будинків старі іграшки. Найчастіше ляльок. Не знаю, звідки традиція пішла і що означає. Але часто то виглядає дуже моторошно.
А прямували ми сюди.
Через річку Босна поблизу парку перекинуто Римський міст. Міст побудований близько 1530 і 1550 років зі справжніх римських каменів і руїн мосту, який стояв тут ще за часів Римської імперії і використовувався римлянами для переходу через річку в село Aquae Sulphurae.
Дуже мальовниче місце, особливо якщо постаратися, щоб в кадр не потрапляли п'яні компанії, які облюбували це місце для пікніків. Тусять прям як наші. Сім'ями. І сміття залишають скільки ж.
Ми ж з Оленкою розлякавши пару гопуватого вигляду любителів пивка пофоткали тут трохи).
Дивилися вони на нас як на інопланетян якихось)).
Вибралися до цивільної дороги, де вже ходили автобуси. Рушили назад. До трамвайчику.
Отак , доречі, виглядають проїзні на день і вхідні квитки до парку.
А так от виглядає сараєвський трамвай. Насправді всі трамваї в Сараєво різні. Вони отримані свого часу як гуманітарна допомога від країн Європи, тож в місті ви не часто зустрінете два трамваї одного виробника)).
Повернулися до центру.
Вечірня Вєчніца (Vijećnica).
Неймовірно приємно гуляти цими мальовничими вуличками Старого міста в надвечірній час. Вверх... вниз... знову вверх.
Чудова архітектура і атмосфера.
А взагалі я повів Оленку ... на кладовище. Навіть не на нього, а до нього. Це одне з найстаріших кладовищ в місті Аліфаковац ( Groblje Alifakovac)... Просто я знаю, що звідси дуже мальовничі заходи сонця.
Вид на Білу фортецю (Bijela tabija).
А спускалися ми вже під спів муедзина з найближчої мечеті..
зранку нас чекав переїзд до ще одного мальовничого міста Боснії і Герцеговини. До Мостару.
Але про це наступного разу. Буде цікаво. Не перемикайтеся.
Якщо ви збираєтеся кудись подорожувати, то можете трошки зекономити на житлі, забронювавши його через мої реферальні лінки:
www.airbnb.ru/c/shuras1
На airbnb треба зареєструватися
І зробитити перше бронювання від 75$, то 39$ отримаєте назад
Якщо ви юзаєте Booking.com, то зекономте собі 15 $ забронювавши щось через це ось посилання
Ну і мені щось перепаде)).
no subject
2019-07-04 21:24 (UTC)