Про Прагу. Частина перша. Місто мрій
Saturday, 11 August 2018 19:37![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
falkonerС тобою як у боротьбі
Без тебе зовсім розкладаюся я
І захлинаюсь у тобі
Штовхаю край не бачу дна
Без тебе зовсім розкладаюся я
І захлинаюсь у тобі
Штовхаю край не бачу дна
Нарешті розпочну про неймовірну Прагу.
Побували ми там з Оленкою ще наприкінці квітня, але руки до фотографій дійшли тільки от зараз. І то тільки невеличку частинку вам сьогодні покажу. Бо вмістити в один пост це неймовірне місто неможливо.
Побували ми там з Оленкою ще наприкінці квітня, але руки до фотографій дійшли тільки от зараз. І то тільки невеличку частинку вам сьогодні покажу. Бо вмістити в один пост це неймовірне місто неможливо.
Я в Празі вже не вперше, місто відразу закохало в себе. Дуже хотів показати його Оленці. Варіант добирання як минулого разу не розглядався ( довго...), а от лоукостовські тарифи від МАУ стали дуже доречними. Дуже завчасно купив квитки і обійшлося то гривень по 700 на кожного в одну сторону. Шара.
Три години перельоту ( цього разу подали якийсь літак, в якому навіть я поміщався вільно!), і ми приземлилися в аеропорту столиці Чехії.
Від аеропорту добратися в місто зовсім просто. Біля виходу з терміналу зупиняються два автобуси №100 і № 119. Вони йдуть до станцій двох різних гілок метро. А там і до центру не далеко. Ходять вони доволі часто, по виділеній полосі, тож враховуючи метро і можливі затори , громадським транспортом ви зможете добратися в центр чи не швидше, ніж на таксі.
Проїзд для дорослого коштує 24 крони ( 30 хв) і 32 крони ( 90 хв). Квиток діє по часу, кількість пересадок не впливає. В автоматах в аеропорту квитки спокійно можна купити за допомогою банківської карти.
Якщо ж ви прилітаєте вночі, то виїхати з аеропорту ви зможете на нічному автобусі №510, а потім пересісти на нічний трамвай №51 і добратися до центру.
Ще є цілодобові шатли в центр (60 крон), ходять вони з 5 ранку до 22:30.
Ну і так, 1 крона приблизно рівна 1 гривні ( трошки дорожче, але так зручніше рахувати))).
Нам був потрібен автобус №119, в нього ми і погрузилися. Після пригод з часом у Вроцлаві я перебдів і купив квитки на 90 хв ( хоча доїхали ми хвилин за 20.. і то з пересадкою! )).
На автобусі доїхали до станції метро Nádraží Veleslavín , звідти пару зупинок до станції
Dejvická і ось ми бродимо нічними вуличками району Прага 6 в пошуках свого хостелу.
Забукали ми кімнату в Hostel Dakura . З минулого разу як я був у Празі, ціни підросли трохи. Чи то ми пізно шукати почали.. хз. За три ночі я заплатив 145 Євро. В кімнаті зручне ліжко, шкаф, стіл, стільці і умивальник. Душ і кухня в коридорі. Але дизайн тут класний.. такий напівантикваріатний.. десь далі ще будуть фотки, покажу. А ще тут прекрасний внутрішній двір з гамаками, блекджеком і шлюхами.
Був правда неприємний інцедент, але про нього в останньому пості про цю подорож. Колись. Якщо не забуду.
Але ми притомилися трохи. Після роботи обоє. Вклалися спатки не заводячи будильник.
Зранку неспішно прокинулися, ще неспішніше зібралися і побрели в місто. Прага 6 - зовсім не центр, але недалечко від Пражського граду і Лорети. Тож туди і направилися. Трохи побродили райончиком в пошуках кафешки де б попоїсти, або хоча б магазинчика, щоб купити щось жувабельного.
Такий от спальний райончик.
Не поспішаючи ( і нюхаючи кожен кущ бузку по дорозі) перебралися в більш історичну частину міста.
Зустріли товаришів з трубами, які попрямували будити туристів до Празького Граду.
Вийшли вони з воріт біля цієї ось чудової церкви. Це виявилась Військова церква (!!!)Vojenský kostel sv. Jana Nepomuckého. У ворота ми сунулися, чесно). Нас звідти вигнав дуже суворий військовий. Не в такий парадній формі... І з карабіном замість тромбона...
Ну і фіг з ним. Посунули дивитися на Лорету. Минулого разу я до неї не дійшов. Звідси починався вже справжній лабіринт вуличок давнього міста... яка ж тут неймовірна архітектура вулиць...
А от і славнозвісна Лорета!
Празька Лорета, або просто Лорета — римо-католицький комплекс у Празі, центром якого є Костьол Різдва Господнього і Лоретанська хижа Діви Марії.
Названа на честь італійського міста Лорето, куди за легендою, у ХІІІ ст., небесними силами була перенесена з Палестини хижа Діви Марії, в рятунок її від сарацинів. Подібні комплекси, що мали назву «лоретанських», з відтворенням цієї хижі, виникають згодом в різних містах католицької Європи. В XVІІ ст. Лоретанський комплекс виникає і в Празі.
Місце є культовим, для католиків регіону... Зовні будівля красива, звичайно, але я так зрозумів, що основні красоти в середині комплексу, в інтер'єрах, проте в середину ми не пішли, бо дуже їсточки хотілося . Ну і вартість квитків трохи напрягла. 150 крон з дорослого+ 100 крон фотозйомка. Я не проти того, щоб платити в музеях, але не в релігійних.. тут вже вибачте.
Походили поряд. Аж поки не почали набігати натовпи туристів... настав час тікати. Посунули в Малу страну.
Взимку я якраз прочитав "Гуситську Трилогію" Сапковського, так от там в другій книзі багато описується середньовічна Прага... цікаво було читати і згадувати місця де я був. Тепер от було цікаво гуляти місцями про які читав)).
Звернули з основної туристичної вулички - Лоретанської ( надто вже багато там людей, навіть зранку). Спускалися вниз з пагорбу бічним спуском. Він навіть назви не має.
Але види звідти нічогенькі.
Спускатися тут значно легше , ніж підійматися)).
Петрушинська вежа. В минулу свою подорож я і до неї не дібрався. З Оленкою от надолужив. Розкажу колись)). Ви ж в курсі, як я "швидко" описую свої подорожі.
Помітили, як багато дерев на вулицях?) Де ж наші активісти то?!
Багато будинків хороших і різних. А ми без жодної крони в кішені ( бо так і не поміняли валюту ще) і не можемо собі купити навіть курташа якогось. Бо термінали тут рідкість в маленьких крамничках.
Так от по трошки спустилися до Костелу святого Мікулаша на Малій Страні ( по нашинському - Костел св. Миколая). А це Колона і фонтан всіх Святих на площі біля нього.
Вхід в середину (церкви) також платний)). Хі-хі. Дери з туристів, віджигай.
Але то не наш метод. А от заплатити щоб піднятися на дзвіницю (St Nicholas Bell Tower) того ж таки костелу - не шкода. Бо звідти вид! Вхід також не дешевий - 100 крон ( згадалася от вартість входу на дзвіницю собору в Чернігові - 2 грн), але воно вартує того. Піднявшись по 215 сходинках ( по дорозі розглядаючи побут давніх пражан. Реконструйований, звичайно)...
... можна потрапити ( бо можна і не потрапити. а піднятися вище і подивитися відеоінсталяцію) на відкритий балкон з неймовірними видами.
Злата Прага.
А оті два шпиля на горизонті - то Страговський монастир (Strahovský klášter). Цього разу вдвох ми не потрапили туди, але в минулу поїздку я забрів до нього шукаючи Лорету)).
Знамениті дахи Праги.
Єдиний мінус цієї дзвіниці - з неї не видно Празький Град. От Зовсім. Його закриває основний купол Костелу.
Отой стрункий шпиль належить Костелу св Томаша (Kostel svatého Tomáše). Всю цю інформацію можна прочитати на табличках, які встановлені по периметру балкону.
Традиційна панорамка.
По центру кадру символ міста - Карлов міст... але ви бачите СКІЛЬКИ там людей?)). Раджу приходити туди дуже зранку ( от дуже... перед світанком). Ну, або в дощ).
От тому ми і не пішли туди, а спустившись з дзвіниці завернули біля Малостранських воріт (Lesser Town Bridge Tower) направо і почимчикували губитися в лабіринті вуличок...
Ну як же без вуличного арту) Він сам мене знаходить.
Отак найкраще. Бродити без цілі і напрямку чудовим містом.
Церква Діви Марії під Ланцюгом (Panny Marie pod řetězem). Доволі скромна зовні...
... і шикарна всередині. Правда цей кадр зроблений крізь грати, на які був закритий вхід. Задовбали туристи пражан)).
Несподівано вийшли до стіни пам'яті Джона ЛеннонаЦой Жив!
Біля стіни - постійно купа страшна людей, постійно хтось співає пісні Леннона... Такоє. Але обличчя з стіни вразили...
Річка Чортовка)
Виправдовуючи свою назву річка стала домом для великої кількості водяних.
Водяні ловлять особливо обнаглілих туристів і топлять їх. В честь того, що звільнили землю від чергового мудака вішають замок. На добру пам'ять)).
Святкувати ходять в тематичні паби. Дя).
Ми ж з Оленкою трощки відпочивши ...
Рушили таки жо Влтави покоряти Карлов міст...
Але про то наступного разу. Буде цікаво. Не перемикайтеся.
Три години перельоту ( цього разу подали якийсь літак, в якому навіть я поміщався вільно!), і ми приземлилися в аеропорту столиці Чехії.
Від аеропорту добратися в місто зовсім просто. Біля виходу з терміналу зупиняються два автобуси №100 і № 119. Вони йдуть до станцій двох різних гілок метро. А там і до центру не далеко. Ходять вони доволі часто, по виділеній полосі, тож враховуючи метро і можливі затори , громадським транспортом ви зможете добратися в центр чи не швидше, ніж на таксі.
Проїзд для дорослого коштує 24 крони ( 30 хв) і 32 крони ( 90 хв). Квиток діє по часу, кількість пересадок не впливає. В автоматах в аеропорту квитки спокійно можна купити за допомогою банківської карти.
Якщо ж ви прилітаєте вночі, то виїхати з аеропорту ви зможете на нічному автобусі №510, а потім пересісти на нічний трамвай №51 і добратися до центру.
Ще є цілодобові шатли в центр (60 крон), ходять вони з 5 ранку до 22:30.
Ну і так, 1 крона приблизно рівна 1 гривні ( трошки дорожче, але так зручніше рахувати))).
Нам був потрібен автобус №119, в нього ми і погрузилися. Після пригод з часом у Вроцлаві я перебдів і купив квитки на 90 хв ( хоча доїхали ми хвилин за 20.. і то з пересадкою! )).
На автобусі доїхали до станції метро Nádraží Veleslavín , звідти пару зупинок до станції
Dejvická і ось ми бродимо нічними вуличками району Прага 6 в пошуках свого хостелу.
Забукали ми кімнату в Hostel Dakura . З минулого разу як я був у Празі, ціни підросли трохи. Чи то ми пізно шукати почали.. хз. За три ночі я заплатив 145 Євро. В кімнаті зручне ліжко, шкаф, стіл, стільці і умивальник. Душ і кухня в коридорі. Але дизайн тут класний.. такий напівантикваріатний.. десь далі ще будуть фотки, покажу. А ще тут прекрасний внутрішній двір з гамаками
Був правда неприємний інцедент, але про нього в останньому пості про цю подорож. Колись. Якщо не забуду.
Але ми притомилися трохи. Після роботи обоє. Вклалися спатки не заводячи будильник.
Зранку неспішно прокинулися, ще неспішніше зібралися і побрели в місто. Прага 6 - зовсім не центр, але недалечко від Пражського граду і Лорети. Тож туди і направилися. Трохи побродили райончиком в пошуках кафешки де б попоїсти, або хоча б магазинчика, щоб купити щось жувабельного.
Такий от спальний райончик.
Не поспішаючи ( і нюхаючи кожен кущ бузку по дорозі) перебралися в більш історичну частину міста.
Зустріли товаришів з трубами, які попрямували будити туристів до Празького Граду.
Вийшли вони з воріт біля цієї ось чудової церкви. Це виявилась Військова церква (!!!)Vojenský kostel sv. Jana Nepomuckého. У ворота ми сунулися, чесно). Нас звідти вигнав дуже суворий військовий. Не в такий парадній формі... І з карабіном замість тромбона...
Ну і фіг з ним. Посунули дивитися на Лорету. Минулого разу я до неї не дійшов. Звідси починався вже справжній лабіринт вуличок давнього міста... яка ж тут неймовірна архітектура вулиць...
А от і славнозвісна Лорета!
Празька Лорета, або просто Лорета — римо-католицький комплекс у Празі, центром якого є Костьол Різдва Господнього і Лоретанська хижа Діви Марії.
Названа на честь італійського міста Лорето, куди за легендою, у ХІІІ ст., небесними силами була перенесена з Палестини хижа Діви Марії, в рятунок її від сарацинів. Подібні комплекси, що мали назву «лоретанських», з відтворенням цієї хижі, виникають згодом в різних містах католицької Європи. В XVІІ ст. Лоретанський комплекс виникає і в Празі.
Місце є культовим, для католиків регіону... Зовні будівля красива, звичайно, але я так зрозумів, що основні красоти в середині комплексу, в інтер'єрах, проте в середину ми не пішли, бо дуже їсточки хотілося . Ну і вартість квитків трохи напрягла. 150 крон з дорослого+ 100 крон фотозйомка. Я не проти того, щоб платити в музеях, але не в релігійних.. тут вже вибачте.
Походили поряд. Аж поки не почали набігати натовпи туристів... настав час тікати. Посунули в Малу страну.
Взимку я якраз прочитав "Гуситську Трилогію" Сапковського, так от там в другій книзі багато описується середньовічна Прага... цікаво було читати і згадувати місця де я був. Тепер от було цікаво гуляти місцями про які читав)).
Звернули з основної туристичної вулички - Лоретанської ( надто вже багато там людей, навіть зранку). Спускалися вниз з пагорбу бічним спуском. Він навіть назви не має.
Але види звідти нічогенькі.
Спускатися тут значно легше , ніж підійматися)).
Петрушинська вежа. В минулу свою подорож я і до неї не дібрався. З Оленкою от надолужив. Розкажу колись)). Ви ж в курсі, як я "швидко" описую свої подорожі.
Помітили, як багато дерев на вулицях?) Де ж наші активісти то?!
Багато будинків хороших і різних. А ми без жодної крони в кішені ( бо так і не поміняли валюту ще) і не можемо собі купити навіть курташа якогось. Бо термінали тут рідкість в маленьких крамничках.
Так от по трошки спустилися до Костелу святого Мікулаша на Малій Страні ( по нашинському - Костел св. Миколая). А це Колона і фонтан всіх Святих на площі біля нього.
Вхід в середину (церкви) також платний)). Хі-хі. Дери з туристів, віджигай.
Але то не наш метод. А от заплатити щоб піднятися на дзвіницю (St Nicholas Bell Tower) того ж таки костелу - не шкода. Бо звідти вид! Вхід також не дешевий - 100 крон ( згадалася от вартість входу на дзвіницю собору в Чернігові - 2 грн), але воно вартує того. Піднявшись по 215 сходинках ( по дорозі розглядаючи побут давніх пражан. Реконструйований, звичайно)...
... можна потрапити ( бо можна і не потрапити. а піднятися вище і подивитися відеоінсталяцію) на відкритий балкон з неймовірними видами.
Злата Прага.
А оті два шпиля на горизонті - то Страговський монастир (Strahovský klášter). Цього разу вдвох ми не потрапили туди, але в минулу поїздку я забрів до нього шукаючи Лорету)).
Знамениті дахи Праги.
Єдиний мінус цієї дзвіниці - з неї не видно Празький Град. От Зовсім. Його закриває основний купол Костелу.
Отой стрункий шпиль належить Костелу св Томаша (Kostel svatého Tomáše). Всю цю інформацію можна прочитати на табличках, які встановлені по периметру балкону.
Традиційна панорамка.
По центру кадру символ міста - Карлов міст... але ви бачите СКІЛЬКИ там людей?)). Раджу приходити туди дуже зранку ( от дуже... перед світанком). Ну, або в дощ).
От тому ми і не пішли туди, а спустившись з дзвіниці завернули біля Малостранських воріт (Lesser Town Bridge Tower) направо і почимчикували губитися в лабіринті вуличок...
Ну як же без вуличного арту) Він сам мене знаходить.
Отак найкраще. Бродити без цілі і напрямку чудовим містом.
Церква Діви Марії під Ланцюгом (Panny Marie pod řetězem). Доволі скромна зовні...
... і шикарна всередині. Правда цей кадр зроблений крізь грати, на які був закритий вхід. Задовбали туристи пражан)).
Несподівано вийшли до стіни пам'яті Джона Леннона
Біля стіни - постійно купа страшна людей, постійно хтось співає пісні Леннона... Такоє. Але обличчя з стіни вразили...
Річка Чортовка)
Виправдовуючи свою назву річка стала домом для великої кількості водяних.
Водяні ловлять особливо обнаглілих туристів і топлять їх. В честь того, що звільнили землю від чергового мудака вішають замок. На добру пам'ять)).
Святкувати ходять в тематичні паби. Дя).
Ми ж з Оленкою трощки відпочивши ...
Рушили таки жо Влтави покоряти Карлов міст...
Але про то наступного разу. Буде цікаво. Не перемикайтеся.
