Про Сараєво. Частина п'ята. Ритуальна
Thursday, 25 January 2018 20:52На цвинтарі тихім небіжчики сплять,
Лиш вітер травою хитає.
Небіжчик Павло і небіжчик Василь
Тихесенько пісню співають.
Лиш вітер травою хитає.
Небіжчик Павло і небіжчик Василь
Тихесенько пісню співають.
Про Франфуркт-на-Майні. Частина перша. Нічна
Про Вільнюс. Частина перша. Ужупіс
Про Будапешт
Про Сараєво. Частина перша. Туман
Про Вільнюс. Частина друга. Нічна
Про Бєлград. Частина перша. Знайомство з містом
Про Вільнюс. Частина третя. Вуличне мистецтво
Про Сараєво. Частина друга. На межі двох культур
Про Мостар
Про Бєлград. Частина друга. Фортеця
Про Франфуркт-на-Майні. Частина друга. Галопом по Європі
Про Вільнюс. Частина четверта. Хто рано встає...
Про Дубровнік і Котор
Про Вільнюс. Частина п'ята. Варта і висота
Про Сараєво. Частина третя. Контрасти
Про Вільнюс. Частина шоста. Під і над хмарами
Про Сараєво. Частина четверта. Нічна
Про Вільнюс. Частина сьома. Тракай
На ранок дощ перестав і я , традиційно, пішов лазити містом.
Тобто лазив я в певних напрямках, які запланував собі. Для початку вирішив сходити до вокзалів, дізнатися як можна виїхати до Мостару. Інтернет не допомогав. З цим на Балканах туговато.
Сфоткав нарешті набінку від канатної дороги, яка стояла біля Ратуші. Так і не зрозумів, то вона тут стоїть як демонстрація того, що до Білого бастіону мають побудувати канатку, чи то модна кабінка місцевої пошти)).

Ага. Ото туди.

Тут же неподалік невеличка ГЕС. Так як Міляцка - річка гірська, то дамба без звичного нам ( тобто жителям понад Дніпром) водосховища.

Далі пішов просто в потрібному мені напрямку , стараючить не повторювати маршрути якими вже ходив.

Ви , мабуть, дуже здивувалися, прочитавши заголовок посту. Зараз вам все стане зрозуміло.
Навмисне завернув до одного з найстаріших кладовищ міста Groblje Alifakovac. Інформація про нього є у всіх довідниках про місто, що мені зустрічалися. До того ж Білого бастіону воно виглядало доволі мальовничо.

На кладовищі знаходиться гробниця Хеджи Хасанагіча. Чесно, не в курсі хто це.
Але тут сподобалось. Як не дивно. Дуже тихо, специфічна атмосфера і ... неймовірні види на місто.

Кладовище розташоване на схилі, і з підйомом на кожен новий каскад Сараєво відкривається по іншому.


Пішов далі. Сфоткав таку от симпатичну мечеть. 1491 рік. Не обов'язково щось красиве має бути величезним...

Спустився до ріки...

... знайома вже католицька церква св. Антонія. Через дорогу прямо від Сараєвської броварні. Але стримався цього разу).

Міляцка.


Знову завернув у двори. Іноді тут можна надибати щось забавне.

Дивна будівля. Схожа на якусь пожежну частину. Але жодної вивіски.

Трошки підстаркуватий вже Будинок Молоді. Югославський спадок.

Зазвичай тут я звертав вглиб правого берега, зараз же прямую далі берегом ріки.

НАбарежна зовсім мініатюрна. В деяких місцях нагадує стежку, але осінь її явно прикрашає.

Контрасти.

Якшо йти по лівому березі Міляцки і біля славнозвісного ( в трагічному сенсі) мосту Ромео і Джульєти ( насправді він називається Most Olge i Suade) завернути різко вліво і вгору ( до гори Требевич), трохи поблукати райончиком , який просто кишить посольствами ....
Хоча так , види тут непогані.


Потім довго і нудно підніматися сходами до вулиці Шлях молодих мусульман ( серйозно, така назва)
А потім біля графіті перейти її.

То ви потрапите на старе Єврейське кладовище...

Це - друге за величиною єврейське кладовище в Європі після Старого єврейського кладовища Праги ( і на від міну від Праги - вхід на нього безкоштовний). Воно використовувалося з початку 16-го або 17-го століття до 1966 року.

На вході до кладовища стоїть дивна, як для іудейської архітектури будівля синагоги.

Засноване сефардами, воно також стало місцем поховання для євреїв Ашкеназі після того, як вони прибули в Сараєво з Австро-угорської імперії в кінці 19-го століття. Кладовище вміщає більше як 3 850 надгробних плит і займає область в 31000 м.кв.



Кладовище знаходилося на лінії фронту під час війни в Боснії і Герцеговині та використовувалося як позиція для артилерії боснійськими сербами.
Через це во було сильно пошкоджено кулями і вогнем, викликаним вибухами. Кладовище було зруйноване і занедбано. Тільки в 1996 році його більш менш привели до ладу.

Коли я був тут, на ньому якраз прибирали комунальні служби. Косили траву, збирали гілля.


Дуже...ммм... аммосферне... місце.


Табличок на більшості надгробків немає ( там де вони були. Бо на більшості старих надгробків такс вибитий прямо в камінні), або вони збереглися тільки частково... ехо війн... багатьох..





Доречі, звідси непоганий вид на місто.


Один з чотирьох встановлених тут пам'ятників Холокосту.

При вході ( ну. зараз вже виході) складено стіну з надгробних плит, місця якиих загубилися у вирі воєн.


Спустився знову до ріки... Після трохи моторошного царства старого сірого каміння , кольори осені аж засліплюють.

Перейшов міст.. і ось тобі.. знову якийсь саркофаг. Та що ж таке)).

Контрасти...
Церква св. Йозефа на фоні скляного Торгового центру.

Стара панелька на фоні ультрасучасної башти AVAZ.

Старий секонхендовий трамвай на фоні напіврозваленого Історичного Музею і модернового бізнес центру.

Отак краще видно стан музею. Хоча, читав, що в середині доволі цікавий він.

А от приклад різноманітності місцевих трамваїв. Я вже розказував раніше, що весь транспорт в місті різноманітний, важко зусріти два трамваї однієї фірми. Після війни країни Європи допомогали місту і трамваями в тому числі. Присилали свої старенькі вагони, а вони то у всіх різні.

Місто трьох воєн і Олімпіади. Так іноді називають столицю Боснії і Герцоговини.
Відреконструйований готель, який, по ходу, був побудований до зимової Олімпіади тут в 1984 році.

Але мені туди.

А ось і в вокзальна площа.
Про пригоди при купівлі квитка я вже розказував, то ж тепер просто фоточка.

А далі?... Далі я Піднімався на вежу, ходив до Олімпіського стадіону і відбивався від бродячих собак.. але про то іншого разу. Буде цікаво. Не перемикайтесь.
Тобто лазив я в певних напрямках, які запланував собі. Для початку вирішив сходити до вокзалів, дізнатися як можна виїхати до Мостару. Інтернет не допомогав. З цим на Балканах туговато.
Сфоткав нарешті набінку від канатної дороги, яка стояла біля Ратуші. Так і не зрозумів, то вона тут стоїть як демонстрація того, що до Білого бастіону мають побудувати канатку, чи то модна кабінка місцевої пошти)).

Ага. Ото туди.

Тут же неподалік невеличка ГЕС. Так як Міляцка - річка гірська, то дамба без звичного нам ( тобто жителям понад Дніпром) водосховища.

Далі пішов просто в потрібному мені напрямку , стараючить не повторювати маршрути якими вже ходив.

Ви , мабуть, дуже здивувалися, прочитавши заголовок посту. Зараз вам все стане зрозуміло.
Навмисне завернув до одного з найстаріших кладовищ міста Groblje Alifakovac. Інформація про нього є у всіх довідниках про місто, що мені зустрічалися. До того ж Білого бастіону воно виглядало доволі мальовничо.

На кладовищі знаходиться гробниця Хеджи Хасанагіча. Чесно, не в курсі хто це.
Але тут сподобалось. Як не дивно. Дуже тихо, специфічна атмосфера і ... неймовірні види на місто.

Кладовище розташоване на схилі, і з підйомом на кожен новий каскад Сараєво відкривається по іншому.


Пішов далі. Сфоткав таку от симпатичну мечеть. 1491 рік. Не обов'язково щось красиве має бути величезним...

Спустився до ріки...

... знайома вже католицька церква св. Антонія. Через дорогу прямо від Сараєвської броварні. Але стримався цього разу).

Міляцка.


Знову завернув у двори. Іноді тут можна надибати щось забавне.

Дивна будівля. Схожа на якусь пожежну частину. Але жодної вивіски.

Трошки підстаркуватий вже Будинок Молоді. Югославський спадок.

Зазвичай тут я звертав вглиб правого берега, зараз же прямую далі берегом ріки.

НАбарежна зовсім мініатюрна. В деяких місцях нагадує стежку, але осінь її явно прикрашає.

Контрасти.

Якшо йти по лівому березі Міляцки і біля славнозвісного ( в трагічному сенсі) мосту Ромео і Джульєти ( насправді він називається Most Olge i Suade) завернути різко вліво і вгору ( до гори Требевич), трохи поблукати райончиком , який просто кишить посольствами ....
Хоча так , види тут непогані.


Потім довго і нудно підніматися сходами до вулиці Шлях молодих мусульман ( серйозно, така назва)
А потім біля графіті перейти її.

То ви потрапите на старе Єврейське кладовище...

Це - друге за величиною єврейське кладовище в Європі після Старого єврейського кладовища Праги ( і на від міну від Праги - вхід на нього безкоштовний). Воно використовувалося з початку 16-го або 17-го століття до 1966 року.

На вході до кладовища стоїть дивна, як для іудейської архітектури будівля синагоги.

Засноване сефардами, воно також стало місцем поховання для євреїв Ашкеназі після того, як вони прибули в Сараєво з Австро-угорської імперії в кінці 19-го століття. Кладовище вміщає більше як 3 850 надгробних плит і займає область в 31000 м.кв.



Кладовище знаходилося на лінії фронту під час війни в Боснії і Герцеговині та використовувалося як позиція для артилерії боснійськими сербами.
Через це во було сильно пошкоджено кулями і вогнем, викликаним вибухами. Кладовище було зруйноване і занедбано. Тільки в 1996 році його більш менш привели до ладу.

Коли я був тут, на ньому якраз прибирали комунальні служби. Косили траву, збирали гілля.


Дуже...ммм... аммосферне... місце.


Табличок на більшості надгробків немає ( там де вони були. Бо на більшості старих надгробків такс вибитий прямо в камінні), або вони збереглися тільки частково... ехо війн... багатьох..





Доречі, звідси непоганий вид на місто.


Один з чотирьох встановлених тут пам'ятників Холокосту.

При вході ( ну. зараз вже виході) складено стіну з надгробних плит, місця якиих загубилися у вирі воєн.


Спустився знову до ріки... Після трохи моторошного царства старого сірого каміння , кольори осені аж засліплюють.

Перейшов міст.. і ось тобі.. знову якийсь саркофаг. Та що ж таке)).

Контрасти...
Церква св. Йозефа на фоні скляного Торгового центру.

Стара панелька на фоні ультрасучасної башти AVAZ.

Старий секонхендовий трамвай на фоні напіврозваленого Історичного Музею і модернового бізнес центру.

Отак краще видно стан музею. Хоча, читав, що в середині доволі цікавий він.

А от приклад різноманітності місцевих трамваїв. Я вже розказував раніше, що весь транспорт в місті різноманітний, важко зусріти два трамваї однієї фірми. Після війни країни Європи допомогали місту і трамваями в тому числі. Присилали свої старенькі вагони, а вони то у всіх різні.

Місто трьох воєн і Олімпіади. Так іноді називають столицю Боснії і Герцоговини.
Відреконструйований готель, який, по ходу, був побудований до зимової Олімпіади тут в 1984 році.

Але мені туди.

А ось і в вокзальна площа.
Про пригоди при купівлі квитка я вже розказував, то ж тепер просто фоточка.

А далі?... Далі я Піднімався на вежу, ходив до Олімпіського стадіону і відбивався від бродячих собак.. але про то іншого разу. Буде цікаво. Не перемикайтесь.
