Про необхідне

[falkoner]

Ти знаєш, мамо, я ще тримаюсь!
Караюсь, мучусь, але не каюсь!
Якщо не я – то хто? Зайве питання…
Для нас це не проста війна – це визвольні змагання.

На позаминулих вихідних фоткав тренінг з тактичної медицини за протоколом TCCC-AC. (або просто TCCC - Tactical Combat Casualty Care) від центру Навчального центру 44 (краще їх шукати на фейсбуці)). На базі "АЗОВ", що в Києві , в умовах ну дуже наближених до реальних, бійці з різних частин і батальйонів, сержанти ЗСУ, медики УВМА, офіцери військово-повітряних сил та волонтери медичної допомоги здобували навички надання медичної допомоги в умовах бойових дій.
Спочатку відпрацьовулася практика ( я був мало, але про томпування тепер знаю трохи)), потім практика. Практика серйозною була. Все по справжньому. Вибухи, кров, рації, машини ( мені "пощастило", біля вуха вибухнула пітарда - тиждень звонило в ньому). Кароч фотки дивіться нижче.
Хто просив не показувати лиць - не показую.

Навчальний центр 44, доречі, займається навчанням цивільних, поліцейських, журналістів, але вже за іншим протоколом TECC. В них тут 12-го лютого намічаться тренінг з надання домедичної допомоги. То має вміти кожен, не пропустіть при можливості.
Доречі, центр ( ну принаймі люди з нього) забезпечував медичну підтримку як мінімум двох музичних фестивалів минулого літа, тож ви з ними можливо і пересікалися вже.

ЗІ. Завжди носитиму з собою джгут.
ЗЗІ. Теза російськомовного інструктора, який проводив тренінг з тактичної медицини в умовах бойових дій.
"Підходячи до пораненого говоріть з ним виключно державною мовою! Щоб не підстрелив часом, подумавши, що ви ворог".
ЗЗЗІ. На тренінгу ніхто не постраждав ( ну , серйозно), окрім свині, яка стала манекеном. Але то хай вегетаріанців мучить.