![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Про Кавказ19. Гамарджоба, панове!
Ти поклич мене туди,
Де короткі теплі ночі!
За собою поведи,
Щоб нам шлях не напророчив!
Де короткі теплі ночі!
За собою поведи,
Щоб нам шлях не напророчив!
Про Кавказ19. Привіт, Вірменія!
Про Кавказ19. Напівколом
Про Кавказ19. Автентичне
Про Кавказ19. Нічний Єреван
Про Кавказ19. Озеро
Про Кавказ19. Уроки історії
Про Кавказ19. На крилах
Про Кавказ19. Серце нації
Про Кавказ19. Різні полюси
Отже, минулий свій пост я закінчив на тому, що ми сіли в потяг на залізничному вокзалі Єревану і вирушили до Тбілісі. І хоча в столиці Грузії я бував вже багато разів, але цього разу я побачив багато нового і цікавого. От і настав час поділися цим з вами.
Все ж, Грузія дуже далеко посунулася від "руського міра". Це гарно помітно на кордоні між Вірменію і Грузією.
Прикордонники зі сторони Єревану виглядають як КДБ-шники з історичних хронік. Всі "при параді" (на скільки цей вираз можна використати по відношенню до військової форми), носяться з якоюсь допотопною апаратурою для передвіки паспортів. Їх панічно бояться провідники поїзда ( до нас за годину підійшли, розбудили і вимагали щоб ми з паспортами в руках сиділи , чекали)... Кароч, совком гарненько так смердить.
Грузинські ж прикордонники набагато більш привітніші, у звичайній польовій формі, з сучасними сканерами. Ну і загальна атмосфера просто разюче відрізняється... в позитивну сторону.
Прибули ми на Залізничний вокзал Тбілісі (თბილისის რკინიგზის სადგური) зранку. Заселятися до хосту було зарано, тож ми вирішили піти прогулятися в центр. Благо, наплічники були відносно легкими. Поїхали на метро до проспекту Шота Руставелі, власне, на однойменну станцію "Руставелі"(რუსთაველი).
Пам'ятник велосипеду (ველოსიპედის ძეგლი). Схожі я бачив в інших країнах. Цікаво, хто в кого стирив ідею?)).
Традиційно).
Знамениті скульптурки на проспекті Шота Руставелі (
Весна. Коти прилетіли. Це не мурал, це так розмальований паркан, який закриває якесь будівництво.
Грузинський театр опери і балету імені Паліашвілі (თბილისის ოპერისა და ბალეტის თეატრი).
Пам'ятник саксофоністу.
А це таки мурал).
Пам'ятник Акакію Церетелі (აკაკი როსტომის ძე წერეთელი) та Іллі Чавчавадзе (ჭავჭავაძე, ილია) - знаменитим грузинським поетам. Будівля на задньому плані - Тбіліська класична гімназія (თბილისის კლასიკური გიმნაზია).
Будівля Грузинського музею сучасного мистецтва (ქართული სახვითი ხელოვნების მუზეუმი).
Будівля Парламенту Грузії (საქართველოს პარლამენტი).
Дійшли до Площі Свободи (თავისუფლების მოედანი). На колоні статуя св. Георгія - покровителя Сакартвело (грузини називають свою країну Сакартвело (საქართველო) «країна картвелів»).
Фонтан в парку Пушкіна, поряд з площею Свободи. Саме тут знаходиться туристичний центр, доречі.
Поблукали, трохи. Традиційні балкони Старого Тбілісі... Неймовірні.
Пам'ятник тбіліському ліхтарнику. Традиційно цією професією займалися перси за національністю. Професія померла з приходом до Тбілісі електрики у 1927 році.
Пам'ятник Берикаобі (ბერიკაობა). Збудовано його в 1981 році. Берикаоба — це грузинський народний театр масок, заснований на імпровізації.
Виникнення Берикаоби пов'язують з язичницькими святами достатку і відродження, культом язичницьких божеств Квіріа і Телефа.
Неподалік можна побачити пам'ятник швейцару. На цій вуличці, Іоана Шавтелі (იოანე შავთელის ქუჩა), взагалі багацько цікавих пам'ятничків присвячено різним професіям.
Знову котики. Сидять на варті міського благоустрою.
Одна з найяскравіших будівель Тбілісі — годинникова вежа (საათის კოშკი) Тбіліського державного театру маріонеток імені Резо Габріадзе ( რეზო გაბრიაძის თეატრ-სტუდია). Вежа прибудована до театру тільки в 2010 році.
Бродили далі.
Відразу видно, що грузинський котик. Тим хто ніколи не бв в Грузії, буде дивно почути, що серед Грузинів доволі багато рудоволосих людей.
Знаменитий пішохідний Міст Миру (მშვიდობის ხიდი), що з'єднує два береги річки Мткварі (მტკვარი) в історичному центрі Тбілісі.
Ще трохи набудованого Саакашвілі свого часу.
Концертний зал в парку Ріке (რიყის პარკი),який так і не ввели в експлуатацію до цього часу і Президенський палац (სახელმწიფო ცერემონიების სასახლე).
Піднялися до фортеці Нарікала (ნარიყალა). Зараз підйом на цій канатці коштує 3 ларі (близько 30 грн). Підйом займає 1 хвилину і 42 секунди.
А це вже вид на столицю Грузії з гори Мтацмінда (მთაწმინდა) , на якій, власне і знаходиться фортеця.
І панорамка, куди ж без неї.
Мати Карлі, мати Грузії (ქართლის დედა) — монумент, що став одним з символів міста.
Монумент був побудований на вершині пагорба Сололакі (სოლოლაკი) в 1958 році, коли місто Тбілісі відзначало свій 1500-річний ювілей. Автором монумента висотою 20 метрів є грузинський скульптор Елгуджа Амашукелі(ელგუჯა დავითის ძე ამაშუკელი). Спочатку, в 1958 році монумент був виконаний з дерева. В 1963 році він був замінений на алюмінієвий.
Вид на Ботанічний сад Тбілісі (თბილისის ბოტანიკური ბაღი). Скільки разів збирався відвідати і от, цього разу ми з Оленкою таки потрапили в середину. Але розпоім я про це наступного разу.
Колоритненько.
Тбіліська телевізійна вежа на тій же горі Мтацмінда.
Пройшлися по горі і спустилися в нетрі строго міста. Час був вже заселятися в хостел.
Це двір нашого хостелу.... чи гостьового будинку. От таким колись був Тбілісі.
Скинувши речі рушили далі досліджувати місто.
Нор Ечміадзін (თბილისის ეჩმიაძინი) вірменська церква в Тбілісі неподалік від станції метро Авлабарі (მეტროსადგური ავლაბარი).
Рухаємося в сторону Мткварі.
Частинка Берлінської стіни в Тбілісі. А який символ може встановлювати Україна і інших країнах ?... ну, окрім пам'ятників Шевченку).
Метехі (მეტეხი) саме така загальновідома назва Успенської церкви, що була побудована в 1278—84 роках при царі Деметрі II. Насправді, Метехі - це назва історичного району Тбілісі
Вид від церкви в сторону Нарікали і Старого міста Тбілісі.
Пам'ятник поряд з церквою присвячений Або Тбіліському (აბო თბილელი, ჰაბო ტფილელი), покровителю міста. Кілька років Або був ув'язнений за те, що сповідував християнство. Через відступництво від своєї віри, постав перед мусульманським судом і після відмови прийняти знову іслам 6 січня його було вбито мечем, а тіло спалено. На цьому місці в XIII столітті поставлено знаменитий Метехський храм (Успенська церква).
Перейшли міст Метехі (მეტეხის ხიდი) і рушили в сторону мечеті Джума джамі (თბილისის ჯუმა მეჩეთი). Ми йшли в Тбіліську ботанічку. Але про це наступного разу. Буде цікаво. Не перемикайтеся.
мПрикордонники зі сторони Єревану виглядають як КДБ-шники з історичних хронік. Всі "при параді" (на скільки цей вираз можна використати по відношенню до військової форми), носяться з якоюсь допотопною апаратурою для передвіки паспортів. Їх панічно бояться провідники поїзда ( до нас за годину підійшли, розбудили і вимагали щоб ми з паспортами в руках сиділи , чекали)... Кароч, совком гарненько так смердить.
Грузинські ж прикордонники набагато більш привітніші, у звичайній польовій формі, з сучасними сканерами. Ну і загальна атмосфера просто разюче відрізняється... в позитивну сторону.
Прибули ми на Залізничний вокзал Тбілісі (თბილისის რკინიგზის სადგური) зранку. Заселятися до хосту було зарано, тож ми вирішили піти прогулятися в центр. Благо, наплічники були відносно легкими. Поїхали на метро до проспекту Шота Руставелі, власне, на однойменну станцію "Руставелі"(რუსთაველი).
Пам'ятник велосипеду (ველოსიპედის ძეგლი). Схожі я бачив в інших країнах. Цікаво, хто в кого стирив ідею?)).
Традиційно).
Знамениті скульптурки на проспекті Шота Руставелі (
Весна. Коти прилетіли. Це не мурал, це так розмальований паркан, який закриває якесь будівництво.
Грузинський театр опери і балету імені Паліашвілі (თბილისის ოპერისა და ბალეტის თეატრი).
Пам'ятник саксофоністу.
А це таки мурал).
Пам'ятник Акакію Церетелі (აკაკი როსტომის ძე წერეთელი) та Іллі Чавчавадзе (ჭავჭავაძე, ილია) - знаменитим грузинським поетам. Будівля на задньому плані - Тбіліська класична гімназія (თბილისის კლასიკური გიმნაზია).
Будівля Грузинського музею сучасного мистецтва (ქართული სახვითი ხელოვნების მუზეუმი).
Будівля Парламенту Грузії (საქართველოს პარლამენტი).
Дійшли до Площі Свободи (თავისუფლების მოედანი). На колоні статуя св. Георгія - покровителя Сакартвело (грузини називають свою країну Сакартвело (საქართველო) «країна картвелів»).
Фонтан в парку Пушкіна, поряд з площею Свободи. Саме тут знаходиться туристичний центр, доречі.
Поблукали, трохи. Традиційні балкони Старого Тбілісі... Неймовірні.
Пам'ятник тбіліському ліхтарнику. Традиційно цією професією займалися перси за національністю. Професія померла з приходом до Тбілісі електрики у 1927 році.
Пам'ятник Берикаобі (ბერიკაობა). Збудовано його в 1981 році. Берикаоба — це грузинський народний театр масок, заснований на імпровізації.
Виникнення Берикаоби пов'язують з язичницькими святами достатку і відродження, культом язичницьких божеств Квіріа і Телефа.
Неподалік можна побачити пам'ятник швейцару. На цій вуличці, Іоана Шавтелі (იოანე შავთელის ქუჩა), взагалі багацько цікавих пам'ятничків присвячено різним професіям.
Знову котики. Сидять на варті міського благоустрою.
Одна з найяскравіших будівель Тбілісі — годинникова вежа (საათის კოშკი) Тбіліського державного театру маріонеток імені Резо Габріадзе ( რეზო გაბრიაძის თეატრ-სტუდია). Вежа прибудована до театру тільки в 2010 році.
Бродили далі.
Відразу видно, що грузинський котик. Тим хто ніколи не бв в Грузії, буде дивно почути, що серед Грузинів доволі багато рудоволосих людей.
Знаменитий пішохідний Міст Миру (მშვიდობის ხიდი), що з'єднує два береги річки Мткварі (მტკვარი) в історичному центрі Тбілісі.
Ще трохи набудованого Саакашвілі свого часу.
Концертний зал в парку Ріке (რიყის პარკი),який так і не ввели в експлуатацію до цього часу і Президенський палац (სახელმწიფო ცერემონიების სასახლე).
Піднялися до фортеці Нарікала (ნარიყალა). Зараз підйом на цій канатці коштує 3 ларі (близько 30 грн). Підйом займає 1 хвилину і 42 секунди.
А це вже вид на столицю Грузії з гори Мтацмінда (მთაწმინდა) , на якій, власне і знаходиться фортеця.
І панорамка, куди ж без неї.
Мати Карлі, мати Грузії (ქართლის დედა) — монумент, що став одним з символів міста.
Монумент був побудований на вершині пагорба Сололакі (სოლოლაკი) в 1958 році, коли місто Тбілісі відзначало свій 1500-річний ювілей. Автором монумента висотою 20 метрів є грузинський скульптор Елгуджа Амашукелі(ელგუჯა დავითის ძე ამაშუკელი). Спочатку, в 1958 році монумент був виконаний з дерева. В 1963 році він був замінений на алюмінієвий.
Вид на Ботанічний сад Тбілісі (თბილისის ბოტანიკური ბაღი). Скільки разів збирався відвідати і от, цього разу ми з Оленкою таки потрапили в середину. Але розпоім я про це наступного разу.
Колоритненько.
Тбіліська телевізійна вежа на тій же горі Мтацмінда.
Пройшлися по горі і спустилися в нетрі строго міста. Час був вже заселятися в хостел.
Це двір нашого хостелу.... чи гостьового будинку. От таким колись був Тбілісі.
Скинувши речі рушили далі досліджувати місто.
Нор Ечміадзін (თბილისის ეჩმიაძინი) вірменська церква в Тбілісі неподалік від станції метро Авлабарі (მეტროსადგური ავლაბარი).
Рухаємося в сторону Мткварі.
Частинка Берлінської стіни в Тбілісі. А який символ може встановлювати Україна і інших країнах ?... ну, окрім пам'ятників Шевченку).
Метехі (მეტეხი) саме така загальновідома назва Успенської церкви, що була побудована в 1278—84 роках при царі Деметрі II. Насправді, Метехі - це назва історичного району Тбілісі
Вид від церкви в сторону Нарікали і Старого міста Тбілісі.
Пам'ятник поряд з церквою присвячений Або Тбіліському (აბო თბილელი, ჰაბო ტფილელი), покровителю міста. Кілька років Або був ув'язнений за те, що сповідував християнство. Через відступництво від своєї віри, постав перед мусульманським судом і після відмови прийняти знову іслам 6 січня його було вбито мечем, а тіло спалено. На цьому місці в XIII столітті поставлено знаменитий Метехський храм (Успенська церква).
Перейшли міст Метехі (მეტეხის ხიდი) і рушили в сторону мечеті Джума джамі (თბილისის ჯუმა მეჩეთი). Ми йшли в Тбіліську ботанічку. Але про це наступного разу. Буде цікаво. Не перемикайтеся.