![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Про Барселону. Частина шоста. Готика
Тільки старі криві дерева
Вміли робити все як треба.
Хто їх питав?
Ліжко! Стіл! Ніж! В спину…
Вміли робити все як треба.
Хто їх питав?
Ліжко! Стіл! Ніж! В спину…
Про Барселону. Частина перша. Мрія
Про Барселону. Частина друга. Крокуючи
Про Барселону. Частина третя. Музеями
Про Барселону. Частина четверта. Слідами генія
Про Барселону. Частина п'ята. Над містом
Після прогулянки на гору Тібідабо (Tibidabo) і концерту PALINA в нас на ранок навіть залишилися сили)). Тож прокинувшись і перекусивши ми вирушили до відомого Готичного кварталу Барселони (El Gòtic).
Просто симпатичний будиночок неподалік від нашого хостелу , який я з чистою совістю раджу.
Також неподалік від нього як і від станції метро Verdaguer знаходиться незвичний пам'ятник. Пам'ятник Субмарині як його називають в інтернетах, а насправді це Пам'ятник Нарсісу Монтуріолю (Monumento a Narcís Monturiol), був першим, що ми побачили в Барселоні. Ну, це якщо не рахувати метро і аеропорту.
Скульптура присвячена іспанському інженеру та винахіднику Нарсісу Монтуріолю , який , власне , і винайшов цю субмарину , яка була спущена на воду в Барселоні в 1859 році.
Пам'ятник був відкритий 3 грудня 1963 року.
До Готичного кварталу ми вирішили проїхатися на метро ( станція Jaume I), задля економії часу. Тим більше, що ми вже гуляли в тому напрямку пішки не раз.
Готичний квартал — найдавніший район Барселони, його історичний центр. Це один з чотирьох кварталів, які входять до міського району Барселони Старе місто ( Ciutat Vella). Архітектурних пам'яток тут купа, а ще район відомий своїми тусовочними місцями і вузенькими вуличками, якими просто прикольно гуляти).
Запах тут, правда, трохи середньовічний. На фото на бруківці вода не після дощу, вулиці тут миють щодня... бо їх просто засцикають. І роблять це не тільки туристи.
Коли бродиш тут, то складається враження, що гуляєш якимось лабіринтом. Часто над головою видно лише вузеньку смужку неба.
Багато тут і підпільного вуличного мистецтва. Муралів не зустрів, проте багато дрібних , але прикольних інсталяцій.
Бродити тут можна цілий день. І не набридне. Неймовірна архітектура, мільйон деталей, вуличні музиканти, туристи... і атмосфера справжнього середньовіччя.
Вхід до головної родзинки кварталу Собору Святого Хреста і Святої Евлалії або Кафедральному собору Барселони ( La Catedral de la Santa Cruz y Santa Eulalia) коштує 9 євро, щоб зустріти захід сонця на даху, то доведеться викласти 24 єврика.. то за записом) Тільки електронні квитки.
Вхід за Barcelona card безкоштовний, тож ми пішли глянути в середину.
Це неймовірне видовище.
Саме цей собор, а не, всупереч поширеній думці, Саграда-Фамілія (Temple Expiatori de la Sagrada de Família), є резиденцією архієпископа Барселони і головним собором Барселони.
Будівництво тривало з 1298 року по 1420 рік над криптою колишньої вестготської каплиці. Собор побудований у готичному стилі, пізніше були внесені елементи неоготики.
Розміри будівлі собору — 93 м на 40 м. Висота восьмикутної годинникової вежі близько 50 м, а висота шпиля центральної вежі — 70 метрів.
Всередині собору розташований внутрішній дворик, відкритий для відвідувачів. Тут в одній з каплиць живуть білі гуси. Білизна птахів символізує чистоту Святої Евлалії (Santa Eulalia). Евлалії було всього 13 років, коли вона прийняла мученицьку смерть від рук язичників, тому і гусей тут рівно тринадцять.
Гусы тут явно не голодають. Туристи їх постійно підготодують. Хоч це і заборонено).
Ратуша Барселони (Ajuntament de Barcelona), на площі святого Якова ( Plaça de Sant Jaume) . Коли ми тут проходили, якраз збирався якийсь мітинг. Поліції було дофігіща.
Незвичний пам'ятник на сусідній площі святого Мігеля ( Plaça de Sant Miquel) . Присвячений він кастельєрам ( Homenatge als castellers).
Кастель або, як їх ще називають, «людські замки» - це незвичайні вежі з людей, які будують на різноманітних святах в Каталонії. Дана традиція виходить з Таррагони і особливо популярна в південній Каталонії.
Кастель (castells) ,як традиція, бере свій початок з релігійних процесій під назвою Moixiganga, але з плином часу релігійне значення було втрачено, і головною метою стала побудова вражаючих замків з людських тіл. Команди кастельєрів спеціально тренуються, щоб побудувати якомога вищі і складніші замки. Вони, як правило, одягнені в білі штани, а за кольором бандани і сорочки можна зрозуміти до якого клубу належить команда.
Уявляєте, як би вили київськи " урбансти", якби таке встановили... десь біля Андріївської церкви?)) А так прикольно, особливо якщо зайти в середину і дивитися на небо.
Ще трошки вуличного мистецтва...
І середньовічного вуличного мистецтва).
Музей історії Барселони ( Museu d'Història de Barcelona MUHBA), тобто вхід до нього. В середину ми не ходили, так як поспішали до іншого, більш цікавого нам музея.
А поки ще трошки Готики.
В якому ще місті , як не в Барселоні , можна зустріти такий знак? Футбол тут це справді релігія.
Так от про музей. Прямували ми до музею Пікассо (Museu Picasso de Barcelona), куди ми дуже хотіли потрапити. Навіть я))).
Ідея створення музею належить другові Пікассо Джемі Сабартесу . Пікассо свого часу передав йому багато своїх робіт. Спочатку Сабартес планував заснувати музей у Малазі, місті, де Пікассо народився. Однак сам Пікассо порадив відкрити музей у Барселоні, оскільки він протягом свого життя був тісно пов'язаний з цим містом.
Музей було відкрито у 1963, виставлена колекція складалася з 574 робіт, подарованих Сабартесом, тих творів, які Пікассо раніше подарував місту Барселоні, робіт з Музею сучасного мистецтва Барселони та подарунків від друзів Пікассо та колекціонерів.
Після смерті Сабартеса у 1968 Пікассо сам пожертвував велику кількість робіт, включаючи бл. 1000 робіт раннього періоду його творчості — академічні роботи та живопис «блакитного періоду». Зараз у музеї постійно експонуються понад 3,5 тис. робіт Пікассо.
Квиток коштує 12 євро ( си знову безкоштовно зайшли по Barcelona Card) і воно того варто. От чесно, кажу вам як людина яка не є аж таким фанатом мистецтва.
Особливо цікаво спостерігати за хронологією робіт митця.
Спочатку було отак:
Потім стало так. Тобто це не невміння малювати, як стверджють деякі.
Дуже цікава експозиція, що розповідає про життя Пабло пікасо. Тисячі фотографій і листів. Розповіді про нього від його друзів.
Все дубльовано англійською.
І так, фотками тут не можна. Але кілька підпільних кажрів я таки зробив.
Сувеніри тут тематичненькі)).
А це приміщення гардеробу. Готика у всьому).
Як завжди думали провести в музею годинку. а все затягнулося на три. Вибралися на вулицю і продовжили свої мандри Готичним кварталом Барселони.
Чим не кам'яні джунглі?
На стилі)
Базиліка Санта Марія дель Мар "Діва Моря" ( Basílica de Santa Maria del Mar) — ще одна перлина готичної архітектури.
Побудована у 1329-1383 роках під час розвитку мореплавства і торгівлі Князівства Каталонія. Це видатний приклад архітектури у стилі каталонської готики, витриманий у єдиному і чистому стилі, що є дуже незвичним для великих середньовічних будівель.
Ну а ми рушили далі гуляти містом. На нас чекало ще багато цікавого. Не перемикайтеся.
Booking тимчасово завершив свою реферальну програму, тож знижку ( суттєву, до 39 $) ви можете отримати тільки за одним з моїх реферальних лінків. Потрібно зареєструватися на AirBnb через посилання www.airbnb.ru/c/shuras1 - і отримати плюшки. Ну і мені трохи перепаде).
Також неподалік від нього як і від станції метро Verdaguer знаходиться незвичний пам'ятник. Пам'ятник Субмарині як його називають в інтернетах, а насправді це Пам'ятник Нарсісу Монтуріолю (Monumento a Narcís Monturiol), був першим, що ми побачили в Барселоні. Ну, це якщо не рахувати метро і аеропорту.
Скульптура присвячена іспанському інженеру та винахіднику Нарсісу Монтуріолю , який , власне , і винайшов цю субмарину , яка була спущена на воду в Барселоні в 1859 році.
Пам'ятник був відкритий 3 грудня 1963 року.
До Готичного кварталу ми вирішили проїхатися на метро ( станція Jaume I), задля економії часу. Тим більше, що ми вже гуляли в тому напрямку пішки не раз.
Готичний квартал — найдавніший район Барселони, його історичний центр. Це один з чотирьох кварталів, які входять до міського району Барселони Старе місто ( Ciutat Vella). Архітектурних пам'яток тут купа, а ще район відомий своїми тусовочними місцями і вузенькими вуличками, якими просто прикольно гуляти).
Запах тут, правда, трохи середньовічний. На фото на бруківці вода не після дощу, вулиці тут миють щодня... бо їх просто засцикають. І роблять це не тільки туристи.
Коли бродиш тут, то складається враження, що гуляєш якимось лабіринтом. Часто над головою видно лише вузеньку смужку неба.
Багато тут і підпільного вуличного мистецтва. Муралів не зустрів, проте багато дрібних , але прикольних інсталяцій.
Бродити тут можна цілий день. І не набридне. Неймовірна архітектура, мільйон деталей, вуличні музиканти, туристи... і атмосфера справжнього середньовіччя.
Вхід до головної родзинки кварталу Собору Святого Хреста і Святої Евлалії або Кафедральному собору Барселони ( La Catedral de la Santa Cruz y Santa Eulalia) коштує 9 євро, щоб зустріти захід сонця на даху, то доведеться викласти 24 єврика.. то за записом) Тільки електронні квитки.
Вхід за Barcelona card безкоштовний, тож ми пішли глянути в середину.
Це неймовірне видовище.
Саме цей собор, а не, всупереч поширеній думці, Саграда-Фамілія (Temple Expiatori de la Sagrada de Família), є резиденцією архієпископа Барселони і головним собором Барселони.
Будівництво тривало з 1298 року по 1420 рік над криптою колишньої вестготської каплиці. Собор побудований у готичному стилі, пізніше були внесені елементи неоготики.
Розміри будівлі собору — 93 м на 40 м. Висота восьмикутної годинникової вежі близько 50 м, а висота шпиля центральної вежі — 70 метрів.
Всередині собору розташований внутрішній дворик, відкритий для відвідувачів. Тут в одній з каплиць живуть білі гуси. Білизна птахів символізує чистоту Святої Евлалії (Santa Eulalia). Евлалії було всього 13 років, коли вона прийняла мученицьку смерть від рук язичників, тому і гусей тут рівно тринадцять.
Гусы тут явно не голодають. Туристи їх постійно підготодують. Хоч це і заборонено).
Ратуша Барселони (Ajuntament de Barcelona), на площі святого Якова ( Plaça de Sant Jaume) . Коли ми тут проходили, якраз збирався якийсь мітинг. Поліції було дофігіща.
Незвичний пам'ятник на сусідній площі святого Мігеля ( Plaça de Sant Miquel) . Присвячений він кастельєрам ( Homenatge als castellers).
Кастель або, як їх ще називають, «людські замки» - це незвичайні вежі з людей, які будують на різноманітних святах в Каталонії. Дана традиція виходить з Таррагони і особливо популярна в південній Каталонії.
Кастель (castells) ,як традиція, бере свій початок з релігійних процесій під назвою Moixiganga, але з плином часу релігійне значення було втрачено, і головною метою стала побудова вражаючих замків з людських тіл. Команди кастельєрів спеціально тренуються, щоб побудувати якомога вищі і складніші замки. Вони, як правило, одягнені в білі штани, а за кольором бандани і сорочки можна зрозуміти до якого клубу належить команда.
Уявляєте, як би вили київськи " урбансти", якби таке встановили... десь біля Андріївської церкви?)) А так прикольно, особливо якщо зайти в середину і дивитися на небо.
Ще трошки вуличного мистецтва...
І середньовічного вуличного мистецтва).
Музей історії Барселони ( Museu d'Història de Barcelona MUHBA), тобто вхід до нього. В середину ми не ходили, так як поспішали до іншого, більш цікавого нам музея.
А поки ще трошки Готики.
В якому ще місті , як не в Барселоні , можна зустріти такий знак? Футбол тут це справді релігія.
Так от про музей. Прямували ми до музею Пікассо (Museu Picasso de Barcelona), куди ми дуже хотіли потрапити. Навіть я))).
Ідея створення музею належить другові Пікассо Джемі Сабартесу . Пікассо свого часу передав йому багато своїх робіт. Спочатку Сабартес планував заснувати музей у Малазі, місті, де Пікассо народився. Однак сам Пікассо порадив відкрити музей у Барселоні, оскільки він протягом свого життя був тісно пов'язаний з цим містом.
Музей було відкрито у 1963, виставлена колекція складалася з 574 робіт, подарованих Сабартесом, тих творів, які Пікассо раніше подарував місту Барселоні, робіт з Музею сучасного мистецтва Барселони та подарунків від друзів Пікассо та колекціонерів.
Після смерті Сабартеса у 1968 Пікассо сам пожертвував велику кількість робіт, включаючи бл. 1000 робіт раннього періоду його творчості — академічні роботи та живопис «блакитного періоду». Зараз у музеї постійно експонуються понад 3,5 тис. робіт Пікассо.
Квиток коштує 12 євро ( си знову безкоштовно зайшли по Barcelona Card) і воно того варто. От чесно, кажу вам як людина яка не є аж таким фанатом мистецтва.
Особливо цікаво спостерігати за хронологією робіт митця.
Спочатку було отак:
Потім стало так. Тобто це не невміння малювати, як стверджють деякі.
Дуже цікава експозиція, що розповідає про життя Пабло пікасо. Тисячі фотографій і листів. Розповіді про нього від його друзів.
Все дубльовано англійською.
І так, фотками тут не можна. Але кілька підпільних кажрів я таки зробив.
Сувеніри тут тематичненькі)).
А це приміщення гардеробу. Готика у всьому).
Як завжди думали провести в музею годинку. а все затягнулося на три. Вибралися на вулицю і продовжили свої мандри Готичним кварталом Барселони.
Чим не кам'яні джунглі?
На стилі)
Базиліка Санта Марія дель Мар "Діва Моря" ( Basílica de Santa Maria del Mar) — ще одна перлина готичної архітектури.
Побудована у 1329-1383 роках під час розвитку мореплавства і торгівлі Князівства Каталонія. Це видатний приклад архітектури у стилі каталонської готики, витриманий у єдиному і чистому стилі, що є дуже незвичним для великих середньовічних будівель.
Ну а ми рушили далі гуляти містом. На нас чекало ще багато цікавого. Не перемикайтеся.
Booking тимчасово завершив свою реферальну програму, тож знижку ( суттєву, до 39 $) ви можете отримати тільки за одним з моїх реферальних лінків. Потрібно зареєструватися на AirBnb через посилання www.airbnb.ru/c/shuras1 - і отримати плюшки. Ну і мені трохи перепаде).