![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Про Бєлград. Частина перша. Знайомство з містом.
Znam za jedan grad, zove se Beograd
Znam za jedno ime, al ga ne spominjem
Znam za jedan grad, gde si vecno mlad
Znam i jedno srce, sto ga proklinje
Znam za jedno ime, al ga ne spominjem
Znam za jedan grad, gde si vecno mlad
Znam i jedno srce, sto ga proklinje
Про Франфуркт-на-Майні. Частина перша. Нічна
Про Вільнюс. Частина перша. Ужупіс
Про Будапешт
Про Сараєво. Частина перша. Туман
Про Вільнюс. Частина друга. Нічна
В Бєлград ( місцеві називають його Београд) я прибув зранку автобусом з Котора. Про поїздку особливо і розповісти нічого. Звичайна така поїздка нічним автобусом. Квиток коштував 23 євро ( це з послугами автобусної станції Котор). Котор проміжна станція і автобус доволі сильно так спізнився. Я трохи понервував навіть, ніч, зачинена вже станція. Людей мало, що вони чекають незрозуміло. Вибрав хлопця помолодше, він говорив англійською і заспокоїв мене, що це звичайна собі практика. А далі два кордони, доволі ввічливі чорногорські і трохи намахані сербські прикордонники, пару нових штампів в паспорті, і неспокійний сон в напівсидячому стані.
7:20 ранку, автобус ( за розкладом!) прибув на автостанцію столиці Сербії. Місто Бєлград.
7:20 ранку, автобус ( за розкладом!) прибув на автостанцію столиці Сербії. Місто Бєлград.
Я відразу ж зайшов на Залізничкий вокзал, поміняв трохи євро на динари ( доречі раджу міняти саме там при можливості. Курс ( 1 євро- 120 динарів) може здаватися невігідним, але там не беруть комісії додаткової, тож виходить - так краще), купив на наступний день квиток до Будапешта на поїзд і пішов пішки до хостела.
По дорозі не фоткав( ви ж пам'ятаєте цю сльозну історію з карткою, що їбанулась поглинувши фотки з Дубровніка і Котора ?) , подивився місто трошки, спробував знайти магазини, де можна купити нову SD.
Жив я в районі Скадарліє. Це такий пафосний райончик , де живуть типа богема і митці. Тут є вуличка, яку називають Бєлградським Арбатом. На ній тусять різні художники і музиканти. Мене більше порадували пекарні на кожному кроці, в одній з ніх я і поснідав. Закинув речі в хостел ( виявився не надто хорошим, тож і рекламувати не буду) і пішов гуляти, але спочатку все таки треба було купити карту в фотік.
Бродив довго, шукав також довго. Продавці в більшості не говорять англійською, якщо це не зовсім туристичні райони. Місто дивне за атмосферою. Здається і старовинним, але видно, що було столицею імперії. Широченні проспекти, величезні пафосні будівлі, монументальна архітектура, але при цьому виглядає трохи пошарпаним і побитим життям. Чи то може через погоду так здавалося. Трохи пасмурно було. Іноді , навіть, дощик трохи накрапав.
Картку я знайшов аж на центральній туристичній вулиці князя Михайла ( на честь князя Михайла Обреновича III). Ото відразу і сфоткав фонтан на ній відразу. З фонтану можна пити. Власне для цього він і поставлений тут. І люди п'ють. Я якось не ризикнув.
Ну, а далі зайнявся улюбленою справою . Бродив незнайомим містом, періодично завертаючи до якихось пам'яток, що позначені на мапі.
Прикольний такий пам'ятний знак.
Про мову , доречі. По-перше- рідна кирилися, правда з вкрапленями дивних латиноподібних знаків. По - друге - мова доволі зрозуміла для українця. При великому бажанні, і якщо співрозмовник розмовляє не швидко, можна навіть уловити суть вперше почувши сербську. Ну а написи - то взагалі лафа.
Чудова архітектура часів Австро-Угорської імперії.
Прилизана на центральних вулицях.
Пам'ятник Михайлу Обреновичу на площі республіки. Князь , кароч, відвоював у турків багато сербських земель і взагалі національний герой. Стоїть навпроти будівлі Народного музею Сербії, будівля якого. нажаль, була в риштуванні. Тож і не фоткав.
Годинник на тій же площі Республіки.
Кудись йду:)
Будинок Міши)). Реально так називається. Це свого часу був найбільший будинок в Бєлграді , побудований купцем Мішею Афананасієвечем і подарований місту.
Напроти непоганий такий парк. Чомусь мені нагадав якийсь студенський парк. Можливо тому, що скульптури в ньому нагадують вчених.
А от ця будівля - чим не корпус універу? Доречі складається враження , що університет в місті один - Бєлградський університет. І корпуси-факультети його розкидані по всьому місту.
Трошки далі від центру будинки пошарпанішими виглядають.
Забрів в більш мусульманський район міста.
Мечеть Байраклі. Головна мечеть міста.
Поруч побудований який гуртожиток для мусульман.
Хоча вже в якомусь кварталі поруч зовсім європейський район.
Пам'ятник Ригасу Велестінлісу. Греку. Тож проти турків виступав.
Якось так бродив, бродив малюлюдними вуличками ...
... і вийшов до парку Калемегдан.
Поруч з яким знаходиться знаменита Бєлградська фортеця. Звичайно ж я вирушив до неї.
Але про то наступного разу. Не перемикайтеся. Буде цікаво.
По дорозі не фоткав( ви ж пам'ятаєте цю сльозну історію з карткою, що їбанулась поглинувши фотки з Дубровніка і Котора ?) , подивився місто трошки, спробував знайти магазини, де можна купити нову SD.
Жив я в районі Скадарліє. Це такий пафосний райончик , де живуть типа богема і митці. Тут є вуличка, яку називають Бєлградським Арбатом. На ній тусять різні художники і музиканти. Мене більше порадували пекарні на кожному кроці, в одній з ніх я і поснідав. Закинув речі в хостел ( виявився не надто хорошим, тож і рекламувати не буду) і пішов гуляти, але спочатку все таки треба було купити карту в фотік.
Бродив довго, шукав також довго. Продавці в більшості не говорять англійською, якщо це не зовсім туристичні райони. Місто дивне за атмосферою. Здається і старовинним, але видно, що було столицею імперії. Широченні проспекти, величезні пафосні будівлі, монументальна архітектура, але при цьому виглядає трохи пошарпаним і побитим життям. Чи то може через погоду так здавалося. Трохи пасмурно було. Іноді , навіть, дощик трохи накрапав.
Картку я знайшов аж на центральній туристичній вулиці князя Михайла ( на честь князя Михайла Обреновича III). Ото відразу і сфоткав фонтан на ній відразу. З фонтану можна пити. Власне для цього він і поставлений тут. І люди п'ють. Я якось не ризикнув.
Ну, а далі зайнявся улюбленою справою . Бродив незнайомим містом, періодично завертаючи до якихось пам'яток, що позначені на мапі.
Прикольний такий пам'ятний знак.
Про мову , доречі. По-перше- рідна кирилися, правда з вкрапленями дивних латиноподібних знаків. По - друге - мова доволі зрозуміла для українця. При великому бажанні, і якщо співрозмовник розмовляє не швидко, можна навіть уловити суть вперше почувши сербську. Ну а написи - то взагалі лафа.
Чудова архітектура часів Австро-Угорської імперії.
Прилизана на центральних вулицях.
Пам'ятник Михайлу Обреновичу на площі республіки. Князь , кароч, відвоював у турків багато сербських земель і взагалі національний герой. Стоїть навпроти будівлі Народного музею Сербії, будівля якого. нажаль, була в риштуванні. Тож і не фоткав.
Годинник на тій же площі Республіки.
Кудись йду:)
Будинок Міши)). Реально так називається. Це свого часу був найбільший будинок в Бєлграді , побудований купцем Мішею Афананасієвечем і подарований місту.
Напроти непоганий такий парк. Чомусь мені нагадав якийсь студенський парк. Можливо тому, що скульптури в ньому нагадують вчених.
А от ця будівля - чим не корпус універу? Доречі складається враження , що університет в місті один - Бєлградський університет. І корпуси-факультети його розкидані по всьому місту.
Трошки далі від центру будинки пошарпанішими виглядають.
Забрів в більш мусульманський район міста.
Мечеть Байраклі. Головна мечеть міста.
Поруч побудований який гуртожиток для мусульман.
Хоча вже в якомусь кварталі поруч зовсім європейський район.
Пам'ятник Ригасу Велестінлісу. Греку. Тож проти турків виступав.
Якось так бродив, бродив малюлюдними вуличками ...
... і вийшов до парку Калемегдан.
Поруч з яким знаходиться знаменита Бєлградська фортеця. Звичайно ж я вирушив до неї.
Але про то наступного разу. Не перемикайтеся. Буде цікаво.