Про подорож

[falkoner]

Я зриваюся з місця нагрітого,
Залишаю багаж неторкнутим,
Раптом стало потрібним зникнути -
Трохи змерзнути, трохи змокнути...

Це стало майже доброю традицією. Другого разу поспіль на День конституції України ми вирушаємо в маленьку подорож просторами Дніпра.

Минулого року ми вирушали з Українки в Переяслав -Хмельницький і назад.
Цього року маршрут трошки скоригувався через меншу кількість вільних днів.

Тож яхту ми забирали в Переяславському яхт клубі, мали дійти до Канева, а потім вже рушити на Українку.
Все відбулося трошечки не так.

Ну, зрозуміло що ми спізнилися. Мали приїхати о десятій, приїхали години на півтори пізніше. Нікуди не спішили, покупалися в Затишному яхт клубі.
Клуб дуже душевний, явно гості до них заходять не дуже часто. тож вони завжди раді всім.

А далі день просто не задався...
Клуб то хороший, але захід і вихід з нього - то адський ад. Вузесенький прохід між міляками і водоростями по відомим тільки старожилам орієнтирам.
Кароч сіли на міляку,підняли шверт - знесло в очерет.
Витягував я лодку з того гівна як бурлак на Волзі - волоком.
Палубу відмивав майже аж до самого виходу з рукава.

А рукав не простий, рукав забавний. Така собі непогана аеродинамічна труба. в якій вітер гуляє з ніфіговими швидкостями.
Але все добре. Така от каменюка на фарватері. Ледь виглядує. Так що дороги в нас страшні не тільки на суходолі.

До мартинів на річках я звик вже, а ось побачивши гагару - здивувався. Вважав її суто за морського птаха.

Вийшли в Канівське водосховище... і потулили на попутнячку в сторону Канева. Розповідати особливо то немає чого. Наливали та пили.

І так, дуже спекотно було. Це обливалися. За борт не вистрибували. Швидкість була добряча.

Потім нам нудно стало, підійшли ближче до берега. Почали роздивлятися береги і  відпочиваючих. Заодно шукали собі місце для ночівлі.

Он на фото і Канев видніється трохи.
Але тут як у Задорного. "Смєркалось"...

Хмаринки на півдні. які особливо підозріло висіли перед нашими очима цілий день , несподівано почорніли і розродилися блискавками. Ми подумали, що "Рєдкая птица" долетить до середини водосховища повернули назад, притиснулися до берега і почали шукати місце по затишніше.

І знайшли. Чудова затока між двома мисами. Яка мала заховати нас від північного вітру. Мала..але не заховала, вітер змінився через 15 хвилин на діаметрально протилежний і почалася дискотека...

Ми значить , тільки поставили на березі шашлички смажитися.
Забавлялися фотканням блискавок на небосхилі... Власне це останній кадр в той день.
Потім почалося таке, яке я за всі роки ходіння на яхті не зустрічав.
2 рази зривало з якоря.
Ми три години стояли у воді і просто тримали лодку, щоб її не викинуло на берег.
Грілися коньяком з горла.. і у воду пірнали. бо вода була набагато тепліша за повітря.
Людей, які десятки разів виходили на яхті укачувало на раз два. Кароч треш. угар і аббадон.
О першій ночі почало стихати.
Двоє спало сидячі на березі ( яхту качало не по дитячому). одна людина знайшла місце і таки заснула в каюті. Я до пів п'яту чергував в кокпіті, стежачи за якорем.
Прогулялися йопте.

Поспав я години дві.. Зранку у нара з'явилася дуже крута ідея валити нафіг з відкритої води кудись за мис. Що ми успішно і зробили під мотором.
До речі, в Канівському водосховищі тепер не залишилося водоростів зовсім. Всі вони намоталися нам на якірний, сцуко... з годину чистив.

На зустріч зустріли яхточку, яка бодренько так фігячила нам на зустріч. Що дивно, якщо вважати на вчорашній вечір. Дивно, що хтось взагалі вийшов на прогулянку. Бо погода поки не радувала.

Але все змінилося буквально там за поворотом. Не перестаю дивуватися як міняється погода на воді. Реально різниці кілометр і... вітру немає...
Але вітрило ми таки підняли. бо мотор таки торохтів на нашим змученим мізкам. Нарешті поїли, бо з вечерею якось не склалося вчора.

Коли вітер  пропадав. періодично заводили моторчик. Спали по черзі. Купалися досхочу).
Попереду . якщо придивитися видно пам'ятник в Балико-Щучинці.
В минулому році ми туди підіймалися на верх. Цього разу бажання якось не було зовсім. Та і ми навчені вчорашнім досвідом намагалися до вечора сховатися в островах. Обіцяли грозу.

А поки сушилися..

А це вже біля Ржищева. Відвідувачі фестивалю "Трипільське коло" купаються.

Ніби і червень, але такий от осінній острів.

Втомлені і замучені ( спека вбивала) вирішили швартуватися у своєму старому місці на Лисій  горі. Повіг. що була тільки третя дня. Нафіг.

Спокійно посмажили собі вчорашніх шашличків, повечеряли, підвипили і пішли зустрічати красу...

Я просто залишу ці фотки тут..





Посиділи б ми довше,звичайно.  Але тут прийшли комарі. Від яких не рятувало в буквальному сенсі ніщо. Тож Спатоньки довелося піти раніше. І так цілу ніч бив комарів.
Ну і панорамка в догонку.

Ранок третього дня виявився найпозитівнішим. Всі виспалися, нікого не калатало вночі, а комарі то так, деталі.

Снідати вирішили на воді. Тож збирали не довго.

Сходили до церкви про яку я писав нещодавно. Хтось пішов в середину, а хтось мракобісив просто.

Там на неведомых дорожках...(с)
Собаки позалишали сліди у свіжому цементі).

Ну, щасти Лиса гора. До наступного року.
А поки ми вирушаємо в сторону Українки.

Погода . сцуко. знову дивно. То сонце. То звідкісь несподівано вітер. Але ми під вітрилами постійно .

А це інша лиса гора. Тож класне місце відпочивати.

Мартин на бую. Дивиться на нас як на гівно.

Робити немає чого. Змагаємося швидкістю з баржою. Там один баркас штовхає дві баржі. Ми йдемо галсами при сильному вітрі. Отже сили приблизно рівні.

Мис за яким видно Українку . Ми називаємо його "Мис Горн"))

А он і вона.Десь поки далеко-далеко.

Ех. А таки розпогоджується. Три дні здається і мало.. але як подумати - то дууууже багато може бути. На враження ця подорож точно дуже багата.

Ще трошки. І будемо збирати речі. драїти палубу. Їхати додому. Потім ремонтувати всі пошкодження ( на камінці нас таки кинуло пару разів).А зараз.. зараз залишається тільки приємна втома.
А завтра на роботу. Відпочивати від таких вихідних.