![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Про дорогу до моря. Частина 5.
Це — спроба написати вірш про нас,
про нашу учту, молоду і п'яну.
Яке вино, яку хмільну оману
вливав у юні горла щедрий час!
Ми так жили, немов співали джаз.
про нашу учту, молоду і п'яну.
Яке вино, яку хмільну оману
вливав у юні горла щедрий час!
Ми так жили, немов співали джаз.
Про дорогу до моря. Частина 1.Про дорогу до моря. Частина 3.
Про дорогу до моря. Частина 4.
Останній день походу по горах. Далі вже будуть розповіді про Форос і прогулянку до мису Сарич і ранкові тумани.
А поки ранок п'ятого дня. Прокинутися якомога раніше. Залізти якомога вище. І дивитися на море.
Гора Кільсе-Бурун . Жиитя є навіть на відвісних стінах.
Вид на Форос. Туди ми , власне, і йдемо.
Ранок
краса красою, але ми таки збираємося і чалапаємо в бік Форосу. До Байдарського перевалу , йти недалеко. Хвилин 40.
Ось і він. Неймовірний вид на Фороську церкву і гору Челебі- Яурн-Белі .Поки ще йдемо по туристичному маршруту.
Спустилися до церкви. Далі пішли по міста від неї по старій дорозі , яка виявилася ну дуже довгою, бо сильно виляла. Пішли навпростець. З дровами. Через кущі. По схилу градусів так в 45. За годину спуску снаряга постраждала більше ніж за 4 дні. Але дуже вже до моря хотілося.
Далі ще півтора кілометра по трасі і звертаємо до містечка.
Ще зовсім трошки залишилося. Але в нашій казковій країні все не як у людей. Всі дороги перебудовані котеджами. Напряму до моря можна вийти тільки через пансіонат, або партизанськими тропами по схилах. От по схилам ми і блукали доволі так довго. Але...
...таки дійшли. Всі мовчки. Не говорячи нічого роздягаються і біжать у воду. Вона правда холодна,градусів 14, але ніхто на те не зважає.
От звідти зверху ми прийшли
Далі будуть ще розповіді, сподіваюся цікавіші. А поки ось така вам панорамка.
Гора Кільсе-Бурун . Жиитя є навіть на відвісних стінах.
Вид на Форос. Туди ми , власне, і йдемо.
Ранок
краса красою, але ми таки збираємося і чалапаємо в бік Форосу. До Байдарського перевалу , йти недалеко. Хвилин 40.
Ось і він. Неймовірний вид на Фороську церкву і гору Челебі- Яурн-Белі .Поки ще йдемо по туристичному маршруту.
Спустилися до церкви. Далі пішли по міста від неї по старій дорозі , яка виявилася ну дуже довгою, бо сильно виляла. Пішли навпростець. З дровами. Через кущі. По схилу градусів так в 45. За годину спуску снаряга постраждала більше ніж за 4 дні. Але дуже вже до моря хотілося.
Далі ще півтора кілометра по трасі і звертаємо до містечка.
Ще зовсім трошки залишилося. Але в нашій казковій країні все не як у людей. Всі дороги перебудовані котеджами. Напряму до моря можна вийти тільки через пансіонат, або партизанськими тропами по схилах. От по схилам ми і блукали доволі так довго. Але...
...таки дійшли. Всі мовчки. Не говорячи нічого роздягаються і біжать у воду. Вона правда холодна,градусів 14, але ніхто на те не зважає.
От звідти зверху ми прийшли
Далі будуть ще розповіді, сподіваюся цікавіші. А поки ось така вам панорамка.