Про самоізоляцію. Частина друга. Вижниця

[falkoner]

Ой видно село, широке село під горою,
Ой там їдут стрільці, січовії стрільці до бою.
Їдуть вони, їдуть крізь широке поле,
Хлопці ж бо то хлопці, як соколи.

Про самоізоляцію. Частина перша. Кути

Отож, минулий пост я закінчив на тому, як ми перейшовши міст через Черемош потрапили до сусіднього селища і до сусідньої області заодно. Сьогодні розповім вам про Вижницю, містечко в Чернівецькій області.

Місто зустрічає нас заметами, але дороги розчищені. Не ідеально, звичайно, але ходити доволі комфортно. Але сніг) . Цього року ми його бачили небагато, тож тішилися як діти.



Тут у нас культура. Доречі, наявність лавочок просто на вулицях, скверах, кароч громадських містах в Україні чомусь рідкість в маленьких містах, тим більше селах.



Сучасна будівля Церкви Адвентистів Сьомого дня, урізнуманітнює невиразну забудову околиці містечка.



Вижницька ратуша — побудована на початку XX ст. Споруда двоповерхова, у плані П-подібна. Зведена у класичному стилі з елементами еклектики.
За весь час свого існування ратуша виконувала адміністративні функції: була магістратом за Австро-Угорщини, примарією — під час румунської окупації, повітовою управою — за часів відновлення української державності у 1918—1920 роках. У часи Незалежної України тут було відділення Держказначейства, а декілька років тому в будівлі розмістився міській суд.
Напроти неї пам'ятник Лук'яну Кобилиці ( встановлено в 2007 році), депутат австрійського парламенту, був очільником місцевого повстання.



Ще в центрі, на площі Ринок, нас зацікавив ... кінотеатр! І це в містечку з 4 тисячами жителів ( станом на 2016). Тут навіть показують, щось. Правда розкладу немає, треба домовлятися про перегляд, якщо назбирається певна кількість осіб.



В центрі взагалі доволі симпатична забудова, багато чого збереглося ще з часів Австро-Угорщини.
Думаю. зараз саме час розказати трохи сухих історичних фактів про Вижницю.

Місто розташоване на межі Чернівецької та Івано-Франківської областей, на річках Черемоші та Виженці, в межах Вижницької улоговини, за 70 км від обласного центру.

Коли виникла Вижниця, докладно невідомо. За однією з версій місто вперше згадується в літописах як городок на Черемоші під 1158 роком. За іншими даними, перша згадка про місто міститься у молдовському літописі за 1501 рік.

У 1514–1574 роках місто перебувало під владою турків.

До 1774 року Вижниця входила до складу Молдовського князівства, після цього — Габсбурзької монархії (з 1804 року Австрійської імперії, з 1867 року — Австро-Угорщини).

Вижниця розвивалася як торгове поселення, тісно пов'язане з гірськими і низинними районами Буковини, славилася хорошими ярмарковими традиціями. Статус ярмаркового місця поселення отримало 1767 року.

Наприкінці XVIII століття, з початком розвитку лісової промисловості, Вижниця стає важливим пунктом торгівлі деревиною. Після регулювання русла Черемошу (1790–1812 роки) будівельний ліс і дрова сплавлялися до Чернівців, а звідти по ґрунтовій дорозі через Бояни — на Бессарабію і Поділля. Основна маса міщан займалась торгівлею і ремеслами.

Жорстока експлуатація, свавілля чиновників і дідичів викликали масові виступи і хвилювання серед народних мас. Населення гір піднялось на антифеодальну боротьбу. В 1817—1830 роках поблизу Вижниці діяв загін опришків, очолюваний Мироном Штолюком. В 1848—1849 роках вижницькі селяни брали участь в антифеодальному русі під керівництвом Лук'яна Кобилиці.

1855 року Вижниця стала повітовим центром.

Місто сильно постраждало в часи Першої світової війни. До складу міста включене село Рівня — тепер це західна частина міста, відділена річкою Виженка.



Гуляємо центром далі. Навтроти широкоекранного кінотеатру імені Т.Г. Шевченка встановлено пам'ятник , як не дивно, Т.Г. Шевченку ! Він також в хутрі, як і його колєга з Кутів)).



Ці фото зроблені 30-го грудня, тож місто жило передноворічними клопотами. Центр Вижниці прикрасили перед святами. Доволі симпатично).







Головна ялинка міста).



За нею будівля Будинку народної творчості і дозвілля. Будинок культури, кароч.Це — колишня головна синагога міста, споруджена ще у австрійську добу, одна з небагатьох єврейських будівель , що збереглася у Вижниці до нашого часу. Під час Першої світової війни синагогу спалили російські війська, після чого, весь міжвоєнний період вона стояла в руїнах. У 60-ті роки минулого століття колишню синагогу реконструювали та зробили в ній районний будинок культури. Саме тут розпочинав свій творчий шлях майбутній народний артист України Назарій Яремчук у складі ВІА «Смерічка». Батьківська хата Яремчука, де зараз музей, знаходиться в селі Рівня, аел туди ми не ходили.



А ця будівля поруч — колишня міква, що слугували євреям лазнею.



Бачите, доречі, дерева обрізають! Цивілізація!



Ще фоточка колишньої синагоги.



Пішли далі бродити містечком, заодно придивлятися місце, де б це пообідати.



Трохи про сучасних дітей... ой і наговорють всі на них). Не гаджетами єдиними).



Костел Святих Апостолів Петра і Павла побудований місці старого дерев’яного у 1876 році коштами вижницького магната вірменського походження Григорія Айваса.
Храм освячено у 1887 році, у 1946 її закрила радянська влада, а на початку 90-х храм повернули римо-католицькій громаді.
Знаходиться він на вулиці Лук'яна Кобилиці, поруч оглядовий майданчик з непоганим видом на Вижницю.



Пішли далі по вулиці. Надибали старе кладовище. Як висловлювався Сергій Жадан : "Весна на цвинтарі — не найкраща пора"...А зима — нічо так. Атмосферно.



Неподалік знаходиться Миколаївська церква початку ХХ століття ( 1924 рік).
Цей храм було збудовано біля старої дерев'яної церкви св. Параскеви, яку пізніше у 1930 р. перевезли у сусіднє село Багна, де вона існує і нині.
Свого часу це був єдиний в Буковині приклад використання барокового стилю у церковній архітектурі. На жаль, у своєму оригінальному первісному вигляді церква до наших часів не дійшла. У 1961 році в результаті попадання блискавки в церкві сталася пожежа, яка знищила її верхи. Те, що ми бачимо зараз — результат реконструкції на початку 90-х років ХХ століття.
Але і це я побачив тільки в будівельному риштуванні. Щастить нам на ремонти.






В середині доволі атмосферно. Хоч і належить церква РПЦ.



Пішли бродити далі).






Зустріли рібяток, потусили трошки)).



Хороші рібятки)) Добрі)).



Підзакинута будівля якогось виробництва у Вижниці. Цікава архітектура.




Місцевий ДРАЦС ( закс) . Не кожне велике місто може похвалитися таким ошатним палацом урочистих подій.



Передноворічні засніжені вулички Вижниці.











В пошуках працюючого ресторанчику ( Яке працювати, 30 грудня ж !? Державний вихідний!) прогулялися по одній з центральних вулиць містечка — Українській.
Історична пожежна вежа на все ще працюючою пожежною частиною.



Будинок дитячої та юнацької творчості, в якому за румунських часів розташовувалося найпопулярніше у Вижниці кабаре.



Добралися до місцевого вокзалу.



На той час, коли чи перевували у Вижниці, звідси курсував ще потіяг до Чернівців, оці два вагони на фото, якраз чекали на зворотній рейс. Але вичитали, що і його мають скасувати. Вижниця залишиться без пасажирського залізничного сполучення.









Не знаю, як тут з вантажними перевезеннями, але цей доволі симпатичний і ошатний залізничний вокзал стане тепер непотрібним.






21 жовтня – річниця найбільшої повоєнної депортації буковинців. Саме цього дня 1947 року о 6-й годині ранку одночасно по Західній Україні були підняті 26644 родини, або ж 76 192 осіб (на Буковині – 616 родин, 1635 осіб) та в товарних вагонах відправлені «у віддалені райони СРСР».

Головним завданням операції «Захід», як нарекли примусове виселення, було послабити український визвольний рух на цій території.
Виселені буковинці були на «спецпоселення» в Комі АРСР, Казахську РСР, Приморському і Хабаровському краях, Молотовську, Томську, Омську, Тюменську області СРСР.
Загалом, в результаті комуністичного панування на Буковині було депортовано 3774 родини, або ж 11 тисяч 925 чоловік, без врахування останньої хвилі репресій. І без врахування тих, хто загинув чи був засуджений до тривалих термінів ув’язнення через участь у повстанській боротьбі, розстріляних без суду і слідства випадкових учасників подій, без тих, хто загинув під час голодомору 1946-47 років, без розстріляних чи арештованих при спробі перетину кордону, котрих тисячі і десятки тисяч.
Всі інші вже були загнані до колгоспів, із забороною переїжджати до міст та взагалі покидати місця проживання, повстанський опір придушено.

Виженці пам'ятають.. хоч на меморіальних дошках, але пам'ятають 2027 своїх односельців, що змушені були залишити рідні місця.



Красиво тут... коли засніжено.






Цікава господарча будівля поруч з вокзалом.



Вирушили в зворотню путь, так і не знайшовши хоч один працюючий заклад громадського харчування. Нє, ну один ресторан знайшли.. але там було тільки пюре... бо ж ... ДЕРЖАВНИЙ ВИХІДНИЙ! аааа...



Та сама історична будівля пожежної частини.



Поїли ми вже біля автовокзалу в піцерії. Звичайно ж ні про яку місцеву кухню вже не йшлося. Але тепло, смачно. відносно недорого).
Заодно дізналися, на автовокзалі, що виїхати першого числа в сторону Криворівні ( як в нас було заплпновано раніше) жодних шансів немає, бо... ДЕРЖАВНИЙ ВИХІДНИЙ і всі водії не працюватимуть ( насправді все було не так, але кого то колише, який сервіс, ви про що?!)
Повернулися пішки в Кути. Таксі викликати не хотілося, не дуже то ми і потомилися, та і що б ми робили в готелі, Так прогулялися на свіжому повітрі.






Це вже майже в центрі Кутів. Котяра Філімон). Хазяйка аж з дому вийшла подивитися на двої чудікв, що пристають до її кота. Хоча Філімон був не проти зовсім).



Історична ратуша в Кутах. про неї я розповім якось іншим разом. Ми ж ще завернули в місцевий ресторан з автентичною назвою "Люкс", спитали що в них зі святкуванням Нового Року, дуже хотілося олів'є).
500 грн з людини.. в ці гроші входить 4 гарячих закуски, 10 холодних... олів'єв в список то входило, але як подумали, що то істи цілу ніч.. та ну його) Краще шампанське в ліжечку). Але то вже зовсім інша історія. Буде цікаво. Не перемикайтеся.



Booking тимчасово завершив свою реферальну програму, тож знижку ( суттєву, до 39 $) ви можете отримати тільки за одним з моїх реферальних лінків. Потрідно зареєструватися на AirBnb через посилання www.airbnb.ru/c/shuras1 - і отримати плюшки. Ну і мені трохи перепаде).