![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Про відпустку18. Частина друга. I left my heart in Sarajevo
Або я міг би працювати десь на автозаправці в горах
Боснії і Герцеговини, приязно вітатися клієнтам, знати всіх у околиці
Банської Луки, дослухатися до обідніх новин з маленького
радіоприймача, почути зранку пісню і цілий день наспівувати:
«Сараєво, серце моє»
Боснії і Герцеговини, приязно вітатися клієнтам, знати всіх у околиці
Банської Луки, дослухатися до обідніх новин з маленького
радіоприймача, почути зранку пісню і цілий день наспівувати:
«Сараєво, серце моє»
Про відпустку18. Частина перша. Будапешт транзитний
Півторагодинний переліт ( але я успішно встиг поспати трошки) і от наш літак приземлився в Міжнародному аеропорту Сараєво ( ще його називають Аеропорт Бутмир). В аеропорта цікава і трагічна історія, але про то якось іншим разом. Спочатку про наші перші години в столиці Боснії і Герцеґовини.
Добратися до центру міста з аеропорту можна двома способами. Крім таксі, звичайно.
Перший простий. Сісти на цілодовий шатл від дверей аеропорту до Башчаршиї ( істоичний центр міста. Ми там жили, тож нам туди і потрібно). Проїзд коштує 5 КМ ( Конвертаційна марка, 2 марки - 1 Євро)... Ну і другий спосіб важчий, довший , дешевший і цікавіший. Отже такий, що підходить нам).
Приблизно в кілометрі від аеропорту знаходиться зупинка громадського транспорту Добриня 3 ( Dobrinja-3), звідки до центру міста відправляються тролейбуси №103 і №107. Одноразовий проїзд в транспорті коштує 1,6 КМ, якщо купувати квиточок на зупинці і 1,8 КМ, якщо купувати його у водія.
Весело і задорно вирушили до Добрині). Проте, якщо йдеш з двома наплічниками ( ми брали з собою один великий багаж на двох), то пройти кілометр здається не такою вже й класною ідеєю. До того ж нам на зустріч проїхав тралік №103. Та і зупинки були раніше. Вирішили перепитати в місцевих).
Зловили якогось хлопчика ( який дивився на нас як на гуманоїдів з іншої планети), порозпитували де зупинка, в яку сторону в їхати в центр... Треба було бачити очі хлопчика. Ми розпитували його англійською і от НАРЕШТІ він зрозумів, для чого в школі його мучили тою мовою, що це було не даремно! Це безцінно.
Добрели до зупинки. Змогли навіть в басусі там купити квитки ( для неї ми також були трошки схожі на інопланетян), дочекалися навіть тролейбуса . А от з компостером я ( інженер, на хвилиночку) справитися так і не зміг). Тут на мене вже як на дуріка дивилися всі пасажири. Благо якійсь тітоньці набридло спостерігати за моїми муками, то показала як це робиться.
Тролейбусом від аеропорту в центр їхати довго. Але цікаво. Поспостерігали за людьми,повитріщалися у вікна. Вийшли на зупинці Skenderija і потулили непоспішаючи вздовж Міляцки в сторону площі Себіль (Sebilj).
Академія мистецтв. У вечірній і нічний час міст Festina Lente підсвічується світлодіодами. Проект мосту був розроблений групою боснійських студентів-архітекторів - 38 метрів «петлі», розташованої над річкою, а його концептуальне назва в перекладі з латини означає «поспішати повільно».
Місцеві наполягають на унікальності мосту. але такий бачив в Боржомі ще 6 років тому.
Ми от і поспішали повільно до свого пансіону. Милувалися заходом сонця над Міляцкою. Собака також милується.
Зустріли якусь процесію. Так і не зрозуміли, проти чого чи за що вони мітингували. Але весело. З барабанами. Красивою колоною.
Поселилися в пансіоні Sebilj . Я тут зупинявся в 2016 році, коли подорожував Балканами самостійно. Чудове відношення ціна/якість. Не фонтан, але в центрі, відносно чистенько. Цього разу нас заселили в велику класну кімнату. Єдиний мінус було дуже шумно, особливо вночі. Десь поряд якийсь кабак знаходився, в якому пів ночі зависала місцева молодь. В цей вечір я більше не фоткав. Залишив камеру, і ми пішли просто погуляти вечірнім вже містом. Походили по туристичному базарчику, погляділи що на те, що поряд з нами. Зайшли в супермаркет, купили пивка і пішли відпочивати і розробляти коварні плани на наступний день.
Наступний день ми розпочали з площі Башчаршия (Baščaršija) , де знаходиться один з символів міста - фонтан Sebilj.
Цей дерев'яний фонтан в османському стилі , побудований Мехмедом Паша Кукавіце в 1753 році.
Звичайно ж випили боснійської кави. Як я люблю. Міцна. Але головне сам ритуал. Таке враження, що місцеві чоловіки цілий день тільки тим і займаються, що сидять, говорять і п'ют
Величезні зграї голубів також є символами площі і міста. Особливо підприємливі жителі продають тут туристам корм для цих літаючих пацюків. Голуби їм підіграють і перебирають харчами)).
Башчарчишська мечеть. Як реставрувалася 2 роки тому. так і продовжує.
Ну і рушили в гору) Завжди йдіть в гору. Там найкрасивіше). Будівля на фото Факультет ісламських наук університету Сараєво.
Вів я Оленку в нетрі мусульманського району Башчаршия , на пагорб , до Білої фортеці. І хоча свого часу бував там кілька разів, все одно трохи блуканули... але тут заблукати це суперськи. Бродити вулицями цього автентичного і атмосферного району дуже класно. Нам ще пощастило, людей тут в цей час було не багато.
От і перший вид на місто. Вийшли на терасу якогось будиночку... Сонячно.
Далі вгору.
Мішанина.. ні .. не культур. Часів. Дуже атмосферно.
Район дуже чистий, вузенькі вулички. Традиціні широкі дахи захищають від сонця. Вгору проте дертися не легко).
Мечеті на кожному кроці. Дуже різні за формою і архітектурою.
Багато котиків). Оленка відірвалася) Всіх погладити. всім почухати за вушком.
Для розуміння рельєфу. Горизонт не завалений.
І от нарешті наша мета. Вибралися на пагорб до Білої фортеці. Тут краса. Я був тут і на світанку , і вночі, і дощ... Але найкаще тут було вдвох).
Шикарна панорама міста відкривається звідси.
Сама ж фортеця переживає не найкращі свої часи зараз. Видно, що трохи рідремонтували, але все ж.
Можна через вікна ( бійниці) вибратися зовні за стіни, там є майданчик. Стрьомний. Не огороджений зовсім. Але вид звідти.. шикарний.
.
Ну і куди ж без традиційної панорами. Клікається
Почали спускатися до Жовтого Бастінону. Ще один оглядовий майданчик в цьому районі, значно нижче за Білу фортецю , але вид звідти також непоганий.
Якщо вибрати правильний шлях, то періодично відкривають види на місто.
А от і сам Жовтий бастіон. Він більш "цивілізований". На ніч закривається. На території знаходиться ресторанчик. Туристі тут значно більше, бо дістатися сюди значно легше від центру міста.
А види звідси також непогані.
Вездисущі китайці.
Знову панорамка.
Одне з найулюбленіших фото звідси.
Майде відразу під оглядовим майданчиком Меморіальне кладовище Ковачі (Šehidsko mezarje Kovači).
Починаючи з 2 травня 1992 року Сараєво протягом 1425 днів було в облозі сербськими військами. За цей час місто в середньому потрапляло 329 мін на день. Крім того,були дуже активні снайпери.
Під час облоги було убито 11 541 мешканців, у тому числі 1500 дітей, 56 тисяч отримали поранення.
Багато жертв поховані на цьому кладовищі.
Щоб пам'ятали.
Турецький культурний центр. Різні мусульманські організації дуже активні в місті, хоча б я не назвав його надміру мусульманським. Так, багато жінок в хіджабах і чадрах, але вони можуть спокійно йти під ручку з дівчатами в коротких шортах. Тут ще пам'ятають жахи війни, тут відносяться рівно до представників різних релігій.
Це ми. Прювед!
Спускаємося вниз.
А от і знову Міляцка.
Вєчніца. Національна бібліотека Боснії і Герцеговини ( Gradska vijećnica Sarajevo), яку чомусь закордоном називають Town hall — найбільша наукова бібліотека країни, розташована в столиці Сараєво. Будівля бібліотеки була споруджена в 1892—1894 роках за планами австрійського архітектора Александра Віттека. Спершу тут розташовувалася міська ратуша. Будівля є яскравим зразком так званого псевдомавританського стилю.
Бібліотека була заснована 31 жовтня 1945 року як Національна й університетська бібліотека в Сараєво. З 1948 року бібліотека розташувалася в приміщенні ратуші. У ніч на 26 серпня 1992 року бібліотека була зруйнована в ході осади Сараєво. Внаслідок пожежі майже всі фонди бібліотеки було втрачено. Після балканської війни будівлю було відреставровано, що стало символом відновлення міста і країни.
Ну... а жебрачка на передньому фоні... Знову про контрасти.
Ми ж рушили до нещодавно відновленої Требевицької канатної дороги. Подивилися. що працює до 20:00 ( 19:00 було авторитетно закреслено маркером). Вирішили повернутися і піднятися на гору Требевич на заході сонця. Отже про це я розкажу в наступному пості.
А далі вирішили відпочити і завернули в Сараєвську броварню. яка знаходиться поряд).
Видів роздивного пива тут два. Темне і світле. Вгадайте, яке ми обрали?)).
Посиділи, відпочили і рушили далі.
Але то вже інша історія. Не перемикайтеся, буде цікаво.
Якщо ви збиоаєтеся кудись пождорожувати, то можете трошки зекономити на житлі, забронювавши його через мої реферальні лінки:
www.airbnb.ru/c/shuras1
На airbnb треба зареєструватися
І зробитити перше бронювання від 75$, то 39$ отримаєте назад
Якщо ви юзаєте Booking.com, то зекономте собі 15 $ забронювавши щось через це ось посилання
Ну і мені щось перепаде)).
Перший простий. Сісти на цілодовий шатл від дверей аеропорту до Башчаршиї ( істоичний центр міста. Ми там жили, тож нам туди і потрібно). Проїзд коштує 5 КМ ( Конвертаційна марка, 2 марки - 1 Євро)... Ну і другий спосіб важчий, довший , дешевший і цікавіший. Отже такий, що підходить нам).
Приблизно в кілометрі від аеропорту знаходиться зупинка громадського транспорту Добриня 3 ( Dobrinja-3), звідки до центру міста відправляються тролейбуси №103 і №107. Одноразовий проїзд в транспорті коштує 1,6 КМ, якщо купувати квиточок на зупинці і 1,8 КМ, якщо купувати його у водія.
Весело і задорно вирушили до Добрині). Проте, якщо йдеш з двома наплічниками ( ми брали з собою один великий багаж на двох), то пройти кілометр здається не такою вже й класною ідеєю. До того ж нам на зустріч проїхав тралік №103. Та і зупинки були раніше. Вирішили перепитати в місцевих).
Зловили якогось хлопчика ( який дивився на нас як на гуманоїдів з іншої планети), порозпитували де зупинка, в яку сторону в їхати в центр... Треба було бачити очі хлопчика. Ми розпитували його англійською і от НАРЕШТІ він зрозумів, для чого в школі його мучили тою мовою, що це було не даремно! Це безцінно.
Добрели до зупинки. Змогли навіть в басусі там купити квитки ( для неї ми також були трошки схожі на інопланетян), дочекалися навіть тролейбуса . А от з компостером я ( інженер, на хвилиночку) справитися так і не зміг). Тут на мене вже як на дуріка дивилися всі пасажири. Благо якійсь тітоньці набридло спостерігати за моїми муками, то показала як це робиться.
Тролейбусом від аеропорту в центр їхати довго. Але цікаво. Поспостерігали за людьми,повитріщалися у вікна. Вийшли на зупинці Skenderija і потулили непоспішаючи вздовж Міляцки в сторону площі Себіль (Sebilj).
Академія мистецтв. У вечірній і нічний час міст Festina Lente підсвічується світлодіодами. Проект мосту був розроблений групою боснійських студентів-архітекторів - 38 метрів «петлі», розташованої над річкою, а його концептуальне назва в перекладі з латини означає «поспішати повільно».
Місцеві наполягають на унікальності мосту. але такий бачив в Боржомі ще 6 років тому.
Ми от і поспішали повільно до свого пансіону. Милувалися заходом сонця над Міляцкою. Собака також милується.
Зустріли якусь процесію. Так і не зрозуміли, проти чого чи за що вони мітингували. Але весело. З барабанами. Красивою колоною.
Поселилися в пансіоні Sebilj . Я тут зупинявся в 2016 році, коли подорожував Балканами самостійно. Чудове відношення ціна/якість. Не фонтан, але в центрі, відносно чистенько. Цього разу нас заселили в велику класну кімнату. Єдиний мінус було дуже шумно, особливо вночі. Десь поряд якийсь кабак знаходився, в якому пів ночі зависала місцева молодь. В цей вечір я більше не фоткав. Залишив камеру, і ми пішли просто погуляти вечірнім вже містом. Походили по туристичному базарчику, погляділи що на те, що поряд з нами. Зайшли в супермаркет, купили пивка і пішли відпочивати і розробляти коварні плани на наступний день.
Наступний день ми розпочали з площі Башчаршия (Baščaršija) , де знаходиться один з символів міста - фонтан Sebilj.
Цей дерев'яний фонтан в османському стилі , побудований Мехмедом Паша Кукавіце в 1753 році.
Звичайно ж випили боснійської кави. Як я люблю. Міцна. Але головне сам ритуал. Таке враження, що місцеві чоловіки цілий день тільки тим і займаються, що сидять, говорять і п'ют
Величезні зграї голубів також є символами площі і міста. Особливо підприємливі жителі продають тут туристам корм для цих літаючих пацюків. Голуби їм підіграють і перебирають харчами)).
Башчарчишська мечеть. Як реставрувалася 2 роки тому. так і продовжує.
Ну і рушили в гору) Завжди йдіть в гору. Там найкрасивіше). Будівля на фото Факультет ісламських наук університету Сараєво.
Вів я Оленку в нетрі мусульманського району Башчаршия , на пагорб , до Білої фортеці. І хоча свого часу бував там кілька разів, все одно трохи блуканули... але тут заблукати це суперськи. Бродити вулицями цього автентичного і атмосферного району дуже класно. Нам ще пощастило, людей тут в цей час було не багато.
От і перший вид на місто. Вийшли на терасу якогось будиночку... Сонячно.
Далі вгору.
Мішанина.. ні .. не культур. Часів. Дуже атмосферно.
Район дуже чистий, вузенькі вулички. Традиціні широкі дахи захищають від сонця. Вгору проте дертися не легко).
Мечеті на кожному кроці. Дуже різні за формою і архітектурою.
Багато котиків). Оленка відірвалася) Всіх погладити. всім почухати за вушком.
Для розуміння рельєфу. Горизонт не завалений.
І от нарешті наша мета. Вибралися на пагорб до Білої фортеці. Тут краса. Я був тут і на світанку , і вночі, і дощ... Але найкаще тут було вдвох).
Шикарна панорама міста відкривається звідси.
Сама ж фортеця переживає не найкращі свої часи зараз. Видно, що трохи рідремонтували, але все ж.
Можна через вікна ( бійниці) вибратися зовні за стіни, там є майданчик. Стрьомний. Не огороджений зовсім. Але вид звідти.. шикарний.
.Ну і куди ж без традиційної панорами. Клікається
Почали спускатися до Жовтого Бастінону. Ще один оглядовий майданчик в цьому районі, значно нижче за Білу фортецю , але вид звідти також непоганий.
Якщо вибрати правильний шлях, то періодично відкривають види на місто.
А от і сам Жовтий бастіон. Він більш "цивілізований". На ніч закривається. На території знаходиться ресторанчик. Туристі тут значно більше, бо дістатися сюди значно легше від центру міста.
А види звідси також непогані.
Вездисущі китайці.
Знову панорамка.
Одне з найулюбленіших фото звідси.
Майде відразу під оглядовим майданчиком Меморіальне кладовище Ковачі (Šehidsko mezarje Kovači).
Починаючи з 2 травня 1992 року Сараєво протягом 1425 днів було в облозі сербськими військами. За цей час місто в середньому потрапляло 329 мін на день. Крім того,були дуже активні снайпери.
Під час облоги було убито 11 541 мешканців, у тому числі 1500 дітей, 56 тисяч отримали поранення.
Багато жертв поховані на цьому кладовищі.
Щоб пам'ятали.
Турецький культурний центр. Різні мусульманські організації дуже активні в місті, хоча б я не назвав його надміру мусульманським. Так, багато жінок в хіджабах і чадрах, але вони можуть спокійно йти під ручку з дівчатами в коротких шортах. Тут ще пам'ятають жахи війни, тут відносяться рівно до представників різних релігій.
Це ми. Прювед!
Спускаємося вниз.
А от і знову Міляцка.
Вєчніца. Національна бібліотека Боснії і Герцеговини ( Gradska vijećnica Sarajevo), яку чомусь закордоном називають Town hall — найбільша наукова бібліотека країни, розташована в столиці Сараєво. Будівля бібліотеки була споруджена в 1892—1894 роках за планами австрійського архітектора Александра Віттека. Спершу тут розташовувалася міська ратуша. Будівля є яскравим зразком так званого псевдомавританського стилю.
Бібліотека була заснована 31 жовтня 1945 року як Національна й університетська бібліотека в Сараєво. З 1948 року бібліотека розташувалася в приміщенні ратуші. У ніч на 26 серпня 1992 року бібліотека була зруйнована в ході осади Сараєво. Внаслідок пожежі майже всі фонди бібліотеки було втрачено. Після балканської війни будівлю було відреставровано, що стало символом відновлення міста і країни.
Ну... а жебрачка на передньому фоні... Знову про контрасти.
Ми ж рушили до нещодавно відновленої Требевицької канатної дороги. Подивилися. що працює до 20:00 ( 19:00 було авторитетно закреслено маркером). Вирішили повернутися і піднятися на гору Требевич на заході сонця. Отже про це я розкажу в наступному пості.
А далі вирішили відпочити і завернули в Сараєвську броварню. яка знаходиться поряд).
Видів роздивного пива тут два. Темне і світле. Вгадайте, яке ми обрали?)).
Посиділи, відпочили і рушили далі.
Але то вже інша історія. Не перемикайтеся, буде цікаво.
Якщо ви збиоаєтеся кудись пождорожувати, то можете трошки зекономити на житлі, забронювавши його через мої реферальні лінки:
www.airbnb.ru/c/shuras1
На airbnb треба зареєструватися
І зробитити перше бронювання від 75$, то 39$ отримаєте назад
Якщо ви юзаєте Booking.com, то зекономте собі 15 $ забронювавши щось через це ось посилання
Ну і мені щось перепаде)).