![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Про Вінницю. Один день
Гей-гей-гей Вінниця
То не місто, а село.
Гей-гей-гей Вінниця
Куди мене це занесло?
То не місто, а село.
Гей-гей-гей Вінниця
Куди мене це занесло?
У славне місто Вінниця я катався восени минулого року. Як завжди по роботі - то відбувається трохи спонтанно.
Квиточки мав на ранішній потяг.
Зранку сів ( тобто ліг досипати) о сьомій. Об одинадцятій годині вже понаїхав. Цікаво. що крім мене у вагоні був ще один пасажир (потяг "Харків - Вінниця").
Об'єкт моєї поїздки знаходився в якихось єбенях, тож спочатку поїхав туди. Попрацював в поті лиця. Ну а далі, що. Вбивати час до вечірнього поїзда. Вирішив махнети в місцевий зоопарк. Але про нього буде окрема розповідь. Сьогодні покажу те, що бачив до і після відвідин місцевого звіринця.
Неподалік від вокзалу, на перетині проспекту Коцюбинського і вулиці Замостянської стоїть на постаменті такий от літак. Явно радянська спадщина. Але в українські кольори пофарбований. Взагалі симпатично виглядає.
Тут же велика стоянка Nextbike. Здалося. що ця менежа більше тут розвинена ніж в столиці і точно тими велосипедами активніше користуються. В центрі бачив купу людей на прокатних веліках. Я ще не сподобився то спробувати. Ви користувалися в себе в місті?
А це коло на вулиці Київській ( на перехресті з вулицею Сергія Затулінського) - це по дорозі в Подільський зоопарк. Чи по дорозі звідти. скоріше)).
Від звіринця вирішив трохи прогулятися пішки, зі сподіваннями побачити щось цікавеньке. Але ніфіга. Звичайний спальний район. Хоч і відносно чистий.
Тож на найближчій зупинця я погрузився в тролейбус ( маршрутки використовую тільки з крайньої необхілності - вони мають вимерти!) і поїхав в сторону центру. Вийщов біля міського парку. Ним же і пішов бродити.
Добрів до площі Гагаріна. Купив собі водички в Сільпо, яке заходиться в приміщенні Вінницького універмагу. Знайомі місця. Гуляли тут з Оленкою раніше . Але тоді погода була не така позитивна). Таверна де ми тоді їли вже всьо).
Стандартно. Пішов по Соборній - найцентральнішій вулиці міста.
Мурали.
Шикарна будівля Вінницької гімназії №2.
Пішов на звук, чи то на запах. Знову завернув в Центральний міський парк).Це от будівля літнього театру в ньому.
В парку відбувалос ясвяткування Для Грузії, чи щось типу цього. Шашлики, лаваші .. всі діла... перекусив. Попри старання ведучого/тамади масові народні гуляння відбувалися якось жиденько. Народ категорично відмовлявся веселитися.
Тому полишив я це гибле діло і пішов гуляти по новим " житловим мікрорайонам"))
Знову Соборна і знову муральчик на будинку.
"Дерево свободи" . Новий пам'ятник- меморіал, коли ми були тут минулого разу - його не було ще. Сильно, нестандартно. Мені явно більше подобається за оті звичні свічки...Цвіт вишні ( сакури) присвячено Героям Небесної сотні та Революції Гідності.
Поряд Вінницький академічний музично-драматичний театр ім. Садовського.
Тут же на площі дуже влучні мурали про дитячі мрії. В дуже правильному місці. Головне зараз не просрати майбутнє.
Ми ж змушені жити в суспільстві, де купа людей збирається " по приколу" голосувати за клоуна... і голосували за цека... не просрати.. ще трохи протриматися... це пів поколіннячка...
Не зміг пройти повз. Просто шикарне вінтажне авто вінтажного телебачення))).
Гуляю далі. Будівля Вінницької обласної ради.
Зараз це синагога. Раніше це був будинок Бродського. Не нашого теперішнього їбанутого, а нормального Бродського з початку ХХ сторіччя ( будинок зведено 1910 року).
Ну і куди ж без символа міста - Водонапірної вежі. Історії її створення розказувати не буду, то легко з інтернетах знайти.
Зараз в середині неї знаходиться Музей пам'яті воїнів Вінниччини.
28 вересня синулого року у Вінниці з'явилася .. площа Ліверпуля!
Таку назву надали безіменній раніше місцині ( біля Макдональдса місцевого), де раніше було відкрито сквер ім Бітлз).
Там прикольно. Наставили лавок, музика The Beatles лунає.. фотозона, знову ж таки. Цікаво. як сквер пережив зиму і чи не переламав там все син Порошенка?
Гуляю далі по Соборній. Йду в сторону Південного Бугу.
Церква пресвятої діви Марії Ангельської
Місцевий магазин Рошен. Тут завжди класні інсталяції на вході. Цього разу - зайці).
Свято-Преображенський кафедральний собор. Коли фоткав, то він був ще кацапського патріархату.
Став першим у Вінниці храмом, який перейшов до ПЦУ.
Красивий Храм Покрова Пресвятої Богородиці(УГКЦ) на березі Південного Бугу.
По трошки до міста підкрадався вечір...а я...
Добре-добре. Зізнаюсь. Йшов дивитися на Вінницькі фонтани. Ніколи не бачив їх.
Та і цього разу побачив не дуже). Справа в тому, що повноцінна вистава мала розпочинатися о 20:00, а я в тей час мав вже бути як мінімум на вокзалі, як максимум у вагоні. Тож посидів, подивився на пробні запуски... красиво... Понаїду якось сюди з Оленкою ціленаправлено на самі фонтани...
Поки сидів. їв снеки і попивав... фанту з фляжки... підсів до мене якийс мужик.. довго розказував про "важке життя", про "заробітки за кордоном".... про " а от раніше"... ледь стримумвався щоб зі своєю безмежною любов'ю до людей не послати його на хутір метеликів ловити. Відмовчувався і кивав. Дуже швидко стало зрозуміло що хотів то дядька.. отримав свою цигарку і пішов набридати якій жіночці, що привела споглядати фонтани цілий кагал дітей...
Я ж трохи ще поспостерігав за репетиціями і рушив на вокзал.
О 12 ночі вже спав в своєму ліжечку). Бачив сни.. про фонтани.
А ви не перемикайтеся, колись ще розкажу вам цікаве про Подільський зоопарк. Доволі непоганий, доречі.
Об'єкт моєї поїздки знаходився в якихось єбенях, тож спочатку поїхав туди. Попрацював в поті лиця. Ну а далі, що. Вбивати час до вечірнього поїзда. Вирішив махнети в місцевий зоопарк. Але про нього буде окрема розповідь. Сьогодні покажу те, що бачив до і після відвідин місцевого звіринця.
Неподалік від вокзалу, на перетині проспекту Коцюбинського і вулиці Замостянської стоїть на постаменті такий от літак. Явно радянська спадщина. Але в українські кольори пофарбований. Взагалі симпатично виглядає.
Тут же велика стоянка Nextbike. Здалося. що ця менежа більше тут розвинена ніж в столиці і точно тими велосипедами активніше користуються. В центрі бачив купу людей на прокатних веліках. Я ще не сподобився то спробувати. Ви користувалися в себе в місті?
А це коло на вулиці Київській ( на перехресті з вулицею Сергія Затулінського) - це по дорозі в Подільський зоопарк. Чи по дорозі звідти. скоріше)).
Від звіринця вирішив трохи прогулятися пішки, зі сподіваннями побачити щось цікавеньке. Але ніфіга. Звичайний спальний район. Хоч і відносно чистий.
Тож на найближчій зупинця я погрузився в тролейбус ( маршрутки використовую тільки з крайньої необхілності - вони мають вимерти!) і поїхав в сторону центру. Вийщов біля міського парку. Ним же і пішов бродити.
Добрів до площі Гагаріна. Купив собі водички в Сільпо, яке заходиться в приміщенні Вінницького універмагу. Знайомі місця. Гуляли тут з Оленкою раніше . Але тоді погода була не така позитивна). Таверна де ми тоді їли вже всьо).
Стандартно. Пішов по Соборній - найцентральнішій вулиці міста.
Мурали.
Шикарна будівля Вінницької гімназії №2.
Пішов на звук, чи то на запах. Знову завернув в Центральний міський парк).Це от будівля літнього театру в ньому.
В парку відбувалос ясвяткування Для Грузії, чи щось типу цього. Шашлики, лаваші .. всі діла... перекусив. Попри старання ведучого/тамади масові народні гуляння відбувалися якось жиденько. Народ категорично відмовлявся веселитися.
Тому полишив я це гибле діло і пішов гуляти по новим " житловим мікрорайонам"))
Знову Соборна і знову муральчик на будинку.
"Дерево свободи" . Новий пам'ятник- меморіал, коли ми були тут минулого разу - його не було ще. Сильно, нестандартно. Мені явно більше подобається за оті звичні свічки...Цвіт вишні ( сакури) присвячено Героям Небесної сотні та Революції Гідності.
Поряд Вінницький академічний музично-драматичний театр ім. Садовського.
Тут же на площі дуже влучні мурали про дитячі мрії. В дуже правильному місці. Головне зараз не просрати майбутнє.
Ми ж змушені жити в суспільстві, де купа людей збирається " по приколу" голосувати за клоуна... і голосували за цека... не просрати.. ще трохи протриматися... це пів поколіннячка...
Не зміг пройти повз. Просто шикарне вінтажне авто вінтажного телебачення))).
Гуляю далі. Будівля Вінницької обласної ради.
Зараз це синагога. Раніше це був будинок Бродського. Не нашого теперішнього їбанутого, а нормального Бродського з початку ХХ сторіччя ( будинок зведено 1910 року).
Ну і куди ж без символа міста - Водонапірної вежі. Історії її створення розказувати не буду, то легко з інтернетах знайти.
Зараз в середині неї знаходиться Музей пам'яті воїнів Вінниччини.
28 вересня синулого року у Вінниці з'явилася .. площа Ліверпуля!
Таку назву надали безіменній раніше місцині ( біля Макдональдса місцевого), де раніше було відкрито сквер ім Бітлз).
Там прикольно. Наставили лавок, музика The Beatles лунає.. фотозона, знову ж таки. Цікаво. як сквер пережив зиму і чи не переламав там все син Порошенка?
Гуляю далі по Соборній. Йду в сторону Південного Бугу.
Церква пресвятої діви Марії Ангельської
Місцевий магазин Рошен. Тут завжди класні інсталяції на вході. Цього разу - зайці).
Свято-Преображенський кафедральний собор. Коли фоткав, то він був ще кацапського патріархату.
Став першим у Вінниці храмом, який перейшов до ПЦУ.
Красивий Храм Покрова Пресвятої Богородиці(УГКЦ) на березі Південного Бугу.
По трошки до міста підкрадався вечір...а я...
Добре-добре. Зізнаюсь. Йшов дивитися на Вінницькі фонтани. Ніколи не бачив їх.
Та і цього разу побачив не дуже). Справа в тому, що повноцінна вистава мала розпочинатися о 20:00, а я в тей час мав вже бути як мінімум на вокзалі, як максимум у вагоні. Тож посидів, подивився на пробні запуски... красиво... Понаїду якось сюди з Оленкою ціленаправлено на самі фонтани...
Поки сидів. їв снеки і попивав... фанту з фляжки... підсів до мене якийс мужик.. довго розказував про "важке життя", про "заробітки за кордоном".... про " а от раніше"... ледь стримумвався щоб зі своєю безмежною любов'ю до людей не послати його на хутір метеликів ловити. Відмовчувався і кивав. Дуже швидко стало зрозуміло що хотів то дядька.. отримав свою цигарку і пішов набридати якій жіночці, що привела споглядати фонтани цілий кагал дітей...
Я ж трохи ще поспостерігав за репетиціями і рушив на вокзал.
О 12 ночі вже спав в своєму ліжечку). Бачив сни.. про фонтани.
А ви не перемикайтеся, колись ще розкажу вам цікаве про Подільський зоопарк. Доволі непоганий, доречі.