![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Про Будапешт. Весна 17. Частина четверта. Соціалістична
Взорвали бюста в саду біля обкому:
У Запоріжжі підірвали бюста.
То наші хлопці, патріоти із «Тризуба»,
Падлюці Сталіну ввалили дуста.
У Запоріжжі підірвали бюста.
То наші хлопці, патріоти із «Тризуба»,
Падлюці Сталіну ввалили дуста.
Про Будапешт. Весна 17. Частина перша. Привіт улюблене місто. Я скучив
Про Будапешт. Весна 17. Частина друга. Похмура
Про Будапешт. Весна 17. Частина третя. Культурна програма
Вирішив трошки побути в тренді і написати пост не в хронологічному порядку.
Зараз всі інтернети гудуть про фільм "Смерть Сталіна", тож я вирішив перескочити кілька днів і багато цікавих історій і показати вам парк Мементо (Memento Park) - музей під відкритим небом на околиці Будапешту, де представлені пам'ятники соціалістичного періоду історії Угорщини.
На заглавній фотографії посту - один з найвідоміших експонатів парку. Правда, він знаходиться перед входом, і побачити його може кожен бажаючий не заходячи в середину. Називається він "Чоботи Сталіна".
А тут настає час ахуїтільної (але правдивої) історії.
Пам'ятник Сталіну в Будапешті з'явився на околиці парку Варошлигет в 1951 році. Гіганську скульптуру радянського лідера вирішили встановити на честь його 70-ти річчя. Вона повинна була демонструвати як сильно угорський народ любить Йосифа Вісаріоновича. Народ, як це часто буває в подібних ситуаціях, ні про що не запитали. Не запитали жителів Будапешту і коли вирішили знищити церкву, що стояла неподалік від місця, яке вибрали для будівництва монументу. Не гоже релігії кидати тінь на великого вождя!
Урочисте відкриття пам'ятника відбулося в грудні 1951 року. Разом з п'єдесталом, на який поставили восьмиметрову бронзову махіну, висота монумента склала 17 метрів (за іншими даними 25). Перед пам'ятником встановили величезну трибуну, напис на якій був таким: «Вождь, учитель і кращий друг угорського народу».
Наступні п'ять років, практично всі урядові мітинги і демонстрації проходили на площі перед пам'ятником радянському вождю. Саме стільки простояв пам'ятник Сталіну в Будапешті.
Під час антикомуністичного повстання в жовтні 1956 року статую скинули з постаменту, а якщо бути точним спиляли на рівні висоти чобіт.
Повстання в результаті придушили, але пам'ятник на місце повернуто не було. Угорці, в буквальному сенсі цього слова, розпиляли істукана на шматочки.
Так в народі з'явився вираз «чоботи Сталіна», а площу, на якій вони стояли, стали частенько називати Швацькою. Доречі, аж до 90-х років перед чоботами Сталіна, так, як і до 1956 року, влаштовували святкові ходи і демонстрації. Але після падіння соцрежіму і трибуну, і постамент з чобітьми демонтували.
Оригінал не зберігся. Перед парком стоїть копія.
Добратися до парку можна як з екскурсією ( 4900 форинтів) з центру міста так і самостійно.
По новій гілці метро ( М4) доїхати треба до станції Kelenföld vasútállomás, а там пересісти на 101, або 150 автобус. Ходять приблизно раз на півгодини. Дивіться тільки, бо 150 ходить тільки у вихідні дні. Ми так тупанули в перший раз , коли приїхали до зупинки автобусів. Поки чекали то вже і вечоріти почало. І сенс їхати в парк пропав. Повернулися через день. Цього разу вже раніше.
Окремо хочу розказати про нову гілку метро. Там ходять ультрасучасні нові поїзди. Без машиністів. Якщо заходиш в перший вагон, можна їхати і вдивлятися в тоннель. Прям мрія дитинства))).
Правда не тільки мого... Довелося поступитися кращим місцем якомусь малому((.
Вхід в парк коштує 1500 форинтів для дорослих. З BudapestCart безкоштовно. Власне, в довідничку до карти ми про парк і вичитали. І не пожалкували ( я - точно), що скаталися.
Ідея створення такого парку належить Ласло Сорену (Szörényi László), а створений він був за проектом архітектора Акош Елоеда (Eleőd Ákos). Парк був відкритий восени 1993 року.
Парк зовсім невеличкий, тут всього 42 експонати.
Для особливо ностальгуючих в приміщенні каси висталені на продаж різні елементи побуту комуністичної епохи. Грамоти, плакати, платівки, значки... шапки вушанки). Лунає соціалістична музика.
Але , сподіваюся, більшість сюди ходить для фану.
Поруч з будкою стоїть ще один символ соціалістичного минулого Східної Європи - автомобіль Trabant виробництва НДР. За 30 з гаком років виробництва, з конвеєра зійшло понад три мільйони малолітражок цієї марки.
Тут же встановлена стара телефонна будка. Обов'язково зайдіть в неї і скористайтеся за призначенням. А не як ми((( Тільки от зараз вичитав, що ми могли зателефонувати Леніну, Сталіну, Брежнєву і багатьом іншим лідерам радянської епохи.
Ну, а тепер в парк.
Барельєф з постамету пам'ятника Сталіну і якись ніпанятний Ленін.
Якісь товариші машуть.
Ще трохи соцреалізму.
А це і реалізмом не назвеш. Якісь гомункули.
Велику частину експозиції займають різні пам'ятні дошки.
Підозрюю, що це пам'ятник Радянському воїну.
Це якісь місцеві комуняки.
Меморіал Бели Куна - одного з найвідоміших угорських комуністів з дуже незавидною долею. У 1919 році Кун очолив соціалістичну революцію і очолив Угорську радянську республіку, яка проіснувала всього 133 дні. Він був змушений покинути Угорщину, більшу частину свого життя Кун прожив в СРСР і був страчений під час чистки 37-38 рр., влаштованої за наказом Сталіна ( несподівано то як). Перед розстрілом його довго катували. Один із заарештованих у той час, пізніше у своїх спогадах писав, що Куна катували так сильно, «що на ньому не залишилося жодного живого місця». Реабілітували угорського комуніста в 1955 році.
Нє.. ті чоботи на вході належать не цьому чуваку)).
Барильєфіще.
Це так званий пам'ятник "Мученикам". Не сперечаюся. Дивитися на це одоробало - та ще мука.
Саме "оце" зображено на більшості рекламних проспектів парку.
Звізда па імєні сонце.. ту-ру-ту. Тож буду в тернді. Давайте срач)).
А це ті , що махали на початку посту . Але зблизька.
Ще однин забавний пам'ятник.
Пам'ятник "зеленим чоловічкам" яких не було в Іспанії в 1936-39 роках. Але з точки зору мистецтва - він реально крутий. Без жартів.
Традиційні рукиякі нічого не крали рятують землю.
Знову барельєфи і пам'ятні дошки...
Ну.. Тут все стандартно. Цей істукан колись стояв на острові Чепель.
А цього товариша особливо полюбили пернаті.
Прямо як поет якийсь. Класичне погруддя.
Ленін-калмик.
Ой. Це я два рази сфоткав один і той самий пам'ятник, чи їх виводок схожих був?
Отака вона.. соціалістична скульптурна школа...
Пам'ятник угорсько-радянської дружби.
До виходу... моні чому це фото нагадує вихід з якогось концтабору...
Ще Ленін.. тут вже національність фіг визначиш.
Вже за теритоією парку знаходиться невелика крита експозиція. Окрім копії вже знайомих нам "чобіт Сталіна" тут виставлено багато історичних документів.Багато розказано про сам парк. Крутять фільми про роботу угорськго КДБ...Але, майже все угорською.
Ворота парку...
Чи потрібні такі парки? На мою думку безумовно. Майбутні покоління мають на власні очі побачити якою дибільною і страшною була комуністична система. Сюди треба приїджати. Ні, зовсім не за ностальгією, а щоб не забувати.
Адже "memento" перекладається з латинської як «пам'ятай».
Далі я спробую повернутися до хронологічного порядку розповіді нашої весняної поїздки до Будапешту.
Буде цікаво. Не перемикайтеся.
А тут настає час ахуїтільної (але правдивої) історії.
Пам'ятник Сталіну в Будапешті з'явився на околиці парку Варошлигет в 1951 році. Гіганську скульптуру радянського лідера вирішили встановити на честь його 70-ти річчя. Вона повинна була демонструвати як сильно угорський народ любить Йосифа Вісаріоновича. Народ, як це часто буває в подібних ситуаціях, ні про що не запитали. Не запитали жителів Будапешту і коли вирішили знищити церкву, що стояла неподалік від місця, яке вибрали для будівництва монументу. Не гоже релігії кидати тінь на великого вождя!
Урочисте відкриття пам'ятника відбулося в грудні 1951 року. Разом з п'єдесталом, на який поставили восьмиметрову бронзову махіну, висота монумента склала 17 метрів (за іншими даними 25). Перед пам'ятником встановили величезну трибуну, напис на якій був таким: «Вождь, учитель і кращий друг угорського народу».
Наступні п'ять років, практично всі урядові мітинги і демонстрації проходили на площі перед пам'ятником радянському вождю. Саме стільки простояв пам'ятник Сталіну в Будапешті.
Під час антикомуністичного повстання в жовтні 1956 року статую скинули з постаменту, а якщо бути точним спиляли на рівні висоти чобіт.
Повстання в результаті придушили, але пам'ятник на місце повернуто не було. Угорці, в буквальному сенсі цього слова, розпиляли істукана на шматочки.
Так в народі з'явився вираз «чоботи Сталіна», а площу, на якій вони стояли, стали частенько називати Швацькою. Доречі, аж до 90-х років перед чоботами Сталіна, так, як і до 1956 року, влаштовували святкові ходи і демонстрації. Але після падіння соцрежіму і трибуну, і постамент з чобітьми демонтували.
Оригінал не зберігся. Перед парком стоїть копія.
Добратися до парку можна як з екскурсією ( 4900 форинтів) з центру міста так і самостійно.
По новій гілці метро ( М4) доїхати треба до станції Kelenföld vasútállomás, а там пересісти на 101, або 150 автобус. Ходять приблизно раз на півгодини. Дивіться тільки, бо 150 ходить тільки у вихідні дні. Ми так тупанули в перший раз , коли приїхали до зупинки автобусів. Поки чекали то вже і вечоріти почало. І сенс їхати в парк пропав. Повернулися через день. Цього разу вже раніше.
Окремо хочу розказати про нову гілку метро. Там ходять ультрасучасні нові поїзди. Без машиністів. Якщо заходиш в перший вагон, можна їхати і вдивлятися в тоннель. Прям мрія дитинства))).
Правда не тільки мого... Довелося поступитися кращим місцем якомусь малому((.
Вхід в парк коштує 1500 форинтів для дорослих. З BudapestCart безкоштовно. Власне, в довідничку до карти ми про парк і вичитали. І не пожалкували ( я - точно), що скаталися.
Ідея створення такого парку належить Ласло Сорену (Szörényi László), а створений він був за проектом архітектора Акош Елоеда (Eleőd Ákos). Парк був відкритий восени 1993 року.
Парк зовсім невеличкий, тут всього 42 експонати.
Для особливо ностальгуючих в приміщенні каси висталені на продаж різні елементи побуту комуністичної епохи. Грамоти, плакати, платівки, значки... шапки вушанки). Лунає соціалістична музика.
Але , сподіваюся, більшість сюди ходить для фану.
Поруч з будкою стоїть ще один символ соціалістичного минулого Східної Європи - автомобіль Trabant виробництва НДР. За 30 з гаком років виробництва, з конвеєра зійшло понад три мільйони малолітражок цієї марки.
Тут же встановлена стара телефонна будка. Обов'язково зайдіть в неї і скористайтеся за призначенням. А не як ми((( Тільки от зараз вичитав, що ми могли зателефонувати Леніну, Сталіну, Брежнєву і багатьом іншим лідерам радянської епохи.
Ну, а тепер в парк.
Барельєф з постамету пам'ятника Сталіну і якись ніпанятний Ленін.
Якісь товариші машуть.
Ще трохи соцреалізму.
А це і реалізмом не назвеш. Якісь гомункули.
Велику частину експозиції займають різні пам'ятні дошки.
Підозрюю, що це пам'ятник Радянському воїну.
Це якісь місцеві комуняки.
Меморіал Бели Куна - одного з найвідоміших угорських комуністів з дуже незавидною долею. У 1919 році Кун очолив соціалістичну революцію і очолив Угорську радянську республіку, яка проіснувала всього 133 дні. Він був змушений покинути Угорщину, більшу частину свого життя Кун прожив в СРСР і був страчений під час чистки 37-38 рр., влаштованої за наказом Сталіна ( несподівано то як). Перед розстрілом його довго катували. Один із заарештованих у той час, пізніше у своїх спогадах писав, що Куна катували так сильно, «що на ньому не залишилося жодного живого місця». Реабілітували угорського комуніста в 1955 році.
Нє.. ті чоботи на вході належать не цьому чуваку)).
Барильєфіще.
Це так званий пам'ятник "Мученикам". Не сперечаюся. Дивитися на це одоробало - та ще мука.
Саме "оце" зображено на більшості рекламних проспектів парку.
Звізда па імєні сонце.. ту-ру-ту. Тож буду в тернді. Давайте срач)).
А це ті , що махали на початку посту . Але зблизька.
Ще однин забавний пам'ятник.
Пам'ятник "зеленим чоловічкам" яких не було в Іспанії в 1936-39 роках. Але з точки зору мистецтва - він реально крутий. Без жартів.
Традиційні руки
Знову барельєфи і пам'ятні дошки...
Ну.. Тут все стандартно. Цей істукан колись стояв на острові Чепель.
А цього товариша особливо полюбили пернаті.
Прямо як поет якийсь. Класичне погруддя.
Ленін-калмик.
Ой. Це я два рази сфоткав один і той самий пам'ятник, чи їх виводок схожих був?
Отака вона.. соціалістична скульптурна школа...
Пам'ятник угорсько-радянської дружби.
До виходу... моні чому це фото нагадує вихід з якогось концтабору...
Ще Ленін.. тут вже національність фіг визначиш.
Вже за теритоією парку знаходиться невелика крита експозиція. Окрім копії вже знайомих нам "чобіт Сталіна" тут виставлено багато історичних документів.Багато розказано про сам парк. Крутять фільми про роботу угорськго КДБ...Але, майже все угорською.
Ворота парку...
Чи потрібні такі парки? На мою думку безумовно. Майбутні покоління мають на власні очі побачити якою дибільною і страшною була комуністична система. Сюди треба приїджати. Ні, зовсім не за ностальгією, а щоб не забувати.
Адже "memento" перекладається з латинської як «пам'ятай».
Далі я спробую повернутися до хронологічного порядку розповіді нашої весняної поїздки до Будапешту.
Буде цікаво. Не перемикайтеся.