![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Про Бєлград. Частина третя. Сумбурна
І лиш там, де тиша грає
Серед звуків і пісень,
Нас останніх привітає
Дивний затишок осель...
Серед звуків і пісень,
Нас останніх привітає
Дивний затишок осель...
Про Франфуркт-на-Майні. Частина перша. Нічна
Про Вільнюс. Частина перша. Ужупіс
Про Будапешт
Про Сараєво. Частина перша. Туман
Про Вільнюс. Частина друга. Нічна
Про Бєлград. Частина перша. Знайомство з містом
Про Вільнюс. Частина третя. Вуличне мистецтво
Про Сараєво. Частина друга. На межі двох культур
Про Мостар
Про Бєлград. Частина друга. Фортеця
Про Франфуркт-на-Майні. Частина друга. Галопом по Європі
Про Вільнюс. Частина четверта. Хто рано встає...
Про Дубровнік і Котор
Про Вільнюс. Частина п'ята. Варта і висота
Про Сараєво. Частина третя. Контрасти
Про Вільнюс. Частина шоста. Під і над хмарами
Про Сараєво. Частина четверта. Нічна
Про Вільнюс. Частина сьома. Тракай
Про Сараєво. Частина п'ята. Ритуальна
Частина розповіді називається "сумбурна", бо більшість подій і місць я відновлював суто по фоткам, бо саме місто якось стерлося з пам'яті. Не зачепило.
Спустившись в Старе місто від фортеці я почав безцільно бродити центральними вуличками в очікуванні часу заселення в хостел.
Якийсь місцевий Патріархат. Підозрюю тут сидять якісь шишки з церкви.
Дуже красива церква св. Архангела Михаілі. З двіницею). Вона дуже велика, тому в кадр не дуже влазила. Хоч вулиця і доволі широка.
Будинок княгині Любіце . Ну, принаймі я так переклав. Конак кнегиње Љубице
В старому місці Бєлграда дуже відчувається, що місто було столицею імперії. Помпезні будинки, широченні вулиці і проспекти. Трохи такий собі сталінський вампір ( одруку нема). Багато будинків кінця 19-го і початку 20-го сторіччя.
Прогулявся трохи по Бєлградській Галереї. Це вуличка, на якій розташовано багато художніх майстерень. Коли я там ходив. вона була на масштабній реконструкції. Показувати гори бруківки і будівельну техніку не буду. Покажу суть.
На фотці треба шукати не котика , а собаку. Кажу ж , Бєлград - місто собак.
Вікна.. які ж вікна...
Воєвода Вук Поповіч показує голубам куди летіти треба.
Тудже, в однойменному парку ( Воєводи Вука (Парк војводе Вука) знаходиться от такий от дивний фонтан.
Фермерський ринок " Зелений віник" ( Пијаца „Зелени венац“) вважається однією з цікавинок міста. але як на мене він страшненький трохи. В сенсі, брудно, багатолюдно, і взагалі... Але дашки класні, так.
Затесався.
Прикольна будівля. А той стовп що попереду то пам'ятник повішеним 17 серпня 41-го п'ятьом учасникам сербського підпілля (Споменик обешенима на Теразијама).
Будівля Смедерівського банку.
Не забуваємо, що Сербія трошки ватненька. Пам'ятник російськму царю.
Будинок Старого Палацу, каже мені гугл. ( Zgrada starog dvora)
З невеличким, але шикарним сквером напроти нього.
Завернув в ту сторону, пройшовся Піонерським парком ( на фото мабуть скульпткра піонера))..
... і вийшов до Нового палацу).
Тут же через парк знаходиться неймовірно красива будівля Народного Зібрання Республіки Сербія (Народна скупштина Републике Србије). Кароч місцева Верховна рада.
На куті парку якраз були закінчували пам'ятник якісь місцевій перемозі при Каймакчалані . На момент, коли зроблено це фото, його ще не відкрили)
От і перехрестя тут... Доречі про перехрестя. В місті майже немає підземних переходів. Рух дуже жвавий, зелене світло для пішоходів дуже коротке, а інтервал між ним дуже довгий. Ходити по місту - справжня мука. Хто там ратує за те, щоб позасипати підземні переходи - погуляйте центром Бєлграда.
Тут же поряд знахдиться головний Поштамп країни. відправив традиційну листівку.
Після цього рушив таки в хостел заселятись. Скинув речі. сходив в душ. Далі фото з моєї другої прогулянки містом цього дня.
Метою моєї прогулянки був величезний Собор св. Савви, але по дорозі до нього побачив не мало цікавого.
Собор св. Марка.
Район, доречі, називається Лондон).
Люблю такі пам'ятники. Вони душевні.
В скверику біля цього граффіті силів і перекусював величезною плєскавіцею. Національною серською відбивною/котлетою і піті. З йогуртом, соусом, овочами...
Дійшов , нарешті до Собору св. Савви.
Серби позиціонують його як найбільший православний храм в світі і будують його.. увага з 1935 року! На момент цих фото ( осінь 2017-го) в середині ще кінь не валявся. Голі бетонні стіни. Але вже служби проходять на аотарі з ОСБ. Свічки там ставлять.
Але буду чесним. Масштаб вражає... щось неймовірно величене. Навіть Софія в Стамбулічи Самеба в Тбілісі, здавалися маленькими, порівняно з ЦИМ.
Поки будувався собор . Богослужіння проводилися тут. Зараз це безіменна капличка поряд з гігантом.Хоча, як на мене вона значно симпатичніша.
Забавно, але майже впритул до гіганської церкви стоїть дуже собі цивільна і совкова будівля Національної бібліотеки Сербії.
Проруч з якою пам'ятник фізику - Ніколі Теслі. Тесла тут взагалі національний герой.
Рушив назад до хостелу. Відпочити трохи перед нічною зйомкою.
На фото будівлі Міністерства оборони Сербії. Знищені американцями в 1999 році. Як я розумію, серби залишили їх напіврозваленими , як пам'ятник американським бомбардуванням. Як на мене - це пам'ятник точності американських ракет. Будівлі навколо - цілюсінькі.
Починає вечоріти...
Ще один пам'ятник відомому сербу.
Ресторан. Чим далі від туристичних маршрутів, тим менше "імперства" навколо.
Харчевня.
Готель "Москва". Що не кажіть, а будівля красива.
На цьому я перериваю свою розповідь про столицю Сербії. Наступного разу буде про нічний Бєлград. Буде цікаво. Не перемикайтесь.
Якийсь місцевий Патріархат. Підозрюю тут сидять якісь шишки з церкви.
Дуже красива церква св. Архангела Михаілі. З двіницею). Вона дуже велика, тому в кадр не дуже влазила. Хоч вулиця і доволі широка.
Будинок княгині Любіце . Ну, принаймі я так переклав. Конак кнегиње Љубице
В старому місці Бєлграда дуже відчувається, що місто було столицею імперії. Помпезні будинки, широченні вулиці і проспекти. Трохи такий собі сталінський вампір ( одруку нема). Багато будинків кінця 19-го і початку 20-го сторіччя.
Прогулявся трохи по Бєлградській Галереї. Це вуличка, на якій розташовано багато художніх майстерень. Коли я там ходив. вона була на масштабній реконструкції. Показувати гори бруківки і будівельну техніку не буду. Покажу суть.
На фотці треба шукати не котика , а собаку. Кажу ж , Бєлград - місто собак.
Вікна.. які ж вікна...
Воєвода Вук Поповіч показує голубам куди летіти треба.
Тудже, в однойменному парку ( Воєводи Вука (Парк војводе Вука) знаходиться от такий от дивний фонтан.
Фермерський ринок " Зелений віник" ( Пијаца „Зелени венац“) вважається однією з цікавинок міста. але як на мене він страшненький трохи. В сенсі, брудно, багатолюдно, і взагалі... Але дашки класні, так.
Затесався.
Прикольна будівля. А той стовп що попереду то пам'ятник повішеним 17 серпня 41-го п'ятьом учасникам сербського підпілля (Споменик обешенима на Теразијама).
Будівля Смедерівського банку.
Не забуваємо, що Сербія трошки ватненька. Пам'ятник російськму царю.
Будинок Старого Палацу, каже мені гугл. ( Zgrada starog dvora)
З невеличким, але шикарним сквером напроти нього.
Завернув в ту сторону, пройшовся Піонерським парком ( на фото мабуть скульпткра піонера))..
... і вийшов до Нового палацу).
Тут же через парк знаходиться неймовірно красива будівля Народного Зібрання Республіки Сербія (Народна скупштина Републике Србије). Кароч місцева Верховна рада.
На куті парку якраз були закінчували пам'ятник якісь місцевій перемозі при Каймакчалані . На момент, коли зроблено це фото, його ще не відкрили)
От і перехрестя тут... Доречі про перехрестя. В місті майже немає підземних переходів. Рух дуже жвавий, зелене світло для пішоходів дуже коротке, а інтервал між ним дуже довгий. Ходити по місту - справжня мука. Хто там ратує за те, щоб позасипати підземні переходи - погуляйте центром Бєлграда.
Тут же поряд знахдиться головний Поштамп країни. відправив традиційну листівку.
Після цього рушив таки в хостел заселятись. Скинув речі. сходив в душ. Далі фото з моєї другої прогулянки містом цього дня.
Метою моєї прогулянки був величезний Собор св. Савви, але по дорозі до нього побачив не мало цікавого.
Собор св. Марка.
Район, доречі, називається Лондон).
Люблю такі пам'ятники. Вони душевні.
В скверику біля цього граффіті силів і перекусював величезною плєскавіцею. Національною серською відбивною/котлетою і піті. З йогуртом, соусом, овочами...
Дійшов , нарешті до Собору св. Савви.
Серби позиціонують його як найбільший православний храм в світі і будують його.. увага з 1935 року! На момент цих фото ( осінь 2017-го) в середині ще кінь не валявся. Голі бетонні стіни. Але вже служби проходять на аотарі з ОСБ. Свічки там ставлять.
Але буду чесним. Масштаб вражає... щось неймовірно величене. Навіть Софія в Стамбулічи Самеба в Тбілісі, здавалися маленькими, порівняно з ЦИМ.
Поки будувався собор . Богослужіння проводилися тут. Зараз це безіменна капличка поряд з гігантом.Хоча, як на мене вона значно симпатичніша.
Забавно, але майже впритул до гіганської церкви стоїть дуже собі цивільна і совкова будівля Національної бібліотеки Сербії.
Проруч з якою пам'ятник фізику - Ніколі Теслі. Тесла тут взагалі національний герой.
Рушив назад до хостелу. Відпочити трохи перед нічною зйомкою.
На фото будівлі Міністерства оборони Сербії. Знищені американцями в 1999 році. Як я розумію, серби залишили їх напіврозваленими , як пам'ятник американським бомбардуванням. Як на мене - це пам'ятник точності американських ракет. Будівлі навколо - цілюсінькі.
Починає вечоріти...
Ще один пам'ятник відомому сербу.
Ресторан. Чим далі від туристичних маршрутів, тим менше "імперства" навколо.
Харчевня.
Готель "Москва". Що не кажіть, а будівля красива.
На цьому я перериваю свою розповідь про столицю Сербії. Наступного разу буде про нічний Бєлград. Буде цікаво. Не перемикайтесь.