![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Про Баку. Частина перша. Космос
П’ятнадцятиповерхові з цегли, дев’ятиповерхові з бетону,
Однакові будинки вздовж і поперек мого району,
Архітектурне різноманіття не загрожує нам,
На хаті з різних кімнат однаковий вигляд з вікна.
Однакові будинки вздовж і поперек мого району,
Архітектурне різноманіття не загрожує нам,
На хаті з різних кімнат однаковий вигляд з вікна.
Наша з Оленкою подорож на Кавказ почалася ще з червня, коли ми не без пригод купили квитки на літаки.
Тріп мав розпочатися зі столиці Азейбарджану - Баку. Летіли ми тули літаком Azerbaijan Airlines з Борисполя. Квитки обійшлися нам в 3000 грн на двох, плюс я ще докупив 1 багаж на двох (25$).
Літак, який літає з Києва до Баку явно не новий, телевізори/монітори в салоні десь початку 90-х, але чистенько і культурненько. З приємного - нас погодували, хоча я що не пригадую, щоб при покупці квитків була така опція. Отже, 3 години і ми приземляємося в аеропорту імені Гейдара Алієва (яка несподівана назва!Правда?). Аеропорт величезний, красивий... і пустий. Побудований він явно на більший потік пасажирів, ніж приймає. Виходимо з терміналу і потрапляємо в маленький космос... але про все поступово...
Перед терміналом людей якось побільше. Відразу починають обступати всюдисущі таксисти , але ми підгодувалися. Маємо на руках аж 4 манати ( 1 манат - приблизно коштує 15 грн) і знаємо, що з аеропорту до міста можна добратися громадським транспортом. Кожні півгодини від від зони "В" в місто відправляються автобуси. Проїзд коштує 1 манат 30 гяпіків. Щоб потрапити в автобус потрібно купити карту в терміналі і поповнити її.
Існує два види карт : Одноразова, яка коштує 20 гяпіків , її можна поповнити максимум на 4 поїзки і багаторазова. Залогова вартість її 2 манати. Термінали не перекладені жодною мовою крім азейбарджанської. Тому довелося просити допомоги в місцевих з поповненням.
Поки чекали відправлення прогулявся і зробив кілька кадрів.
Так от. Про космос. Я про космос в архітектурі. В Баку величезна кількість ультрасучасних будівель з вичурним дизайном. які як на мене, не погано вписуються в ансамбль міста, але.. це все віддає показухою. Я потім колись зупинюсь на цьому докладніше, а сьогодні про перше враження і перші "ах!".
Зона "А" міжнародного аеропорту імені Гейдара Алієва.
Ще одна з принат аеропорту, так звані "Аеропортові ворота" і диспечеерська вежа біля них. Нажаль далеченько вони, сходити сфоткати поближче не було часу.
Місцеві бакинські "кеби". Муніципальне таксі. Як казали місцеві - найдешевше і начесніше в місті. Вони всюди, їх багато, але чомусь завжди, коли я їх бачив, то в голові лунала пісня про "ладу баклажан".
Єдиний мінус експресу від аеропоту в тому, що він зупиняється тільки на двох зупинках, ми проїджали в шестиста метрах від місця, де поселилися, але довелося їхати до кінцевої, до площі 28-го травня. Там ми чомусь вирішили йти до гостьовогу будинку пішки, типу прогулятися. З великим наплімником то не надто зручно було, але трошки погляділи на місто. Підзадовбалися, правда, йти). Особливо напрягала відсутнісь переходів через широченні проспекти. Місто побудовано явно для автомобілістів.
З траблами, але таки знайли забуканий гостьовий будинок. Трошки підохуїли від умов, на фотках все виглядало не так страшно...але ціна ( 20 манатів за кімнату) і факт того, що там там перебути всього пару ночей не дав там звідти втікти). Відпочили, троши розклали речі і знову вийшли в космос.
Жили ми неподалік від одного з символів сучасного баку - культурного центру Гейдара Алієва ( знову ця несподівана назва!))) , тож зрозуміло, що до нього ми пішли спочатку.
Забув про погоду. Після київської температури в + 6 і мряки, бакинські +20 і відсутність будь якого вітру здавалися раєм). В наш перший вечір в баку погода була просто казкова.
Центр побудовано в 2014 році, архітектором виступала геніальна Заха Хадід ( ця дівля була одним з факторів, чому ми взагалі полетіли в Баку). Центр являє собою комплексну споруду, яка включає в себе аудиторіум (конгрес-центр), музей, виставкові зали, адміністративні офіси. Носить ім'я 3-го президента Азербайджану Гейдара Алієва. Вхід коштує 15 манатів. На окремі виставки в холлі - від 5 до 10 манатів.
Завивли ми біля нього на пару годин. Просто неймовірна споруда.
Ці форми. Таі і хотілося розігнатися і по цим скатим стінам забігти на самий верх.
Зодити по стінам, доречі, можна). Як би це дивно не звучало.
Перед центром розбитий симпатичний каскадний парк. Без дерев. але з штучними водоймами. водоспадами. Дуже симпатично.
Коли ми тут були в парку повстановлювали скульптур які зображали різнокольрових равликів і зайців різних. Равлики , особливо малинового кольору . щось дуже смутно мені нагадували)). Кияни зрозуміють)).
Ми от думали, що ця сторона то головний вхід). Виявилося, що зовсім ні, але про те ми дізналися за два дні тільки, коли потрапили сюди ще раз, вже засвітло.
От таку от дивну панораму зафігячив. От чомусь саме так мені хочеться вам показати цю будівлю.
Якою б гарною не була будівля, але треба вирушати далі дивитися місто.
Тут ми знову зробили помилку. Пішли до центру пішки.
Помилкою було навіть не те, що ми пішли до центру пішки, а те, яку дорогу вибрали. Таке враження. що ми з годину йшли по якому ринку Юність. Магазини навколо були виключно будівельні. Поясню. чому ми так ходили багато, прилетіли ми в неділю, і знайи місце де можна поміняти гроші виявилось дуже проблематичним. Все зачинено було.
Вуличка вивела нас до вокзалу. Також дуже крутого і навороченого ( покажу іншим разом) ... і також майже без людей. Залізничне сполучення тут розвинено не дуже. Окрім кількох місцевих електричок поїзди ходять тільки і Тбілісі, Москву і Харків).
А поки я вам покажу трошки космічної бакинської набережної. Куди ми також успішно дійшли пішки, бо ніяк не могли надибати місцевих грошей.
Набережна в Баку мегакрута. Зроблена на славу. Тут і гарний парк, і розваги, і шикарні види, і ультрасучасна архітектури, і цікаві скульптурки та пам'ятнички, і достатня кількість лавок))).
Довжина бакинської набарежної - 15 км. В перший вечір ми пройшли зовсім трошки її... але так приємно було знову повернутися в літо і прогулюватися не поспішаючи біля моря.
Але час піджимав, та і потомилися ми трохи. Таки змогли купити проїздний. З дуру вбухали на нього аж 10 манатів ( проїзд коштує 20 гяпіків, як в метро , так і в автобусах). І майже на останньому метро поїхали відпочивати. На завтра нас чекав Баку вже при денному світлі, але про те наступного разу. Буде цікаво. Не перемикайтеся.
Існує два види карт : Одноразова, яка коштує 20 гяпіків , її можна поповнити максимум на 4 поїзки і багаторазова. Залогова вартість її 2 манати. Термінали не перекладені жодною мовою крім азейбарджанської. Тому довелося просити допомоги в місцевих з поповненням.
Поки чекали відправлення прогулявся і зробив кілька кадрів.
Так от. Про космос. Я про космос в архітектурі. В Баку величезна кількість ультрасучасних будівель з вичурним дизайном. які як на мене, не погано вписуються в ансамбль міста, але.. це все віддає показухою. Я потім колись зупинюсь на цьому докладніше, а сьогодні про перше враження і перші "ах!".
Зона "А" міжнародного аеропорту імені Гейдара Алієва.
Ще одна з принат аеропорту, так звані "Аеропортові ворота" і диспечеерська вежа біля них. Нажаль далеченько вони, сходити сфоткати поближче не було часу.
Місцеві бакинські "кеби". Муніципальне таксі. Як казали місцеві - найдешевше і начесніше в місті. Вони всюди, їх багато, але чомусь завжди, коли я їх бачив, то в голові лунала пісня про "ладу баклажан".
Єдиний мінус експресу від аеропоту в тому, що він зупиняється тільки на двох зупинках, ми проїджали в шестиста метрах від місця, де поселилися, але довелося їхати до кінцевої, до площі 28-го травня. Там ми чомусь вирішили йти до гостьовогу будинку пішки, типу прогулятися. З великим наплімником то не надто зручно було, але трошки погляділи на місто. Підзадовбалися, правда, йти). Особливо напрягала відсутнісь переходів через широченні проспекти. Місто побудовано явно для автомобілістів.
З траблами, але таки знайли забуканий гостьовий будинок. Трошки підохуїли від умов, на фотках все виглядало не так страшно...але ціна ( 20 манатів за кімнату) і факт того, що там там перебути всього пару ночей не дав там звідти втікти). Відпочили, троши розклали речі і знову вийшли в космос.
Жили ми неподалік від одного з символів сучасного баку - культурного центру Гейдара Алієва ( знову ця несподівана назва!))) , тож зрозуміло, що до нього ми пішли спочатку.
Забув про погоду. Після київської температури в + 6 і мряки, бакинські +20 і відсутність будь якого вітру здавалися раєм). В наш перший вечір в баку погода була просто казкова.
Центр побудовано в 2014 році, архітектором виступала геніальна Заха Хадід ( ця дівля була одним з факторів, чому ми взагалі полетіли в Баку). Центр являє собою комплексну споруду, яка включає в себе аудиторіум (конгрес-центр), музей, виставкові зали, адміністративні офіси. Носить ім'я 3-го президента Азербайджану Гейдара Алієва. Вхід коштує 15 манатів. На окремі виставки в холлі - від 5 до 10 манатів.
Завивли ми біля нього на пару годин. Просто неймовірна споруда.
Ці форми. Таі і хотілося розігнатися і по цим скатим стінам забігти на самий верх.
Зодити по стінам, доречі, можна). Як би це дивно не звучало.
Перед центром розбитий симпатичний каскадний парк. Без дерев. але з штучними водоймами. водоспадами. Дуже симпатично.
Коли ми тут були в парку повстановлювали скульптур які зображали різнокольрових равликів і зайців різних. Равлики , особливо малинового кольору . щось дуже смутно мені нагадували)). Кияни зрозуміють)).
Ми от думали, що ця сторона то головний вхід). Виявилося, що зовсім ні, але про те ми дізналися за два дні тільки, коли потрапили сюди ще раз, вже засвітло.
От таку от дивну панораму зафігячив. От чомусь саме так мені хочеться вам показати цю будівлю.
Якою б гарною не була будівля, але треба вирушати далі дивитися місто.
Тут ми знову зробили помилку. Пішли до центру пішки.
Помилкою було навіть не те, що ми пішли до центру пішки, а те, яку дорогу вибрали. Таке враження. що ми з годину йшли по якому ринку Юність. Магазини навколо були виключно будівельні. Поясню. чому ми так ходили багато, прилетіли ми в неділю, і знайи місце де можна поміняти гроші виявилось дуже проблематичним. Все зачинено було.
Вуличка вивела нас до вокзалу. Також дуже крутого і навороченого ( покажу іншим разом) ... і також майже без людей. Залізничне сполучення тут розвинено не дуже. Окрім кількох місцевих електричок поїзди ходять тільки і Тбілісі, Москву і Харків).
А поки я вам покажу трошки космічної бакинської набережної. Куди ми також успішно дійшли пішки, бо ніяк не могли надибати місцевих грошей.
Набережна в Баку мегакрута. Зроблена на славу. Тут і гарний парк, і розваги, і шикарні види, і ультрасучасна архітектури, і цікаві скульптурки та пам'ятнички, і достатня кількість лавок))).
Довжина бакинської набарежної - 15 км. В перший вечір ми пройшли зовсім трошки її... але так приємно було знову повернутися в літо і прогулюватися не поспішаючи біля моря.
Але час піджимав, та і потомилися ми трохи. Таки змогли купити проїздний. З дуру вбухали на нього аж 10 манатів ( проїзд коштує 20 гяпіків, як в метро , так і в автобусах). І майже на останньому метро поїхали відпочивати. На завтра нас чекав Баку вже при денному світлі, але про те наступного разу. Буде цікаво. Не перемикайтеся.