![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Про Шевченківський Гай
То моя земля,
крила з плечей
То моя земля,
радість очей
То моя земля
І б'ється в мені
Гаряче серце моєї землі.
крила з плечей
То моя земля,
радість очей
То моя земля
І б'ється в мені
Гаряче серце моєї землі.
Спустився в місто з Високого замку .
Пообідавши таки зранку у Львові( так, по лоховськи в Криївці, а більше нічого не працювало!). Став думати що б таке зробити, аби поменше бачити людей. Думав скататися на Личаківське, але промахнувся трохи після пивка. Опинився біля повороту в Шевченковський гай. Згадав, що давно там не був. Вирішив зайти. І даремно.
Ні... Шевченковський гай прекрасний, набагато компакніший і ошатніший ніж Пирогово. На вході якраз так гарно все прибирали. розтавляли ятки. Директор бігав керував цим всім. Подумав " Оце крутий сервіс. Музеї починають працювати по європейські. Купив квиточок за 20 грн ( після цін в Любліні так приємно було внести внесок в розвиток музейної справи в Україні).
Пішов фоткати. Думаю вам не дуже цікаво звідки і якого століття будиночки. Достатньо сказати, що вони дуже впорядковані, як і вся територія. Приємно ходити музеєм.
По дорозі почало траплятися все більше продавців різних сувенірів, їжі . Музиканти пробігали... я почав щось підозрювати...
Про цю неймовірну церкву хотілося б розказати таки.
Була побудована в 1761, за іншими даними в 1763 році народними майстрами в селі Кривка Турківського району (нині — Львівська область). У 1916 році в ході військових дій між австро-угорською та російською арміями була пошкоджена снарядом, зокрема, зруйнований верх галереї над бабинцем.
Коли у 1920-х роках громада села після побудови нової церкви вирішила її розібрати, український мистецтвознавець та дослідник стародавнього українського мистецтва Михайло Драган зумів переконати селян у тому, щоб вони стрималися із її розбиранням. Завдяки його наступним клопотанням на кошти митрополита Андрея Шептицького в 1930 році церкву під наглядом та керівництвом М. Драгана було розібрано, перевезено й зібрано у Львові як церкву для потреб монастиря оо. Студитів.
Майстри Т. Джурин і П. Демків з с. Ценява (нині Івано-Франківська область) відновили втрачені елементи, замінили ґонту, стіни храму зсередини обшили кедровими дошками.
Церква була першим великим об'єктом Музею народної архітектури і побуту «Шевченківський гай».
Зараз церква називається Храм Премудрості Божої монахів Студійського уставу й належить до Української греко-католицької церкви.
До того ж біля неї мене осінило. ГАЇВКИ!!!Я приїхав у Львів на другий день після Великодня . Вирішив сховатися від людей в Шевченковському гаю, блін. Під час Гаївок. Коли половина Львова туди приїджає...
Благо ще , що я приїхав туди доволі рано, тож люди тільки починали збиратися. Тож вирушив в далекі закутки фоткати. Поки не понабігло))
Музей поступово наповнювався людьми. Дуже багато зустрічав іноземців. В основному поляки і німці.
Ще одна неймовірна споруда Лемківська церква. Тут також проводилася служба. Пощастило зловити пару кадрів без щасливих сімей.
Доволі цікавий інтер'єр в деяких хатах))
В середину заходити можна майже у всі будівлі. Ніяких наглядачів зазвичай немає.
Дорогою траплялися такоє різні вироби народних майстрів.
Перейшовши великий такий яр вийшов в зону Закарпаття.
З Шевченковським гаєм в мене є один дуже теплий спогад. Років 13 тому, в бутність мою студентом ми приїхали у Львів святкувати днюху. Через непонятки з житлом , днем туризму і відсутністю бабла ночувати довелося на вокзалі. На наступний день ми зморені, трохи простужені , але з половиною тортику в руках ми пішли погуляти в музей.
Йдемо такі, нікого не чіпаємо, роздивляємося хатки.... аж тут голос :
" о, я таки бачу у вас є тортик"...
Дядько Йосип все життя працював наглядачем в музеї, відпоїв нас чаєм з гілочок і трав, які нарвав і наломав тут же. Довго сиділи біля вогнища говорили, він розказав все своє життя.
Смак того чаю я і зараз пам'ятаю ...
Мені от цікаво.. в горах взагалі ставили вітряки?
Вгадайте, що це.
Січкарня) Нащадок такої був в мого діда.
Оце дивна конструкція, остаточного призначення я так і не зрозумів. Туди мав залазити оратор? Священник?
Музей залишився таким самим, як я його пам'ятав. Затишним. Тут просто приємно бродити день нікуди не поспішаючи. Будете у Львові - завітайте, проміняйте час в кабаку на прогулянку з користю лісом. Працівники музею дуже стараються.
Тільки не тоді, коли там такі натовпи
Ну а пізіше в місті я застав ще одну Великодню львівську традицію Обливаний понеділок .
Завтра напишу ще щось цікаве. Не перемикайтесь.
Пообідавши таки зранку у Львові( так, по лоховськи в Криївці, а більше нічого не працювало!). Став думати що б таке зробити, аби поменше бачити людей. Думав скататися на Личаківське, але промахнувся трохи після пивка. Опинився біля повороту в Шевченковський гай. Згадав, що давно там не був. Вирішив зайти. І даремно.
Ні... Шевченковський гай прекрасний, набагато компакніший і ошатніший ніж Пирогово. На вході якраз так гарно все прибирали. розтавляли ятки. Директор бігав керував цим всім. Подумав " Оце крутий сервіс. Музеї починають працювати по європейські. Купив квиточок за 20 грн ( після цін в Любліні так приємно було внести внесок в розвиток музейної справи в Україні).
Пішов фоткати. Думаю вам не дуже цікаво звідки і якого століття будиночки. Достатньо сказати, що вони дуже впорядковані, як і вся територія. Приємно ходити музеєм.
По дорозі почало траплятися все більше продавців різних сувенірів, їжі . Музиканти пробігали... я почав щось підозрювати...
Про цю неймовірну церкву хотілося б розказати таки.
Була побудована в 1761, за іншими даними в 1763 році народними майстрами в селі Кривка Турківського району (нині — Львівська область). У 1916 році в ході військових дій між австро-угорською та російською арміями була пошкоджена снарядом, зокрема, зруйнований верх галереї над бабинцем.
Коли у 1920-х роках громада села після побудови нової церкви вирішила її розібрати, український мистецтвознавець та дослідник стародавнього українського мистецтва Михайло Драган зумів переконати селян у тому, щоб вони стрималися із її розбиранням. Завдяки його наступним клопотанням на кошти митрополита Андрея Шептицького в 1930 році церкву під наглядом та керівництвом М. Драгана було розібрано, перевезено й зібрано у Львові як церкву для потреб монастиря оо. Студитів.
Майстри Т. Джурин і П. Демків з с. Ценява (нині Івано-Франківська область) відновили втрачені елементи, замінили ґонту, стіни храму зсередини обшили кедровими дошками.
Церква була першим великим об'єктом Музею народної архітектури і побуту «Шевченківський гай».
Зараз церква називається Храм Премудрості Божої монахів Студійського уставу й належить до Української греко-католицької церкви.
До того ж біля неї мене осінило. ГАЇВКИ!!!Я приїхав у Львів на другий день після Великодня . Вирішив сховатися від людей в Шевченковському гаю, блін. Під час Гаївок. Коли половина Львова туди приїджає...
Благо ще , що я приїхав туди доволі рано, тож люди тільки починали збиратися. Тож вирушив в далекі закутки фоткати. Поки не понабігло))
Музей поступово наповнювався людьми. Дуже багато зустрічав іноземців. В основному поляки і німці.
Ще одна неймовірна споруда Лемківська церква. Тут також проводилася служба. Пощастило зловити пару кадрів без щасливих сімей.
Доволі цікавий інтер'єр в деяких хатах))
В середину заходити можна майже у всі будівлі. Ніяких наглядачів зазвичай немає.
Дорогою траплялися такоє різні вироби народних майстрів.
Перейшовши великий такий яр вийшов в зону Закарпаття.
З Шевченковським гаєм в мене є один дуже теплий спогад. Років 13 тому, в бутність мою студентом ми приїхали у Львів святкувати днюху. Через непонятки з житлом , днем туризму і відсутністю бабла ночувати довелося на вокзалі. На наступний день ми зморені, трохи простужені , але з половиною тортику в руках ми пішли погуляти в музей.
Йдемо такі, нікого не чіпаємо, роздивляємося хатки.... аж тут голос :
" о, я таки бачу у вас є тортик"...
Дядько Йосип все життя працював наглядачем в музеї, відпоїв нас чаєм з гілочок і трав, які нарвав і наломав тут же. Довго сиділи біля вогнища говорили, він розказав все своє життя.
Смак того чаю я і зараз пам'ятаю ...
Мені от цікаво.. в горах взагалі ставили вітряки?
Вгадайте, що це.
Січкарня) Нащадок такої був в мого діда.
Оце дивна конструкція, остаточного призначення я так і не зрозумів. Туди мав залазити оратор? Священник?
Музей залишився таким самим, як я його пам'ятав. Затишним. Тут просто приємно бродити день нікуди не поспішаючи. Будете у Львові - завітайте, проміняйте час в кабаку на прогулянку з користю лісом. Працівники музею дуже стараються.
Тільки не тоді, коли там такі натовпи
Ну а пізіше в місті я застав ще одну Великодню львівську традицію Обливаний понеділок .
Завтра напишу ще щось цікаве. Не перемикайтесь.