![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Про Мукачево. Частина перша. Місто.
Она хотіла би жити в Мукачеві,
а вун просто пацанчик із Тячева
а вун просто пацанчик із Тячева
Про Прагу я завжди мріяв.Ні, я не розглядав годинами фотки міста, не захоплювався надто чешським пивом, та і частковий легалайз там не був для мене вирішальним фактором. Я просто завжди хотів в Прагу. Тепер, правда , хочу ще більше. Але то інша історія)).
Квитки на літак дорогі для мене, доба в автобусі варіант, але страшний. Тому справжньою панацеєю стала альтернатива від LEO Express , яка порівняно нещодавно зайшла в Україну.
Їхнім автобусом від Мукачево до Кошице, далі їхнім же поїздом в Прагу.
З Дня конституції схожий маршрут запустили зі Львова.
Квитки Мукачево- Прага і Прага - Ужгород ( вирішив гульнути і цими містами Закарпаття) обійшлися
в 21 і 17 євро відповідно.
Більшою проблемою було купити квитки по Україні. День Конституції. Чотири вихідних, всі їдуть домів. В Мукачево пощастило купити останній квиток на поїзд. От реально більше не було)).
Плацкарт. Нижнє, посередині вагону. Не вірив своїй вдачі...
І недаремно не вірив. Це виявилося місце біля аварійного виходу. А + 40 на вулиці ци вирішально. Про кондиціонери в тих старих вагонах ніхто і не чув. То ж поїздка виявилася ще та, але то окрема історія.
То ж ранок, я в Мукачево. Трошки примучений, але не критично. Автобус аж на 18 : 00. Йду гуляти містом.
Все що я знав про Мукачево раніше, це те, що воно офіційно стало не МукачевЕ ( укрзалізниця правда ще не в курсі), тут є замок, це вотчина Балог і фестиваль вина. Таке собі місто інкогніта.
Якось без пригод добрався до центру від вокзалу. Там йти хвилин 20. А після задушливого поїзду і о 7 ранку - просто кайф.
Виходжу до площі Миру, сідаю перепочити і покурити. Помічаю, що знаходжуся біля пам'ятнику трубачисту. Пам'ятник встановлення реальній людині, культовому персонажу міста - трубочисту Берталону Товту. Він і зараз працює , чистить димарі. Поговорюють, що під час фестивалю "Червоне вино", він любить фоткатися з туристами поряд з пам'ятником.
Неподалік на площі пам'ятник Кирилу і Мефодію.
Дуже красива міська ратуша.
Гуляв без особливого плану ( тільки замок був в списку), пошуки сніданку винесли мене до берегу ріки Латориця.
Традиційний жовто-блакитний міст. А взагалі відчуття були дивні. Здається і Західна Україна, але російської мови дуже багато.
Пам'ятник великому потопу 1998 року. Тобто не потопу, а пам'яті про нього.
Я от був впевненний, що замок ото так стоїть на пагорбі посередині міста і видно їго видно з будь-якї частини Мукачево. Я помилявся, замок я знайшов по GPS. Вже потім зрозумів, що мені повилазило. І замок видно з мосту.
А поки добрів до будинку біржі.
На даху «Банка» впевнено на обох ногах стоїть Ференц ІІ Ракоці, до того ж опирається на плащ і на всякий випадок прив’язаний арматурою. Так стоїть вже аж… три роки.
А поруч, на другій будівлі, «без підстраховки» на одній нозі з 1896р. стоїть бог торгівлі та прибутку Меркурій (він же Гермес). Він тримає в руках кадуцей – магічний жезл, що володів здатністю примиряти ворогів. Жезл обвитий двома зміями на яких Меркурій вирішив перевірити дію кадуцея. В окультизмі жезл Меркурія вважається символом ключа, що відкриває межу між тьмою й світлом, добром і злом, життям і смертю (саме із цим значенням, ймовірно, зв'язане використання кадуцея як символу медицини в США).
Торговий дім збудував в кінці ХІХст. Грюнштейн. Кажуть він виграв велику суму в Парижі, і побудував цей палац. На той час в Мукачеві налічувалось близько двохсот торгівців.
Спочатку подумав, що то пам'ятник Лесі Українці. гг. Виявився пам'ятником поету Олександру Духновичу. Але ж одне обличчя)))
Кафедральний собор Почаївської ікони Божої Матері розташований біля центральної площі Мукачево . Храм збудували в 1993 році на місці будівлі колишньої прикордонної застави, що колись було конторою маєтку Шенборнів.
Радянське "граффіті" і дзвіниця Успенського собору.
Торгові вулички навколо ринку.
Місто дуже чисте. Помітив , що тут майже не розклеєно оголошень на стовпах. Всі - на спеціальних дошках.
Хожу колами, шукаю де поїсти і як добратися до замку. Повернувся на центральну площу.
Закарпатський обласний російський драматичний театр
Пам'ятник радянським воїнам.
Площа Миру у вихідний день.
Пожрать не знайшов. Раніше 9-10 нічого не працює.
Пішов до замку.
В місті доволі багато велосипедів і велосипедистів звісно. Велодоріжок не помітив, але інфраструктура є все одно.
До замку Паланок я таки добрався, але про нього розкажу окремим постом. Навколо нічого де б попоїсти також не знайшов. Туристи раді. Дя.
І знову центр.
На здньому плані височіє кафедральний костел Святого Мартіна
Наполегливо шукаю пожрати. Тут виникає інша проблема - всі ресторани, до яких я завітав не приймали карти в оплату. Банкомати також знайти проблематично.
Біля ринку розташований Костел реформаторів
Закінчилося все тим, що я таки зняв гроші, але повертатися до ресторанів було лінькі. Несмачно пообідав в якійсь забігайловці біля пам'ятника Духновичу. Щось типу нашої Пузатої хати.
Далі просто вбивав час до автобусу.
Мукачево - європейське місто.
Некрасиві будинки з красивим видом.
Дуууужжжжеее спекотно.
Ти диви.. я роззув очі і побачив замок.
Несподіваний парк ім. Горького і пам'ятник
Копіюючи сусідній Ужгород в Мукачево з'явилася міні-скульптурка на набережній. Кельт.
Палац Ракоці. Зараз тут художня школа.
Просто тиняюсь вуличками.
Зайшов у двір сфоткати сходи. На виході підходить якийсь мужик і питає :
"Чєм магу памочь"
Та нічим, кажу, дякую.
Він такий - "якщо посцать - то он ресторан - там можна..".
ггг.
Коли за дротом не видно неба.
Нічого дивного.. проходьте))
Спека вже ставала неможливою, та і все побачити встиг. Дійшов до автовокзалу. Сидів там дві години чекав автобуса. Пив чоповане (дізнався нове слово) пиво .Мукачево чудовий варіант для подорожі одного дня. Більше тут робити нічого.
А далі зручний автобус, чай , кава, стюарт. Словацький кордон. Пересадка на поїзд в Кошице. Наранок я мав бути в омріяній Празі. Але про то іншим разом. Не перемикайтесь.
Квитки на літак дорогі для мене, доба в автобусі варіант, але страшний. Тому справжньою панацеєю стала альтернатива від LEO Express , яка порівняно нещодавно зайшла в Україну.
Їхнім автобусом від Мукачево до Кошице, далі їхнім же поїздом в Прагу.
З Дня конституції схожий маршрут запустили зі Львова.
Квитки Мукачево- Прага і Прага - Ужгород ( вирішив гульнути і цими містами Закарпаття) обійшлися
в 21 і 17 євро відповідно.
Більшою проблемою було купити квитки по Україні. День Конституції. Чотири вихідних, всі їдуть домів. В Мукачево пощастило купити останній квиток на поїзд. От реально більше не було)).
Плацкарт. Нижнє, посередині вагону. Не вірив своїй вдачі...
І недаремно не вірив. Це виявилося місце біля аварійного виходу. А + 40 на вулиці ци вирішально. Про кондиціонери в тих старих вагонах ніхто і не чув. То ж поїздка виявилася ще та, але то окрема історія.
То ж ранок, я в Мукачево. Трошки примучений, але не критично. Автобус аж на 18 : 00. Йду гуляти містом.
Все що я знав про Мукачево раніше, це те, що воно офіційно стало не МукачевЕ ( укрзалізниця правда ще не в курсі), тут є замок, це вотчина Балог і фестиваль вина. Таке собі місто інкогніта.
Якось без пригод добрався до центру від вокзалу. Там йти хвилин 20. А після задушливого поїзду і о 7 ранку - просто кайф.
Виходжу до площі Миру, сідаю перепочити і покурити. Помічаю, що знаходжуся біля пам'ятнику трубачисту. Пам'ятник встановлення реальній людині, культовому персонажу міста - трубочисту Берталону Товту. Він і зараз працює , чистить димарі. Поговорюють, що під час фестивалю "Червоне вино", він любить фоткатися з туристами поряд з пам'ятником.
Неподалік на площі пам'ятник Кирилу і Мефодію.
Дуже красива міська ратуша.
Гуляв без особливого плану ( тільки замок був в списку), пошуки сніданку винесли мене до берегу ріки Латориця.
Традиційний жовто-блакитний міст. А взагалі відчуття були дивні. Здається і Західна Україна, але російської мови дуже багато.
Пам'ятник великому потопу 1998 року. Тобто не потопу, а пам'яті про нього.
Я от був впевненний, що замок ото так стоїть на пагорбі посередині міста і видно їго видно з будь-якї частини Мукачево. Я помилявся, замок я знайшов по GPS. Вже потім зрозумів, що мені повилазило. І замок видно з мосту.
А поки добрів до будинку біржі.
На даху «Банка» впевнено на обох ногах стоїть Ференц ІІ Ракоці, до того ж опирається на плащ і на всякий випадок прив’язаний арматурою. Так стоїть вже аж… три роки.
А поруч, на другій будівлі, «без підстраховки» на одній нозі з 1896р. стоїть бог торгівлі та прибутку Меркурій (він же Гермес). Він тримає в руках кадуцей – магічний жезл, що володів здатністю примиряти ворогів. Жезл обвитий двома зміями на яких Меркурій вирішив перевірити дію кадуцея. В окультизмі жезл Меркурія вважається символом ключа, що відкриває межу між тьмою й світлом, добром і злом, життям і смертю (саме із цим значенням, ймовірно, зв'язане використання кадуцея як символу медицини в США).
Торговий дім збудував в кінці ХІХст. Грюнштейн. Кажуть він виграв велику суму в Парижі, і побудував цей палац. На той час в Мукачеві налічувалось близько двохсот торгівців.
Спочатку подумав, що то пам'ятник Лесі Українці. гг. Виявився пам'ятником поету Олександру Духновичу. Але ж одне обличчя)))
Кафедральний собор Почаївської ікони Божої Матері розташований біля центральної площі Мукачево . Храм збудували в 1993 році на місці будівлі колишньої прикордонної застави, що колись було конторою маєтку Шенборнів.
Радянське "граффіті" і дзвіниця Успенського собору.
Торгові вулички навколо ринку.
Місто дуже чисте. Помітив , що тут майже не розклеєно оголошень на стовпах. Всі - на спеціальних дошках.
Хожу колами, шукаю де поїсти і як добратися до замку. Повернувся на центральну площу.
Закарпатський обласний російський драматичний театр
Пам'ятник радянським воїнам.
Площа Миру у вихідний день.
Пожрать не знайшов. Раніше 9-10 нічого не працює.
Пішов до замку.
В місті доволі багато велосипедів і велосипедистів звісно. Велодоріжок не помітив, але інфраструктура є все одно.
До замку Паланок я таки добрався, але про нього розкажу окремим постом. Навколо нічого де б попоїсти також не знайшов. Туристи раді. Дя.
І знову центр.
На здньому плані височіє кафедральний костел Святого Мартіна
Наполегливо шукаю пожрати. Тут виникає інша проблема - всі ресторани, до яких я завітав не приймали карти в оплату. Банкомати також знайти проблематично.
Біля ринку розташований Костел реформаторів
Закінчилося все тим, що я таки зняв гроші, але повертатися до ресторанів було лінькі. Несмачно пообідав в якійсь забігайловці біля пам'ятника Духновичу. Щось типу нашої Пузатої хати.
Далі просто вбивав час до автобусу.
Мукачево - європейське місто.
Некрасиві будинки з красивим видом.
Дуууужжжжеее спекотно.
Ти диви.. я роззув очі і побачив замок.
Несподіваний парк ім. Горького і пам'ятник
Копіюючи сусідній Ужгород в Мукачево з'явилася міні-скульптурка на набережній. Кельт.
Палац Ракоці. Зараз тут художня школа.
Просто тиняюсь вуличками.
Зайшов у двір сфоткати сходи. На виході підходить якийсь мужик і питає :
"Чєм магу памочь"
Та нічим, кажу, дякую.
Він такий - "якщо посцать - то он ресторан - там можна..".
ггг.
Коли за дротом не видно неба.
Нічого дивного.. проходьте))
Спека вже ставала неможливою, та і все побачити встиг. Дійшов до автовокзалу. Сидів там дві години чекав автобуса. Пив чоповане (дізнався нове слово) пиво .Мукачево чудовий варіант для подорожі одного дня. Більше тут робити нічого.
А далі зручний автобус, чай , кава, стюарт. Словацький кордон. Пересадка на поїзд в Кошице. Наранок я мав бути в омріяній Празі. Але про то іншим разом. Не перемикайтесь.