Про Тбілісі. Частина друга. Денна
Це моє місто лине
Це моє місто, де безліч протиріч
Це моє місто, що лиш за хвилини
Народжує ранок, лине одразу в ніч.
Це моє місто, де безліч протиріч
Це моє місто, що лиш за хвилини
Народжує ранок, лине одразу в ніч.

Як я писав , в Тбілісі я потрапив на один день по роботі. Втім , це не завадило мені мати зранку легеньке похмілля.
Проте руки не трусилися (ги-ги-ги). З тераси готельного номеру зробив кілька кадрів.


Напарник ще спав, тож я вийшов прогулятися трошки. Купив "Натахтарі" для полегшення самопочіття. Попрямував до Самеби.


Біля храму мене перестрів ченець. Дізнавшись, що з України я , потягнув пити каву. Розказав, що був ченцем в Обухові кілька років. І в Харкові. Кава взагалі порєшала, голова прочистилася.



Зранку територія Самеби якось надихає. Тиша, мало людей. оливкові дерева... страшним ором кричать павліни.

Час ще мав.. Прогулявся, подивився де ми знаходимося то. Бо якось таксі і таксі. Те, що я вночі знайшов готель бухим вусмерть - маленьке диво.


Далі повернувся в готель, поснідав, помилково заплатив 75 тетрі за двомісний номер... Совість мучає, але нічим зарадити не можу... Про те, що адміністратор помилився і зняв з карти не 75 ларі, а 75 тетрі, ми помітили вже в аеропорту...
Так як напарник вперше був в Тбілісі, а часу було обмаль, повів його по стандартній програмі.
Площа Європи...

Піднялися на канатці до Нарікали.

Чудова панорама міста.


В іншу сторону Тбіліський Ботанічний сад.


Назад спускалися пішки. Знаметина бабка, в якої родичі всюди ( ти тільки купи листівки) - на місці.


Трошки прогулялися по боянистим місцям.


Саша сів пообідати, я ж пробігся навколо ще трошки пофоткав. Нічого нового чи не звичного. Але ж час.





От така помісь старовини і сучасного. І ніхто , блять, не ниє!


Старий Тбілісі... ех... гуляти і гуляти б тими вуличками.



Кста, з поштами після реорганізації напряг. В цьому місці можна відправити листівку. Дійде. Перевірено.

А далі... Далі були поїздки з Едуардом, цікаві історії від жителя Тбілісі у восьмому поколінні, винос мозку по роботі... потім ще раз винос мозку.. і ще... таксі , аеропорт і ностальгія, яка виникла майже відразу...
Але подорожі не закінчуються, ще буде цікавого. Не перемикайтесь.